"20" жовтня 2009 р. Справа № 33/38-09-1127
Одеський апеляційний господарський суд у складі
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів: Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарі Бузіян А.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Семенов В.І., довіреність № 03-4270/24, від 09.04.09р.
від відповідача - Томашевський Р.М., довіреність № б/н, від 10.02.09.09р.
Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Інтерсервіс"
на рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р.
по справі № 33/38-09-1127
за позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи.
до ТОВ "Інтерсервіс"
про стягнення 11499893,83 грн.
В березні 2009 року Заступник прокурора Деснянського району м. Києва, в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі-Міністерство), звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з Обмеженою Відповідальністю “Інтерсервіс” (далі-ТОВ “Інтерсервіс”) про стягнення 11 499 893,83 грн. заборгованості за договором поставки № 21-5/94 від 09.08.2007 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Заступник прокурора посилається на порушення ТОВ “Інтерсервіс” умов вказаного договору, предметом якого була поставка комбінованих колінчато-телескопічних пожежних підіймачів з драбиною моделі VEMA 553TEL в кількості згідно специфікації (додаток 1 до договору).
В позовній заяві ставиться питання про стягнення основного боргу в сумі 8970267,00 грн. штрафних санкцій в розмірі 2529617,83 грн. та накладення арешту на все майно ТОВ “Інтерсервіс” для забезпечення позовних вимог.
Представник позивача не заперечує проти обставин невиконання договірних зобов'язань та необхідності повернення передоплати за непоставлений товар. Однак, при розгляді даного спору заперечує щодо стягнення господарських санкцій, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 серпня 2009 року, винесеного суддею Мазур Д.Т. позовні вимоги Заступника прокурора задоволено частково.
Суд стягнув з ТОВ “Інтерсервіс” на користь Міністерства, заборгованість в сумі 8 970 276,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та державне мито на користь державного бюджету, в розмірі 25 500,00 грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд застосував позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до статей 258, 261 ЦК України.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ “Інтерсервіс” звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить змінити його мотивувальну частину, в якій зазначити, що стягнення грошових коштів відбувається на підставі двосторонньої реституції, а не через невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 21-5/94 від 09.08.2007 року.
Крім того, скаржник вважає, що слід змінити розмір державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які стягнуті з відповідача. В іншій частині рішення господарського суду ТОВ “Інтерсервіс” просить залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство вважає, що вказане рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки, викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, з правильною оцінкою доказів та правомірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 09 серпня 2007 року, між Міністерством та ТОВ “Інтерсервіс” був укладений договір № 21-5/94 на поставку комбінованих колінчато-телескопічних пожежних підіймачів з драбиною моделі VEMA 553TEL (а.с. 7-14).
Згідно умов даного договору, Постачальник (ТОВ “Інтерсервіс”) зобов'язався поставити у власність Замовнику (Міністерству) продукцію спеціального призначення в кількості згідно специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.
Ціна договору встановлена, згідно до розділу другого, в сумі 8970276,00грн., відповідно до специфікації з врахуванням всіх митних платежів, ПДВ, страхування транспортних витрат, навчання 4-х спеціалістів на заводі виробника, вартість приймання обладнання двома фахівцями замовника на заводі-виробнику, вартість 3-х комплектів інструкцій по експлуатації, технічному обслуговуванню і ремонту та запасних частин (додаток 1).
Замовник, у зв'язку з придбанням основних засобів (комбінований пожежний телескопічний підіймач з драбиною моделі VEMA 553TEL висотою підйому 55 м) та керуючись вимогами абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року №1404 здійснює попередню оплату Постачальнику у розмірі 100% від запропонованої суми договору, що становить 8 970 276,00 грн. по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Міністерства.
Згідно платіжного доручення № 52 від 16.08.2007 року Міністерством була перерахована сума попередньої оплати 8 970 276,00 грн. згідно договору № 21-5/94 від 09.08.2007 року (а.с. 17).
Однак, в порушення умов договору, ТОВ “Інтерсервіс” не виконало своїх зобов'язань та не здійснило поставку одного колінчато-телескопічного підіймача з драбиною моделі VEMA 553TEL, виробництва компанії “МАКУ Інвест Оу”.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами, або договором.
Звертаючись із позовними вимогами, Міністерство, посилаючись на п.6 ст. 232 ГК України визначило суму пені за прострочення виконання зобов'язання за 6 місяців у розмірі 1 614 650,40 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи питання щодо застосування позовної давності, відповідно до вимог статей 258, 261 ЦК України місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення господарських санкцій (пені в сумі 1614650,40 грн. та штрафу в розмірі 627 910,32 грн.), оскільки спеціальна позовна давність строком в один рік, сплинула 15 листопада 2008 року.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на порушення вимог Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” від 22.02.2000 року № 1490-ІІІ, який діяв на час укладення договору, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, наданими Міністерством, згідно яких Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель наданий висновок № 0003061 про можливість застосування процедури закупівлі даного виду техніки у ТОВ “Інтерсервіс”. (а.с. 37-44)
Крім цього, слід зазначити, що неправомірним є посилання ТОВ “Інтерсервіс” на те, що стягнення грошових коштів повинно відбуватися на підставі двосторонньої реституції, а не через невиконання відповідачем зобов'язань по договору.
Що стосується посилання скаржника на порушення господарським судом вимог ст.49 ГПК України, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, стягується мито в розмірі одного відсотка від суми позову, але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто не більше 25500,00грн.) таким чином господарський суд правомірно визначив розмір державного мита, виходячи із задоволеної частини суми позову.
Згідно ст.49 ГПК України державне мито, від сплати якого, позивач у встановленому порядку звільнений стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 4 Декрету від сплати державного мита звільняється Генеральна прокуратура та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Оскільки, позивачем по даній справі є Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства то господарським судом правомірно стягнуті судові витрати із ТОВ "Інтерсервіс"
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-105 ГПК України суд,-
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з Обмеженою Відповідальністю "Інтерсервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.08.09р. по справі №33/38-09-1127 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра