79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.07.09 Справа № 14/261
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) „ЮРС” від 06.03.2009 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2009 р.
у справі № 14/261
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Техніка для бізнесу”, м. Львів
до відповідача ПП „ЮРС”, м. Пустомити Львівської області
про стягнення 66 559,87 грн.
за участю представників:
від позивача --Кіцак М.С. - представник;
від відповідача -не з'явився.
Відповідно до розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. у зв'язку з відставкою Слуги М.Г. введено у склад судової колегії замість судді Слуки М.Г. суддю Городечну М.І.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2009 р. у справі № 14/261, суддя Кітаєва С.Б., позов задоволено частково, стягнуто з ПП „ЮРС” на користь ТОВ „Техніка для бізнесу” 63 938,40 грн. основного боргу, 639,38 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог позов залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що позивач не оплатив у повному розмірі поставлений йому товар на суму 63 938,40 грн., відповідно до накладної № 3007/00092 від 30.07.2008 р. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 63 938,40 грн., які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. Крім того, на думку суду, поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат від 28.01.2009 р. № 1/09 не підлягає задоволенню, оскільки вирахувана позивачем сума виходить за межі суми інфляційних, що заявлена до стягнення, а позивач не подав заяви про збільшення в порядку ст. 22 ГПК України та не сплатив державне мито. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок трьох процентів річних є необґрунтованим. А відтак, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП „ЮРС”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2009 р. у справі № 14/261 скасувати повністю і прийняти нове рішення
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідач не отримував позовної заяви від позивача, про розгляд справи в суді першої інстанції не був проінформований, а відтак оскаржене рішення було винесено без участі представника ПП „ЮРС”, чим обмежено відповідача можливості довести свої докази по справі. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що згідно узгодженої номенклатури оргтехніка ПП „ЮРС” не поставлена, а відтак простроченої заборгованості в сумі 66 559,87 грн. перед позивачем немає, про що свідчать укладені документи.
Позивач -ПП „Техніка для бізнесу” - подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2009 року у справі № 14/261 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Відповідач участі свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Враховуючи те, що розгляд справи відкладався з метою надання сторонам можливості захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, ухвалою суду від 19.05.2009 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувалися, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, то судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, суд встановив наступне.
ПП „Техніка для бізнесу” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП „ЮРС” про стягнення з нього 63 938,40 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 1 918,15 грн., інфляційних втрат в розмірі 703,32 грн., державного мита в розмірі 665,59 грн. та 118 грн. витрат з оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2009 р. позивач поставив відповідачу комп'ютерну техніку за довіреністю ЯПБ № 097069 від 29.07.2008 р. згідно із накладною № 3007/00092 від 30.07.2008 р. на суму 93 938,40 грн. (а.с. 9,10).
12.06.2008 р. позивач виписав для відповідача рахунок № 307512 на оплату поставленої комп'ютерної техніки на суму 93 938,40 грн. з переліком товару в одиницях виміру та відповідною кількістю по кожному найменуванню, ціною за одиницю (а.с. 13). Цей рахунок дійсний протягом двох днів та визначений як підстава відпуску товару ПП „ЮРС” по накладній № 3007/00092 від 30.07.2008 р.
Як вбачається з платіжного доручення від 13.06.2008 р. ПП „ЮРС” перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 30 000 грн. (а.с. 14). У платіжному дорученні від 13.06.2008 р. в графі „призначення” визначено як „передоплата за оргтехніку згідно рахунку № 307512 від 12.06.2008 р.”
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто домовленості щодо товару (його найменування, одиниць виміру, кількості, ціни), який мав відпустити позивач на умовах купівлі-продажу та бажав отримати відповідач, а також -щодо строків оплати цього товару.
26.11.2008 р. позивачем на адресу ПП „ЮРС” була надіслана вимога вих. № 3-11/08 про оплату заборгованості в розмірі 63 938,40 грн. за поставлену згідно накладної № 3007/00092 від 30.07.2008 р. продукцію (а.с.7,8). Ця вимога була залишена без реагування.
Враховуючи наведене, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 63 938,40 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання відповідачем товару по накладній № 3007/00092 від 30.07.2008 р. є документально підтвердженим, а відтак, сума основного боргу становить 63 938,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 63 938,40 грн. як обґрунтовано заявлений.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано втрат від інфляції в сумі 703,32 грн.(а.с. 6).
28.01.2009 р. позивачем на адресу господарського суду першої інстанції було подано розрахунок інфляційних відсотків за неналежне виконання боржником зобов'язань по оплаті за вих. № 1/09 в розмірі 959,07 грн. (а.с. 15).
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справ змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
Враховуючи вищенаведене, розрахунок позивача від 28.01.2009 р. № 1/09 суд не може взяти до уваги, оскільки такий поданий з порушенням зазначених норм процесуального права. Як вбачається з тексту позовної заяви, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 918,15 грн.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми є необґрунтованим, адже не містить посилання на період, за який проводиться нарахування, кількості прострочених днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 26.12.2008 р., витребуваних матеріалів суду не подав.
Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції на підставі цієї норми позов в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних залишив без розгляду.
Щодо посилання скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи фіскального чеку, копія позовної заяви була надіслана позивачем відповідачу 24.12.2008 р.
З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 35-40) вбачається, що ПП „ЮРС” знаходиться за юридичною адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівським район, місто Пустомити, вул. Івасюка, будинок 3, квартира 3. Як вбачається з наявних в матеріалах справи поштових конвертів, ухвали суду про призначення та відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу по зазначеній адресі, реєстри на відправлення наявні у матеріалах справи (а.с. 47,48).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228).
Враховуючи наведене, відповідач належним чином був повідомлений про місце засідання суду першої інстанції.
Посилання скаржника на те, що згідно узгодженої номенклатури оргтехніку ПП „ЮРС” не отримувало, є документально необґрунтованим та не знайшли своє відображення в матеріалах справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2009 р. у справі № 14/261 без змін, а апеляційну скаргу ПП „ЮРС” - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.