"22" жовтня 2009 р.Справа № 12/179/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -С.Б. Васильків
від відповідача - не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 року
у справі № 12/179/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПівденьІнвестБуд”
до Миколаївської міської ради
про визнання недійсним п. 22 рішення Миколаївської міської ради № 31/41 від 19.12.2008 р.
встановив:
У квітні 2009 року ТОВ “ПівденьІнвестБуд” звернулось з позовом та уточненнями до нього про визнання незаконним та скасування п. 22 рішення Миколаївської міської ради № 31/41 від 19.12.2008р. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням порушені права позивача на користування земельною ділянкою на правах оренди та поновлення строку дії договору оренди. Позивач вважає спірний договір продовженим з огляду на те, що згідно ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та п. 3.1 договору він має переважне право поновлення договору оренди на новий строк; на засіданні постійної депутатської комісії 13.10.2008р. вирішено погодити позивачу продовження строку оренди земельної ділянки; позивач використовує спірну ділянку після закінчення строку дії договору та сплачує орендну плату (а.с.2-5, 36).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що оскаржуваним рішенням ним реалізоване право вільно розпоряджатися власністю територіальної громади міста, що входить до компетенції міської ради, згідно ст. 12 Земельного Кодексу України. Крім того, питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради -сесії (а.с.31-33).
14 липня 2009 року ОСББ “Айланд” заявлено клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яке відхилено ухвалою суду від 17.07.2009р.(а. с. 112-114).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009р. (суддя Семенов А.К.) позов задоволено: визнано недійсним п. 22 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008р. № 31/41 про відмову в “продовжені Товариству з обмеженою відповідальністю “ПівденьІнвестБуд” на три роки строк оренди земельної ділянки площею 880 кв. м, залишивши її в землях іншого призначення на період будівництва багатоквартирного житлового будинку в межах кварталу, який обмежений вулицями Фалєєвською, Образцова, Пушкінською та Привокзальною площею, яка була надана рішенням міської ради від 24.02.2006р. № 43/29”; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.122-125).
Судове рішення мотивовано невідповідністю оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення відповідачем прав позивача на продовження строку оренди земельної ділянки, необхідної йому для зайняття підприємницькою діяльністю.
Не погодившись з рішенням суду, Миколаївська міська рада 17.09.2009р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини отримання рішення по закінченню строку на його оскарження. Клопотання задоволено судовою колегією на підставі ст.ст.53, 93 ГПК України, про що апеляційною інстанцією прийнята відповідна ухвала від 29.09.2009р.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Приписи статтей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статтей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2006р. Миколаївською міською радою прийнято рішення № 43/29 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 880 кв. м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва багатоквартирного житлового будинку в межах кварталу, який обмежений вулицями Фалєєвською, Образцова, Пушкінською та Привокзальною площею і передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „ПівденьІнвестБуд” в оренду строком на 1 рік зазначеної земельної ділянки (а. с. 7).
На виконання вказаного рішення, 5.04.2006р. між Миколаївською міською радою і ТОВ „ПівденьІнвестБуд” укладено договір оренди землі строком на один рік, який 7.04.2006р. був зареєстрований в управлінні земельних ресурсів
(а. с. 8-11).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 3.07.2007р. у справі № 5/483/07, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2007р., задоволено позовні вимоги ТОВ „ПівденьІнвестБуд” до Миколаївської міської ради про поновлення дії означеного договору (а.с.108-110).
На підставі цього рішення, між сторонами 1.08.2007р. укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 1 рік, який 15.08.2007р. зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК” (а.с.13-16).
Відповідно до п.3.1. договору, діє він протягом одного року з 7.04.2007р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово, а саме 3.01.2008р., 7.05.2008р., 6.10.2008р. звертався до відповідача з клопотанням про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на термін 3 роки (а.с.17, 19, 20).
13 жовтня 2008 року постійна комісія міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин погодила продовження строку дії договору оренди та рекомендувала винести це питання на розгляд сесії. Однак, рішенням сесії Миколаївської міської ради № 31/41 від 19.12.2008р. (пункт 22), за пропозицією депутата Ярошенка Г.М., відмовлено ТОВ „ПівденьІнвестБуд” в продовжені дії договору оренди земельної ділянки, у зв'язку зі скаргами мешканців житлового будинку ОСББ „Айланд” (а.с.5).
При розгляді питання щодо продовження строку дії договору оренди землі та прийнятті міською радою рішення не було враховано слідуюче.
Стаття 12 Земельного кодексу України містить перелік повноважень міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ст.19 Закону України „Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст.31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Разом з тим, слід враховувати право орендаря на поновлення дії договору оренди, передбачене ст.33 Закону України „Про оренду землі”, відповідно до якої після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Згідно ч.3 цієї статті, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.
Тобто, ця норма передбачає, що договір підлягає поновленню після його закінчення за певних обставин: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою та у разі відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 7.04.2008р. продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору, щомісячно сплачує орендну плату, будь-яких порушень з його боку вимог земельного законодавства не встановлено, письмове заперечення оформлене листом -повідомленням до позивача від відповідача не надходило.
Отже, у міської ради не було підстав для відмови позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним п.22 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008р. № 31/41, як не відповідаюче чинному законодавству.
Посилання скаржника на те, що зазначеним рішенням останнім реалізовано право вільно розпоряджатися власністю територіальної громади міста не заслуговує на увагу, оскільки реалізуючи свої повноваження в сфері земельних відносин, міська рада повинна, відповідно до ст.19 Конституції України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не порушив виключної компетенції органу місцевого самоврядування на здійснення його прав власності та управління землями, здійснив захист порушеного права землекористувача у спосіб, передбачений п. „г” ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, із дотриманням норм чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. у справі № 12/179/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук