79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.10.09 Справа № 27/91
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.05.2009р.
у справі № 27/91
за заявою ДПІ у Галицькому районі м.Львова
до ВАТ «Львівський завод газової апаратури», м.Львів
про визнання банкрутом,
з участю представників :
від скаржника -Рихальчук О.В.
від боржника -не з»явився
арбітражний керуючий - Шимчишин І.С.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2009р. у справі № 27/91 (суддя Судова-Хомюк Н.М.) про банкрутство ВАТ «Львівський завод газової апаратури», м.Львів визнано Державний комітет України з державного матеріального резерву кредитором боржника на суму 882879,20 грн.; у визнанні грошових вимог на суму 4767177,77 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою кредитор - Державний комітет України з державного матеріального резерву подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі - Закон), оскільки в даному випадку мав місце факт самовільного відчуження боржником матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, встановлений актами перевірки КРС Держкомрезерву України від 16.03.2005р. та 21.07.2008р.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду м.Києва у справі № 11/472 від 18.02.2004р. встановлено прийняття до виконання мобілізаційного завдання, а також факт самовільного вилучення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 882 879,20 грн. на підставі акту перевірки від 19.11.2002р., що проводив Львівський контрольно-ревізійний відділ КРУ Держкомрезерву України. На виконання рішення суду був виданий наказ. До матеріалів справи долучено довідку заявника від 24.03.2009р., про те, що станом на 24.03.2009р. підприємством не вжито заходів щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, згідно з рішенням господарського суду м.Києва від 18.02.2004р.за № 11/472.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори мають право звертатися до боржника лише з грошовими вимогами. При чому грошові вимоги складаються з зобов”язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно до ч. 7 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі і розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день направлення в господарський суд заяви.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв” самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Сторона заявника вважає, що факт самовільного відчуження матеріальних цінностей встановлений в результаті контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву КРВ КРУ 21.07.2008. Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)” Держкомрезерву України та його територіальним органам було надано право самостійно здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться. Як зазначено в ч. 2 п. 1 вказаної постанови Верховної Ради України, за результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою. Так, з актом КРУ Держкомрезерву від 21.07.2008 року були ознайомлені керівництво юридичної особи. Тобто, акт перевірки контрольно-ревізійної служби Держкомрезерву України є офіційним документом, який встановлює певні факти та обставини, а тому відомості, відображені в ньому, не потребують доведення та можуть бути спростовані не інакше як через суд. Боржником вищезгаданий акт не оскаржувався.
Сторона заявника проводячи нарахування вартості матеріальних цінностей, стосовно яких встановлено факти незабезпечення збереження, керується Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р.за № 1129 „Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву”.
Відповідно до п. 21 п. 5 „Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, ціни на матеріальні цінності, які закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон”юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Крім того, заявник посилається на лист Міністерства економіки України від 28.01.2000 №53-19/10, в якому дозволено кредитору поряд з біржовою інформацією використовувати і інформацію з позабіржового ринку. На підставі цього кредитором самостійно, виходячи з цін, що діють на позабіржовому ринку матеріальних цінностей, було проведено нарахування вартості матеріальних цінностей державного резерву, які були самовільно відчужені, та по яких не здійснювалось належне зберігання. Загальна вартість майна станом на травень 2009 р. становить 4 683 163,49 грн..
Суд першої інстанції обгрунтовано визнав такі твердження заявника безпідставними з наступних підстав.
Між заявником та боржником відсутні договірні відносини, оскільки по завершенні справи № 7/51-39/65 про банкрутство відкритого акціонерного товариства „Львівський завод газової апаратури”, порушеної за заявою ДПІ у Шевченківському районі була припинена процедура санації та відновлена платоспроможність боржника. В подальшому було здійснено продаж державної частки та відбулася зміна органів управління підприємства.
З аналізу документів, долучених стороною заявника вбачається, що в склад матеріальних цінностей державного резерву, які були самовільно відчужені, та по яких не здійснювалось належне зберігання включено перелік матеріальних цінностей, які зазначаються в рішенні суду господарського суду м.Києва за № 11/472 від 18.02.2004р. Суд вважає безпідставним проведення повторної оцінки майна, вартість якого визначена рішенням господарського суду м.Києва по справі № 11/742. Посилання сторони заявника на „Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 є помилковим, оскільки вказаним актом регулюються відносини Держкомрезерву з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями у процесі формування і розміщення матеріальних цінностей державного резерву, їх відпуску у зв'язку з освіженням і заміною,у порядку тимчасового позичання, розбронювання, надання гуманітарної допомоги та для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. Посилання сторони заявника на п.21 цього Порядку, яким передбачено, що ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон”юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію продукції, не може братися судом до уваги. Дана норма підлягає застосуванню до підприємств, які є постачальниками матеріальних цінностей. Постачальники матеріальних цінностей до державного резерву визначаються уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади, що здійснює управління державним матеріальним резервом, на конкурсних засадах згідно із законодавством.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей. Закладення матеріальних цінностей до державного резерву у порядку створення та поповнення його запасів провадиться за замовленнями Держкомрезерву, а також інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на поточний рік, та коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що підлягають освіженню, позичанню та розбронюванню.
Посилання заявника на лист Міністерства економіки України за № 53-19/108 від 28.01.2000р. є безпідставним, оскільки вказаний документ не є нормативним актом, а його зміст вказує на можливість використання інформації з позабіржового ринку щодо визначення цін на зерно.
У відповідності до акту перевірки від 21.07.2008 „Про результати планової перевірки наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності руху матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ „Львівський завод газової апаратури” за період з 16.03.2005р.по 21.07.2008р. вбачається, що у таблиці №1 зазначеного акту міститься інформація про розбронювання матеріальних цінностей, що здійснювалось на підставі розпорядження Кабінету міністрів України від 26.11.2003р.за № 702-р та від 04.10.2004р. за № 689-р. До вказаного переліку матеріальних цінностей відноситься: сталь листова інструментальна 0,650 т, дріт звичайної якості 47,770 т, дріт сталевий 0,270 т, стрічка сталева х/к 0,900 т, алюміній вторинний 0,7223 т, прокат цинковий 1,200 т, прокат латунний 0,879 т.
Сторона заявника не дала належних пояснень щодо порядку застосування Постанови Кабінету Міністрів України №1526 від 17.11.2001р.”Про затвердження порядку розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах , щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються” у період порушення справ про банкрутство ВАТ „Львівський завод газової апаратури” у 2002році та у 2008 році. Відповідно до цього порядку здійснюється розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство, якщо центральним органом виконавчої влади не прийнято рішення щодо подальшого зберігання зазначених матеріальних цінностей на території підприємств, установ організацій системи державного резерву, або їх передачі на відповідальне зберігання іншим підприємствам, установам, організаціям.
Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте Держкомрезерв не надав суду доказів укладення сторонами договору зберігання матеріальних цінностей держрезерву. Hi Законом України „Про державний матеріальний резерв”, ні іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини з приводу зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву не передбачено можливість укладення договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву шляхом прийняття на зберігання таких цінностей. Безумовно, постанова КМУ № 1129 від 08.10.1997, як і ЗУ „Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР на момент закладення матеріальних цінностей до державного резерву не діяли. Проте з моменту набрання чинності наведеними нормативними актами, правовідносини між сторонами мали бути приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Крім того, Держкомрезерв поширює на правовідносини між Держкомрезервом України та ВАТ „Львівський завод газової апаратури” дію Закону України „Про державний матеріальний резерв” в частині застосування штрафних санкцій, і в той час заперечує необхідність укладення договору між сторонами, що закріплено нормами цього ж Закону.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов”язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до вказаної статі Закону грошове зобов'язання -зобов”язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму.
Таким чином, відповідно до приписів наведеного Закону у справі про банкрутство кредитори мають право заявляти вимоги до боржника, які виникають з грошового зобов”язання та мають грошовий характер.
Натомість кредитори з речово-правовими вимогами, зокрема вимогами, що виникають із зобов”язань про повернення майна, не можуть звертатись до боржника та брати участь у справі про банкрутство. Спеціальним законодавством передбачено недоторканість та право використання цінностей державного матеріального резерву лише за рішенням Кабінету Міністрів України (стаття 12 ЗУ „Про державний матеріальний резерв”). Отже вимоги про відшкодування вартості самовільно відчужених цінностей державного матеріального резерву є вимогами про відшкодування шкоди та можуть заявлятися за умови встановлення обставин неможливості повернення майна в натурі.
Крім того, вимоги кредитора про відшкодування шкоди (в тому числі пов”язані з самовільним відчуженням майна зберігачем) вимагають вирішення спору по суті з залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій (витребуванням доказів, проведенням експертиз), тому доведення грошових вимог, пов'язаних із заподіянням збитків здійснюється в позовному провадженні відповідним судовим рішенням, яке має преюдиційне значення для встановлення грошових зобов'язань у справі про банкрутство. Як встановлено судом вимоги Держкомрезерву про відшкодування шкоди в повному обсязі у позовному провадженні не розглядались.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Львівської області від 28.05.2009р. у справі № 27/91 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.