"22" жовтня 2009 р.Справа № 14/123-09-2740
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.,
суддів Колоколова С.І., Петрова М.С.
(на підставі Розпорядження першого заступника голови суду від 20.10.2009 року № 192 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
При секретарі Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кудрінська Ю.Є., за довіреністю;
від відповідача: Стефанов О.Ф., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой”
на рішення господарського суду Одеської області від 04 вересня 2009 року
у справі № 14/123-09-2740
за позовом Причорноморського державного регіонального підприємства, м. Одеса, вул. 25-ї Чап. Дивізії, 1
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой”, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, 5/7, кв. 2
про: стягнення 81837, 80 грн., -
Причорноморське державне регіональне підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №23/1 від 05.09.2008р. на виконання робіт по будівництву дороги та тротуару у сумі 81837,80грн., у тому числі 74398,00грн.-боргу, 7439,80грн.-штрафу за несвоєчасне виконання обов'язків за договором підряду.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04 вересня 2009 року у справі №14/123-09-2740 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Главстрой” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 04 вересня 2009 року у справі №14/123-09-2740 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 05.09.2008р. Причорноморське державне регіональне підприємство та Товариство з обмеженою відповідальністю „Главстрой” уклали договір підряду на виконання робіт по будівництву дороги та тротуару № 23/1 (далі договір)
Відповідно до п.п. 1.1.,2.1. договору підряду за дорученням замовника підрядник зобов'язаний виконати роботи по будівництву участку дороги та тротуару, яка прилягає до бази відпочинку „Топаз”, довжиною 60м. та шириною 6м. розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 21. Вартість робіт визначена на підставі договірної ціни. Підрядник виконує роботи у відповідності до затвердженої документації, керуючись діючими правилами та будівельними нормами з свого будівельного матеріалу.
П.п.5.5.,5.6. договору передбачено, що вартість робіт складає 74398,00грн. на умовах 100% передплати, відповідно до виставленого підрядником рахунку.
Позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі перерахувавши на рахунок відповідача 74398,00грн. вартості будівельних робіт, що підтверджується рахунком №405 від 05.09.2008р. на суму 74398,00грн.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору підрядник зобов'язаний почати виконання робіт 10.09.2008р. та виконати роботи 30.09.2008р. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний у письмовому вигляді повідомити замовника про готовність об'єкту.
Відповідач в строк передбачений п.4.2. договору свої зобов'язання не виконав.
Позивач 12.11.2008р. надіслав на адресу відповідача лист-претензію вих.№02/1018 з вимогою перерахувати на рахунок позивача 74398,00грн. передплати за виконання будівельних робіт за договором підряду (п.п.8.4.3. договору).
22.12.2008р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом-претензією вих.№02/1268 про повернення грошових коштів на рахунок позивача, але відповіді не отримав.
Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1. ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2. ст.20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів.
Частиною 1 ст.6 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав здійснюється зокрема шляхом стягнення з особи, яка порушила право завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором -неустойки (штрафу, пені).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності з приписами ст. 546 ЦК України в редакції від 16.01.03 року виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
П.п. 9.5., 9.6. договору передбачено, що за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. За порушення інших умов договору сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.
Позивач просив стягнути з відповідача штраф за невиконання зобов'язання за договором у сумі 7439,80грн.(10% від суми договору).
Станом на день розгляду справи судом першої інстанції відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, борг не сплатив, документів які спростовують позовні вимоги не представив.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Тобто кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про належне виконання ним своїх обов'язків згідно спірних договорів.
Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.
Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було належним чином доведено та доказано виконання своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі 81837,80грн., у тому числі 74398,00грн.-основного боргу, 7439,80грн.-штрафу за невиконання зобов'язання за договором підряду.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що до компетенції суду апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 103-105 ГПК України не відноситься направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 04 вересня 2009 року у справі №14/123-09-2740 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: С.І. Колоколов
Суддя: М.С. Петров