79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.10.09 Справа № 32/80
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Сім-Сервіс»
на рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2009р.
у справі № 32/80
за позовом ТзОВ «Сім-Сервіс», м.Львів
до ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів
до ТзОВ «Торговий центр «Леополіс», м.Львів
про стягнення заборгованості,
з участю представників :
від скаржника -не з»явився
від відповідача 1 -не з»явився
від відповідача 2 - Оприск Л.Є.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2009р. у справі № 32/80 (суддя Сухович Ю.О.) задоволено позов ТзОВ «Сім-Сервіс», м.Львів та стягнуто з ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів 103212,81 грн. основного боргу, 1368,61 грн. пені, 1368,61 грн. інфляційних нарахувань, 171,12 грн. 3% річних, судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., а також виключено ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»з числа відповідачів.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач - ТзОВ «Сім-Сервіс»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції надав неправильну оцінку акту приймання-передачі до розподільчого балансу між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»перед ТзОВ «Сім-Сервіс», так як останній, на думку скаржника, не є належним доказом того, що в результаті перетворення ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»в ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»до останнього не перейшли всі грошові зобов»язання ТзОВ «ТК «Інтермаркет», в тому числі зобов»язання перед ТзОВ «Сім-Сервіс». Тому, скаржник вважає, що ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»є солідарним боржником разом з ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»як її правонаступник.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними на загальну суму 103 212,81 грн.
Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103 212,81 грн. є обгрунтованими.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов»язань.
Відтак, з відповідача правомірно стягнуто пеню, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 1 368,61 грн.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні нарахування та 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2009р. між ТзОВ «Сім Сервіс»(замовник) в особі директора Кривути П.Я. та адвокатом Лісовською Я.Р. (виконавець), було укладено договір про надання послуг адвоката, згідно якого виконавець бере на себе зобов»язання по наданню замовнику комплексу послуг адвоката консультаційно-правового характеру, надання адвокатської та іншої юридичної допомоги, підготовку всіх необхідних документів, в тому числі, але не виключно, позовної заяви та інших необхідних документів, представництво в судових органах з приводу вирішення спору про стягнення з ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»на користь ТзОВ «Сім Сервіс»заборгованості, що виникла з поставки товару згідно з договором № ТП-818 від 06.11.2008р., а замовник зобов»язується прийняти та здійснити оплату таких послуг (п.1.1. угоди).
Згідно п.1.3 угоди про надання послуг адвоката надання послуг по даній угоді оформляється підписанням акту виконаних робіт, який є невід»ємним додатком даної угоди.
За надання послуг, передбачених п.1.1. угоди про надання послуг адвоката, замовник зобов»язується сплатити виконавцю гонорар в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.
На виконання п.1.3. угоди про надання послуг адвоката між замовником та виконавцем 20.03.2009р. було підписано акт приймання послуг, згідно якого замовник прийняв надані адвокатом послуги на загальну суму 5000,00 грн.
Позивач на виконання вимог угоди про надання послуг адвоката сплатив 5 000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 23.03.2009р.
Відповідно до розділу VІ ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.44 ГПК України).
Суд першої інстанції, розглянувши вимогу позивача про включення до складу судових витрат 5 000,00 грн. сплачених за надання послуг адвоката, дослідивши докази представлені на їх підтвердження, обгрунтовано визнав вимогу такою що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованості, суд зазначає наступне:
З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 3336558 вбачається що ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»дійсно є правонаступником ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет».
З представленого суду першої інстанції розподільчого балансу від 16.02.2009р. вбачається, що до відповідача-2 (ТзОВ «Торговий центр «Леополіс») перейшли активи на суму 27 073 100,00 грн. Відповідачем-1 було долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі зобов»язань складений 17.02.2009р. між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»згідно якого до останнього перейшли грошові зобов»язання (заборгованості), що виникили у ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»на підставі договорів перед кредиторами: ТзОВ «Тім-Трейд ЛТД»та ДП «Балу»на загальну суму 27 073 129,00 грн.
Оскільки в акті приймання-передачі зобов»язань складеного до розподільчого балансу між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»до останнього не перейшли грошові зобов»язання перед ТзОВ «Сім Сервіс», відтак відповідач-2 не може відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем-1 та підлягає виключенню з числа відповідачів.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2009р. у справі № 32/80 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.