79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.09.09 Справа № 6/46-92
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-болгарського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн»від 18.06.2009 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2009 р. (оформлене і підписане 09.06.2009р.)
у справі № 6/46-92
за позовом Спільного українсько-болгарського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн» (далі СП ТЗОВ „Модерн”), м. Київ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Луцьк
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Луцьк
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_5 - директор;
від відповідача -ОСОБА_6 - представник;
від третіх осіб -не з'явились.
Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду від 06.07.2009р.), які є в матеріалах справи.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.06.2009р., суддя Пахолюк В.А., у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.3, 6, 92, 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 4, 10, 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», а також зокрема тим, що:
- оскільки затвердженню підлягає вже укладена угода, то для правомірності укладення угоди не має значення її послідуюче затвердження загальними зборами учасників товариства; однак, сам лише факт не затвердження договору після його підписання не тягне недійсності такого договору;
- порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним; якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною;
- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення товариством „Модерн” укладено на підставі рішення зборів учасників товариства (протокол №14 від 24.02.2006 року) - вищого органу управління товариством, яким прийнято рішення про продаж приміщення магазину за 128 400 грн.; тобто укладення договору відповідало інтересам товариства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Модерн», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2009р. у справі № 6/46-92 і прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Скаржник посилається зокрема на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права .
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, відповідач у справі, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2009р. у справі № 6/46-92 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.
Також, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2009р. у справі № 6/46-92 залишити без змін.
Присутні представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ТзОВ «Модерн»звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна (приміщення магазину промислових товарів (літер А-4)), площею 62,9 кв. м. (приміщення № 42-1 по № 42-5), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 15, від 1 березня 2006р., укдаденого між Спільним українсько-болгарським підприємством у формі ТзОВ “Модерн” та громадянкою ОСОБА_2.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 13.06.1994р. (т.1, а.с.88) було зареєстровано Статут Спільного українсько -болгарського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн”.
На підставі рішення зборів засновників СП ТзОВ “Модерн” від 20.06.2000р. було створено Спільне українсько-болгарське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн” шляхом реорганізації ТОВ “Модерн” ЛТД (т.1, а.с.90).
Відповідно до установчого договору від 20.07.2000р. (т.1, а.с.а.с.27-31) та додаткової угоди від 09.07.2003р. (т.1, а.с.32) засновниками СП ТзОВ “Модерн” є: громадяни ОСОБА_5, м.Київ, ОСОБА_8, м. Луцьк, та фірма “Тако” ООД (Болгарія, м. Софія) в особі Представника ОСОБА_2, яка діє на підставі доручення, виданого фірмою “Тако” ООД від 15.05.2000р. (т.1, а.с.112).
9 липня 2003р. були внесенні зміни та доповнення до Статуту Спільного українсько -болгарського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн” (т.1, а.с.42), відповідно до п.4.4. яких, в утворенні статутного фонду товариства беруть участь: 1) ОСОБА_5 - 30 552,18грн.(5 618,55 дол. США), що становить 14,55% статутного фонду; 2) ОСОБА_8 30 552,18 грн.(5 618,55 дол. США), що становить 14,55% статутного фонду; 3) Фірма “Тако” ООД (Болгарія) -148895,64грн.(27382,10 дол.США), що становить 70,90% статутного фонду.
Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права та обов'язки їх учасників та засновників.
Статтею 4 Закон України “Про господарські товариства” визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту. Склад і компетенція органів управління і порядок прийняття ними рішень визначаються статутом товариства.
Статтею 10 зазначеного Закону визначені права учасників товариства. Обов'язки учасників товариства визначені ст.11 Закон України “Про господарські товариства”, відповідно до вимог якої учасники товариства, в тому числі зобов'язані: додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Згідно п.1.4 Статуту СП ТзОВ “Модерн” (т.1, а.с.а.с.33-41) передбачено, що товариство має право здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України та відповідає цілям, передбаченим дійсним статутом.
Товариство має право від свого імені укладати договори, одержувати майнові та особисті немайнові права та нести обов'язки, пов'язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в усіх судових органах.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.23 Закону України «Про господарські товариства»управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.
Згідно з ст.58 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.
Як визначено п.6.1 Статуту товариства, вищим органом управління товариством є збори, які складаються із засновників або призначених ними представників. Представником засновника може бути особа, повноваження якої підтверджені належним чином виданим дорученням. Засновник має право передати свої повноваження у зборах іншому засновнику (його представнику). Засновники володіють кількістю голосів, пропорційних розміру їх часток у статутному фонді товариства(п.6.2. Статуту).
До компетенції зборів засновників СП ТзОВ “Модерн” в тому числі відноситься затвердження договорів на суму більше 100 000 тис.грн. (п.6.3. Статуту).
Відповідно до ст.62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Згідно п. 6.13. Статуту товариства керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор товариства (генеральний директор), який призначається зборами засновників. Директор товариства виконує оперативне керівництво поточними справами товариства; від імені товариства укладає угоди, які торкаються діяльністю товариства, тощо.
1 березня 2006 року між СП ТзОВ „Модерн” (продавець) та громадянкою України ОСОБА_2, паспорт: серія НОМЕР_2, виданий 11.07.1997р. Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1, а.с.а.с.25-26), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю майно - приміщення магазину промислових товарів (Літер А-4), площею 62,9кв.м., а саме: приміщення №42-1 по №42-5, за адресою: проспект Волі, 15, м. Луцьк, Волинської області. Це приміщення належало СП ТзОВ „Модерн” на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 20.12.2005р. (т.1, а.с.98), виданого виконкомом Луцької міської ради, технічного паспорту на частину нежитлового приміщення - раніше магазин промислових товарів, виготовленого 06.03.2005р. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації. Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., зареєстровано в реєстрі за №717.
СП ТзОВ „Модерн”, звертаючись до суду, просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 01.03.2006р, оскільки останній вчинено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності і зміст договору суперечить Цивільному кодексу України.
Посилаючись на п. 6.3. Статуту товариства, позивач вважає, що будь-які договори (правочини), які укладаються СП ТзОВ „Модерн” більше ніж на 100 000 тис.грн., повинні бути затвердженні зборами товариства.
Як зазначає позивач, оспорюваний договір вчинено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності і суперечність вказаного договору ЦК України встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2007р., у відповідності до якого зобов'язано ОСОБА_8, Учасника СП ТзОВ “Модерн”, передати СП ТзОВ “Модерн” протоколи зборів засновників СП ТзОВ “Модерн” за № 1-14. Крім того, як зазначає позивач, майно за договором від 01.03.2006р. продане пов'язаній особі не за звичайною ціною, оскільки посадовою особою СП ТзОВ „Модерн” на час вчинення договору купівлі-продажу був ОСОБА_8, а покупцем приміщення, що було предметом вказаного договору, є ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_8, - тобто пов'язаною особою. Таким чином, як вважає позивач, порушено вимоги п.1.26. ст.1, п.п.7.4.1,7.4.4. п.7.4 ст.7, п.п. 1.20.2 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та занижено вартість продажу, оскільки ціна вказаного приміщення на момент його продажу була значно вищою. Враховуючи те, що покупцем за договором купівлі-продажу є фізична особа -ОСОБА_2, оплата за вказаним договором, за доводами позивача, повинна бути проведена саме фізичною особою ОСОБА_2, а не фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності. Отже, договір вчинено за обставин, які є підставами недійсності правочину відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 частини 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним відсутністю у товариства на момент укладення договору необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки саме загальними зборами товариства підлягали затвердженню угоди укладені на суму більше 100 000 грн., в тому числі і договір купівлі-продажу від 01.03.2006 року, сума продажу якого склала 128 400,00 грн., тобто на думку позивача не затвердження угоди загальними зборами учасників товариства свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення цього правочину.
Тобто, як правильно відзначив суд першої інстанції, обґрунтовуючи відсутність у товариства цивільної дієздатності на укладення договору купівлі-продажу, позивач фактично підміняє термін цивільної дієздатності юридичної особи терміном повноважень органу управління на укладення договору та терміном затвердження укладеної товариством угоди зборами товариства.
Відповідно до змісту ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже, при набутті цивільних прав та обов'язків (цивільної дієздатності) органи управління товариством повинні діяти відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України “Про господарські товариства” та п. 6.3 Статуту товариства “Модерн” затвердженню загальними зборами товариства підлягають угоди, укладені на суму більше 100 000 грн. Із змісту наведеного положення законодавства та Статуту товариства вбачається, що цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження, тобто вже укладена угода підлягає затвердженню загальними зборами товариства. У п.6.13 Статуту товариства визначено повноваження директора товариства, в тому числі і те, що директор від імені товариства укладає угоди, які стосуються діяльності товариства. Чинним законодавством та Статутом товариства “Модерн” (п.п.6.3, 6.13) не обмежено право органу управління цього товариства (директора) на укладення будь-яких договорів, в тому числі і договору купівлі-продажу майна товариства на суму 128 400 грн. Отже, договір від 01.03 2006 року директором товариства було укладено без порушення наданих йому повноважень.
Оскільки затвердженню підлягає вже укладена угода, то для правомірності укладення угоди не має значення її наступне затвердження загальними зборами учасників товариства. Однак, сам лише факт не затвердження договору після його підписання не тягне недійсності такого договору.
Також, відповідно до ч.3 п.40 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Зміст цієї свободи розкривається у ст. 627 ЦК України: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі свободи договору, а також враховуючи те, що жодних спеціальних обмежень цивільне законодавство не передбачає, юридична особа має право вільно та без обмежень укладати будь-які договори з фізичною особою, яка є її засновником (учасником) або директором, зокрема й ті, які потребують нотаріального посвідчення.
Щодо того, чи відповідають правочини інтересам юридичної особи, то тут слід мати на увазі, що інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників.
З матеріалів справи, витребуваних у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., а саме протоколу №14 зборів учасників СП ТзОВ “Модерн” від 26.02.2006р. (т.1, а.с.97) вбачається, що відповідно до рішення зазначених зборів учасників було постановлено: 1) надати згоду на продаж магазину промислових товарів (приміщення №42-1 по № 42-5) зальною площею 62,9 кв.м., який розташований в м. Луцьку, проспект Волі, 15 і належить СП ТзОВ “Модерн” згідно свідоцтва на право власності, виданого Луцькою міською радою 20.12.2005р. по ціні 128 400грн., 2) право підпису договору купівлі -продажу надати директору СП ТзОВ “Модерн” ОСОБА_8
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що твердження позивача про те, що на момент відчуження магазину на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.03.2006р. не було згоди учасників товариства, є безпідставними.
Водночас посилання позивача на заяву директора фірми “Тако” ООД на адресу прокурора м. Луцька (без номеру та дати), якою підтверджено відсутність у ОСОБА_2 як представника Фірми “Тако” ООД довіреності на представництво інтересів Фірми “Тако” ООД не може бути належним та допустимим доказом у розумінні вимог ст. ст. 34, 36 ГПК України та не спростовує наявності вищезгаданої довіреності від 15.05.2003р., копія якої є в матеріалах справи (т.1, а.с.113), а доказів анулювання цієї довіреності у встановленому законом порядку позивачем не подано.
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року виконавчим органом товариства не було допущено порушення наданих йому повноважень, вимог законодавства і Статуту товариства „Модерн”.
Разом з тим посилання позивача на те, що зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства України, а також моральним засадам суспільства є безпідставним.
Зміст рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2007 року у справі №9/65-76 не містить висновків чи обставин, з яких вбачався б висновок про відсутність у продавця, при укладенні договору купівлі-продажу, цивільної дієздатності.
Водночас, факт переобрання директора СП ТзОВ “Модерн” на підставі рішення позачергових зборів засновників від 13.12.2006 року( протокол №15) та ухилення від передачі бувшим директором ОСОБА_8 протоколів зборів засновників СП ТзОВ “Модерн” за №1-14 товариству не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу від 01.03.2006р. недійсним.
Безпідставними також є посилання позивача у позовній заяві на відчуження товариством приміщення магазину за ціною нижче звичайної ціни товару.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А як визначено ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” регламентує порядок сплати податку на прибуток підприємств і не регулює порядку та умов укладення договорів купівлі-продажу майна, тому дотримання чи порушення вимог норм цього закону не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна.
Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Позивач зазначає про те, що ринкова вартість проданого майна станом на 01.03.2006р. була значно вищою. Однак, якою є ринкова вартість цього майна належних доказів позивачем не подано. Додана до позовної заяви копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.04.2006 року (а.с.52) не свідчить про договірну ринкову вартість цього майна на час укладення договору купівлі-продажу.
Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що 1 лютого 2005 року товариством „Модерн" було укладено договір купівлі-продажу частини приміщень того ж таки магазину площею біля 284,9 кв.м. за ціною 166664 грн., що складало фактично ціну 1 кв.м. приблизно 585 грн. (т.1, а.с.а.с.75-76). А за договором від 01.03.2006 року вже продано приміщення магазину загальною площею 62,9 кв.м. за 128 400 грн., що становить ціну за 1 кв.м. - 2041.34 грн., тобто продано приміщення магазину по оспореному договору по ціні, що фактично у 3,5 рази перевищує ціну, за якою було продано приміщення в тому ж магазині в лютому 2005 року. Позивачем законність продажу приміщень магазину у 2005 році та ціну продажу не було оспорено та на даний час не оспорюється.
Між тим, балансова вартість приміщення магазину на час укладення договору - 01.03.2006 року становила 103 094,46 грн., що стверджується наданою позивачем копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1, а.с.51).
Також, відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_11, складеного на 11.10.2007 року (т.1, а.с.74), ринкова вартість (залишкова вартість заміщення) приміщення магазину промислових товарів (літер А-4) по проспекту Волі, 15 в м. Луцьку становила 95 294 грн..
Як зазначає відповідач, приміщення магазину СП ТзОВ „Модерн” були предметом перевірки податковою інспекцією. Дана перевірка проведена 18 грудня 2007 року в результаті якої не виявлено порушень законодавства (у тому числі податкового) при укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 62,9 кв. м. по проспекту Волі, 15 в м. Луцьку, а доказів які б підтверджували протилежне позивачем суду не подано.
Як вбачається із оспорюваного договору, він укладений за ціною, що не є нижчою від експертної оцінки.
За таких обставин, відсутні підстави для висновку про те, що товариством „Модерн" продано приміщення магазину по ціні нижче ринкової.
Окрім того, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення товариством „Модерн" укладено на підставі рішення зборів учасників товариства (протокол №14 від 24.02.2006 року) - вищого органу управління товариством, яким прийнято рішення про продаж приміщення магазину за 128 400 грн. Тобто укладення договору відповідало інтересам товариства.
Оплата за куплене приміщення магазину ОСОБА_2 проведена повністю шляхом внесення коштів в касу товариства та перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Перерахування коштів в рахунок оплати за придбаний товар з поточного рахунку підприємця ОСОБА_2 не свідчить про невиконання нею зобов'язання по оплаті вартості купленого приміщення.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на все вищенаведене в сукупності, немає підстав для достовірного висновку про те, що договір купівлі-продажу від 01.03.2006 року не відповідає вимогам законодавства та укладений з перевищенням повноважень юридичної соби - СП ТзОВ “Модерн”.
Твердження скаржника про відчуження майна за оспорюваним договором всупереч інтересам товариства для обмеження його можливостей у сфері господарської діяльності є необґрунтованим належними та допустимими доказами. Укладення оспорюваного договору є елементом здійснення господарської діяльності товариства.
Відповідно до ч. 1 ст.3 Господарського кодексу України (далі ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Враховуючи визначений у ч. 1 ст. 6 ГК України принцип свободи підприємницької діяльності в межах, визначених законом, питання визначення економічної доцільності продажу майна ринку за оспорюваним договором у відповідності до ст. 319 ЦК України вирішується власником.
Законодавство не передбачає можливості визнання недійсним господарського договору лише з мотивів недоцільності його укладення, збитковості тощо.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд відхиляє клопотання позивача, подані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, про витребування нових доказів (відомостей про оцінку за станом на квітень 2006 року предмета застави -приміщення магазину промислових товарів (Літер А-4), площею 62,9 кв. м., а саме: приміщення № 42-1 по № 42-5, за адресою: проспект Волі, 15, м. Луцьк -у Волинської філії ВАТ „Кредит промбанк”) та призначення по вищезгаданому магазину судової будівельно-технічної експертизи.
Згідно з ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :
1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2009 року у справі № 6/46-92 без змін, а апеляційну скаргу СП ТзОВ «Модерн»- без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова оформлена і підписана 21.10.2009р.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.