"22" жовтня 2009 р.Справа № 22/109-09-2574
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.,
суддів Колоколова С.І., Петрова М.С.
(на підставі Розпорядження першого заступника голови суду від 20.10.2009 року № 192 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
При секретарі Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гончарук С.Г., за паспортом;
від відповідача: Волошин В.І., за паспортом; Гордєєва О.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервис - М”
на рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2009 року
у справі № 22/109-09-2574
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс - М”, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-а
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервис - М”, м. Одеса, Олексіївська площа, буд. 11/1
про: стягнення 158 727, 65 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю „Транссервіс - М” (м.Київ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервис - М” (м.Одеса) про стягнення заборгованості у розмірі 158727,65 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позивні вимоги підтримав та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за фактично здійснене транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів за договором № К06-04 від 26 грудня 2005 року у розмірі 152 371 грн. 90 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 5028,24 грн. та суму 3% річних у розмірі 1327,51 грн. з підстав викладених у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02 вересня 2009 року у справі №22/109-09-2574 (суддя Торчиньска Л.О.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Транссервис - М” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2009 року у справі №22/109-09-2574 та прийняти нове рішення.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 22.10.2009 року позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зобов'язати господарський суд Одеської області видати новий наказ.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що на час винесення рішення заборгованість фактично складала 127 371,90 грн. але суд не витребував всі платіжні документи про рахунки сторін на дату прийняття рішення. Безпідставно не задоволено клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з хворобою його представника.
Але колегія суддів ці доводи не може прийняти до уваги.
Апелянтом було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 10 липня 2009 року о 12:30 годині в зв'язку з надходженням його представника у відпустці. Але документів, які б підтверджували цю обставину суду не було додано (а.с.44).
10 липня 2009 року представник відповідача не з'явився. Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.66), „... приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача та його клопотання про перенесення розгляду справи, суд відкладає розгляд справи на 02.09.2009 року о 10:45 .” Таким чином клопотання відповідача було задоволено (а.с.66,67).
31 серпня 2009 року господарському суду надане ще одне клопотання відповідача: „ В зв'язку з звільненням значної чисельності працівників ТОВ „Транссервис-М” прошу відкласти судове засідання , призначене на 02 вересня 2009 року”(а.с.71). Ця причина не могла бути поважною для господарського суду тому, що проблема звільнення працівників існувала для суб'єктів господарської діяльності всієї країни. До того ж, враховуючі ту обставину, що строк розгляду був продовжений до 3 місяців. Крім того з вказаного клопотання не вбачається бажання відповідача розглянути справу у будь який конкретний строк.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Однак відповідач на надав суду апеляційної інстанції належних доказів неможливості надання суду першої інстанції платіжних доручень, які свідчать про часткове погашення відповідачем боргу по своїм зобов'язанням згідно спірного договору та були додані до апеляційної скарги, хоча мав таку можливість надати їх про заявлені клопотання про відкладення розгляду справи. На той час вказані платіжні доручення у відповідача були.
Відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. Поряд з цим, в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.
Дії відповідача суд першої інстанції правильно оцінив як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Таким чином судова колегія не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати господарський суд Одеської області видати новий наказ, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що с силу вимог ст.ст.116-117 ГПК України видачу наказів здійснює місцевий господарський суд, а тому Товариству з обмеженою відповідальністю „Транссервіс - М” необхідно звернутися до господарського суду Одеської області із заявою про видачу наказу на повернення надлишку сплаченого державного мита.
Водночас колегія суддів зазначає, що положеннями чинного Господарського процесуального кодексу не передбачено надання апеляційним господарським судом вказівок місцевому господарському суду щодо видачі наказів.
В заяві про відкриття виконавчого провадження зазначено, що станом на 01 жовтня 2009 року ТОВ „Транссервіс-М” просив відкрити виконавче провадження саме по заборгованості ТОВ „Транссервис-М” на суму 127 371,90 грн.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервис - М”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2009 року у справі № 22/109-09-2574 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: С.І. Колоколов
Суддя: М.С. Петров