79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.10.09 Справа № 3/83
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Мурська Х. В.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 -представник; ОСОБА_3
від відповідача (апелянта) - не з'явився
від третьої особи -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Рівненської міської ради № 1-199-р від 03.07.2009 р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 24.06.2009 р.
у справі № 3/83
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5, м. Рівне
до відповідача Рівненської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», м. Рівне
про визнання права власності
рішенням господарського суду Рівненської області від 24.06.2009 р. у справі № 3/83 задоволено позов СПД-ФО ОСОБА_5, м. Рівне, до Рівненської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -КП «Рівненське МБТІ», м. Рівне, визнано за позивачем право власності на приміщення ремонту електрообладння автомобілів літ. «Е-1» площею 105, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Рівне.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки реконструкція приміщень була проведена позивачем на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, то позивач має право на визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було надано суду доказів будівництва спірного об'єкта нерухомості згідно вимог чинного законодавства, а саме дозволу на будівництво, затвердженого та погодженого проекту будівництва, свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, належних доказів прийняття в експлуатацію спірного об'єкта нерухомості, що свідчить про здійснення самочинного будівництва, право власності на яке, згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України, не виникає. Крім цього, апелянт вважає, що позивач повинен був сплатити штраф за вчинення адміністративного правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що СПД-ФО ОСОБА_5 з прилюдних торгів за договором купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна придбано у власність нерухоме майно -нежитлові приміщення; земельна ділянка на якій знаходяться придбані приміщення є власністю позивача. У 2008 році позивачем проведено реконструкцію нежитлових приміщень шляхом здійснення добудови до виробничого корпусу літ. “Б-1”; площа добудови становить 105 кв. м, у зв'язку з чим позивач вважає, що об'єкт нерухомості, який збудований на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці, є його власністю.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами даної справи встановлено, що позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 221068, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010758300592, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 2277 га, що розташована в м. Рівне по АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки -для реконструкції та обслуговування гаражів, частини будівлі виробничого корпусу та авторемонтної майстерні під станцію технічного обслуговування автомобілів.
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ВАО № 034964 від 14.08.2003 р. позивачем придбано у власність будівлю гаражу на три автомобілі “Г-1” та частину приміщень (56/100 ідеальна частка) виробничого корпусу “Б-1”, які належали ЗАТ «Горинь-Сервіс-Лада»на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.01.1998 р. на підставі розпорядження № 88-р від 16.01.1998 р., зареєстрованого КП «Рівненське МБТІ»за № 87-169. Право власності позивача на вищевказані приміщення підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позивачем у 2008 році проведено реконструкцію нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 шляхом здійснення добудови розміром 10, 5 х 10 м (бокс по ремонту електрообладнання автомобілів) до виробничого корпусу літ. “Б-1”. Площа добудови становить 105 кв. м.
В матеріалах справи міститься заява СПД-ФО ОСОБА_6 від 23.06.2009 р., у якій зазначено, що ОСОБА_6 не заперечує проти забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 співвласником виробничого корпусу ОСОБА_5 (позивачем); крім того заявник вказав, що під час здійснення та за результатами будівництва нерухомого майна -приміщення ремонту електрообладнання автомобілів літ. “Е-1” площею 105, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, жодним чином не порушені її права та інтереси.
Також у матеріалах справи наявний технічний НОМЕР_1 на спірне приміщення, виготовлений КП «Обласне БТІ», в якому зроблено відмітку щодо самочинної забудови.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього кодексу, згідно положень ч. 3 якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Так, в даному випадку реконструкція приміщень була проведена на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, цільове призначення якої визначено: для реконструкції, в тому числі будівлі виробничого корпусу, у зв'язку з чим апеляційна вважає, що позивач має право на визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно.
Окрім цього, суду надано висновок № 90820/1_ФМ експертного дослідження судово-будівельно-технічної експертизи від 28.08.2009 р., згідно якого будівля приміщення ремонту електрообладнання автомобілів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, м. Рівне, відповідає діючим державним будівельним нормам і правилам, які стосуються даного типу будівель; будівля приміщення ремонту електрообладнання автомобілів, розташована за адресою: АДРЕСА_1, м. Рівне, є завершеним будівництвом; будівлю приміщення ремонту електрообладнання автомобілів, розташованого за тією ж адресою, можна експлуатувати.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 24.06.2009 р. у справі № 3/83 залишити без змін, апеляційну скаргу Рівненської міської ради -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Мурська Х. В.
Суддя Марко Р. І.