Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"12" жовтня 2009 р. Справа № 54/100-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача: Кокорев Е.О., довіреність № б/н від 05.05.2009 р.,
відповідача: Портік В.О., доручення № 1 від 06.12.2008 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2744 Х/3-9 від 09.09.2009 р.) Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт», м. Харків та апеляційну скаргу (вх. № 2745 Х/3-9 від 09.09.2009 р.) Закритого акціонерного товариства «Мехсервіс», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. у справі № 54/100-09
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Мехсервіс», м. Харків,
до Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт», м. Харків,
про стягнення 22 939,26 грн.,
встановила:
В травні 2009 р. Закрите акціонерне товариство «Мехсервіс», м. Харків (далі -позивач, ЗАТ «Мехсервіс») звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт»(далі -відповідач, ВАТ «Управління механізації робіт») про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а саме: 16 435,00 грн. основного боргу, 1 564,32 грн. інфляційних, 326,66 грн. 3 % річних, 2 613,28 грн. пені, 2 000,00 реальних збитків, здійснених позивачем для відновлення порушеного права. Позивач посилався на недотримання відповідачем умов Договору поставки № 2/10 від 25.10.2006 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Управління механізації робіт»на користь ЗАТ «Мехсервіс»16 435,00 грн. основного боргу, 1 564,32 грн. інфляційних, 326,66 грн. 3% річних, 183,26 грн. витрат по державному миту та 249,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що поставка товару за період з 25.09.2008 р. по 05.03.2009 р. здійснювалася не в рамках договору поставки № 2/10 від 25.10.2006 р. Проте відповідач прийняв товар, вартість товару сплатив не в повному обсязі, станом на 08.05.2009 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 435,00 грн., що підтверджується актом звірки від 01.09.2008 р. Позивачем на адресу відповідача 12.04.2009 р. було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 16 435,00 грн. Вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 326,66 грн. та збитків від інфляції у сумі 1 564,32 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам діючого законодавства. Враховуючи, що поставка товару між сторонами відбувалася не за договором, а на підставі рахунків-фактур та накладних на передачу товару, в позовних вимогах в сумі 2 613,28 грн. пені необхідно відмовити, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен відповідно до ст. 547 ЦК України вчинятися у письмовій формі, чого дотримано не було. В задоволенні позову в частині стягнення 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг аудитора за договором № 01005С2009 від 05.05.2009 р. слід відмовити, такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності і розмір не знаходяться в необхідному зв'язку з виникненням заборгованості, яка стягується з відповідача. Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. не погодився в частині стягнення 1 546,32 грн. інфляційних збитків та 326,66 грн. 3 % річних. Відповідач просить змінити рішення шляхом виключення стягнення 1 546,32 грн. інфляційних збитків та зменшити стягнення 3 % річних з 326,66 грн. до 10,80 грн. Відповідач вказує на те, що між сторонами мали місце позадоговірні поставки, а тому позивач повинен був направити вимогу про оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, що позивач і зробив 12.04.2009 р., з вимогою про сплату заборгованості до 30.04.2009 р. Тому невиконання зобов'язання, як вважає відповідач, починається для нього з 01.05.2009 р. Позивач зробив розрахунок інфляційних за період з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р., тобто за той період, коли зобов'язання у відповідача по оплаті основного боргу не виникли, 3 % річних за період з 25.09.2008 р. по 08.05.2009 р., а тому прострочення становить всього 8 днів.
Позивач із рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. не погодився в частині відмови у стягненні 2 613,28 грн. пені та 2 000,00 грн. збитків у вигляді витрат, що мусив зробити позивач для відновлення свого порушеного права, подав апеляційну скаргу, де просить рішення від 25.08.2009 р. у справі № 54/100-09 скасувати в частині відмови в стягненні пені у сумі 2 613,28 грн. та збитків у сумі 2 000,00 грн. та прийняти нове рішення, який позов задовольнити у повному обсязі. Позивач вважає, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права. Відмова суду в стягненні пені є необґрунтованою, оскільки всі поставки здійснювалися саме в межах договору № 2/10 від 25.10.2006 р., яким передбачено і стягнення пені. В справі відсутні докази існування інших договірних відносин або вчинення інших правочинів, наслідком яких було б виникнення у позивача обов'язку з поставки товару, зазначеного в накладних, вказаний в накладних товар повністю відповідає предмету договору № 2/10 від 25.10.2006 р. Висновок суду про необхідність вказувати в накладних реквізити договору не узгоджується з чинним законодавством, і, оскільки інших договорів між сторонами не укладалося, необхідність вказувати реквізити договору в накладних, рахунках та інших документах відсутня. Щодо стягнення збитків, то позивач просив стягнути їх на підставі ст.22 ГК України, яка не передбачає такого формулювання як «обов'язковий характер витрат», а лише встановлює, що це витрати, спричинені необхідністю відновлення порушеного права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 р. апеляційні скарги ВАТ «Управління механізації робіт»та ЗАТ «Мехсервіс»було прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження і призначено до розгляду на 12.10.2009 р. об 11:00 год.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. по справі № 54/100-09 скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 613,28 грн. і збитків у сумі 2 000,00 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення зазначених сум, в іншій частині зазначене рішення залишити без змін. Позивач також надав витяг з журналу-ордеру по рахунку 361 (розрахунки з покупцями) за період несвоєчасної оплати за поставлений товар, копії податкових накладних за період 25.09.2008 р. по 25.03.2009 р. Позивач також надав довідку за підписом голови правління та головного бухгалтера ЗАТ «Мехсервіс»про те, що інших договорів, крім договору № 2/10 від 25.10.2006 р. між сторонами щодо поставки будь-якого товару з 25.10.2006 р. по теперішній час не укладалося.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав.
Для розгляду даної справи ухвалою голови суду від 08.10.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.
В судове засідання 12.10.2009 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.
Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 2 613,28 грн. і прийнятті в цій частині нового рішення про задоволення вимоги щодо стягнення пені, в іншій частині зазначене рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2006 р. між ЗАТ «Мехсервіс»(Постачальник) та ВАТ «Управління механізації робіт»(Покупець) було укладено договір поставки № 2/10 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався продати, а відповідач придбати нафтопродукти в асортименті. (п.1.1. Договору).
Сторони передбачили, що асортимент товару, що придбається на умовах Договору, визначається письмовою заявкою Покупця на кожну партію товару окремо (п.2.1. Договору).
Покупець придбаває товар за договірними цінами, які діють на момент відвантаження (п.3.1. Договору).
Покупець зобов'язувався провести повну передоплату згідно виставленому рахунку, прийняти товар згідно накладних та провести остаточний розрахунок за фактично відвантажену кількість товару не пізніше 2-х банківських днів з дня відвантаження (п.5.1. Договору).
В разі несвоєчасної оплаті товару Покупець зобов'язаний крім погашення основної заборгованості сплатити Постачальнику суму пені, яка нараховується на суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. (п.6.2. Договору).
Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до закінчення взаєморозрахунків між ними. (п.10.1. Договору).
Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч.1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 даної статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
З матеріалів справи не вбачається того, що станом на день подання позову до господарського суду першої інстанції закінчився строк дії укладеного між сторонами договору поставки № 2/10 від 26.10.2006 р., отже вказаний договір є чинним.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в період з 25.09.2008 р. по 05.03.2009 р. позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти в асортименті на загальну суму 38 625,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками, довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи). Даний факт не заперечується сторонами.
За актом звіряння розрахунків від 04.12.2008 р. сальдо на користь ЗАТ «Мехсервіс»станом на 01.09.2008 р. склало 14 910,00 грн.
За період з 01.09.2008 р. на день подання до суду позовної заяви відповідачем сплачено 37 100,60 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).
Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем склала 16 435,00 грн. (14 910,00 грн. + 38 625,60 грн. -37 100,60 грн.).
Відповідач вважає, і з цим погодився господарський суд першої інстанції, що вказана заборгованість виникла внаслідок існування між сторонами відносин з поставки нафтопродуктів поза межами договору № 2/10 від 25.10.2006 р.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Ч.1 ст.208 ЦК України передбачено, що у письмовій належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Єдиним наявним в матеріалах справи договором, зміст і форма якого відповідає вимогам, передбаченим вказаним вище нормам, є договір поставки № 2/10 від 25.10.2006 р.
Факт відсутності посилань на договір в рахунках-фактурах та видаткових накладних сам по собі не свідчить про те, що між сторонами існували позадоговірні відносини, якщо при цьому встановлено, що сторони фактично виконували договір, а інших договорів сторони не укладали. (Постанова Вищого господарського суду України від 21.11.2007 р. у справі № 7/41).
Відповідач доказів того, що між сторонами було укладено інший договір (договори) -не надав. Твердження відповідача про те, що мала місце позадоговірна поставка до уваги не приймаються, оскільки за наявними в справі видатковими та додатково наданими податковими накладними предмет поставки -«дизпаливо», «бензин А-80», «масло М10Г2к», що повністю відповідає предмету договору № 2/10 від 25.10.2006 р. -«нафтопродукти». Поставка нафтопродуктів здійснена в період строку дії договору поставки № 2/10 від 25.10.2006 р.
Відповідно до п.5.1. Договору Покупець зобов'язується провести повну передплату Товару згідно з виставленим рахунком.
Згідно ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлено договором - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК України.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовується положення ст.538 ЦК України.
Відповідно до ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
За приписами вказаної норми позивач мав право (але не зобов'язаний був) відмовитися від поставок нафтопродуктів (зустрічне зобов'язання) в разі нездійснення відповідачем попередньої оплати (первісне зобов'язання), але в разі поставки товару вже у відповідача виник обов'язок розрахуватися за фактично поставлену кількість товару в строки, передбачені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач діяв у порядку, передбаченому п.5.1. Договору, спочатку виставляв рахунок, а після (наступного дня) передавав відповідачу товар згідно накладної.
З огляду на вищевказане, судова колегія приходить до висновку, що виставлені позивачем рахунки, складені та підписані сторонами видаткові накладні свідчать не про укладання сторонами окремих договорів поставок нафтопродуктів, а є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які в даному випадку фіксують факт здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів на підставі Договору поставки № 2/10 від 25.10.2006 р.
Виходячи з наведеного, не мають правового значення твердження відповідача про те, що продукція постачалася без попередньої оплати, без письмових заявок відповідача, без посилань в рахунках-фактурах, видаткових накладних та довіреностях на номер та дату договору.
Згідно довідки ЗАТ «Мехсервіс»від 08.10.2009 р. № 14, інших договорів крім договору № 2/10 від 25.10.2006 р. між ЗАТ «Мехсервіс»та ВАТ «Управління механізації робіт»з 25.10.2006 р. по 08.10.2009 р. не укладалося.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару виникло на підставі договору № 2/10 від 25.10.2006 р. і повинно бути виконано в строк, передбачений в ч.1 ст.530 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму заборгованості повинні бути визначені у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Позивачем заявлені до стягнення 3% річних, нарахованих за період з 25.09.2008 р. по 08.05.2009 р., що склало 326,66 грн., а також інфляційні, нараховані відповідачу за період з жовтня 2008 р. по березень 2009 р., що склало 1 564,32 грн.
Що стосується нарахування суми пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.6.2. договору сторони встановили, що у випадку, якщо оплата товару буде здійснюватися несвоєчасно, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Позивачем була нараховані сума пені в розмірі 2 613,28 грн. за період з 25.09.2008 р. по 08.05.2009 р. (всього 41 день прострочення платежу).
З урахуванням того, що правочин щодо забезпечення виконання вчинений у письмовій формі (п.6.2.Договору), період та розмір нарахування пені відповідає діючому законодавству, судова колегія приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат, здійснених позивачем для відновлення свого порушеного права, а саме оплати винагороди аудитору за договором № 01005С2009 від 05.05.2009 р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Положення вказаних статей відносять до витрат, зроблених управненою стороною не будь-які витрати, а лише необхідні, тобто витрати, які дійсно змушена зробити сторона, або які є мінімально необхідними за даних умов в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, і безпосередньо пов'язані з невиконанням.
Витрати на юридичні послуги не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не мають необхідного зв'язку з виконанням або невиконанням договірних зобов'язань сторонами. Також ці витрати не є судовими витратами розумінні статті 44 ГПК України.
Відтак, рішення господарського суду Харківської області в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 2 000,00 грн. підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України державно мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита в розмірі 265,29 грн. (200,20 грн. за подання позовної заяви + 65,09 грн. за подання апеляційної скарги) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 284,37 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 49, 99, 100, п.3 ч. 1 ст. 103, п.3,4 ч.1 ст.104 ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт», м. Харків -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мехсервіс», м. Харків -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. у справі № 54/100-09 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені і в цій частині прийняти нове рішення.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт» (61105, м. Харків, вул. Зернова, 2, р/р 260007701000 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанк", м.Харків, МФО 350727, код ЄДРПОУ 01270836) на користь Закритого акціонерного товариства «Мехсервіс»(61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 18/6, р/р 26009010485400 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 24473571) пеню в розмірі 2 613,28 грн.
Здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації робіт»(61105, м. Харків, вул. Зернова, 2, код ЄДРПОУ 01270836) на користь Закритого акціонерного товариства «Мехсервіс»(61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 18/6, р/р 26009010485400 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 24473571) витрати по оплаті державного мита в розмірі 265,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 284,37 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2009 р. по справі № 54/100-09 - залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області відати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді