79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.10.09 Справа № 3/68
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Гулик Н.
за участю представників сторін:
від позивача - з»явився
від відповідача - не з»явився
розглянувши апеляційну скаргу ДП»Екосир»
на рішення господарського суду Чернівецької області від 29.04.09
у справі № 3/68
за позовом- ТзОВ»АІС АЗЧ Маркет»
до відповідача - ДП»Екосир»
про стягнення боргу
встановив
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.04.09 по даній справі позов задоволено. Стягнуто з дочірнього підприємства “Екосир”(Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Леніна, 101, р/р 2600801718681 у ВАТ “Укрексімбанк”м. Чернівці, МФО 356271, ІПН 319665124076, код 31966513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АІС АЗЧ МАРКЕТ”(м. Київ, пров. Балтійський, 20, п/р № 26001011001513 в АКІБ “УкрСиббанк”“КРУ”, МФО 351005, ІПН 331005426543, код 331005493) 6182, 80 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції, так як вважає, що судом порушено норми процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
16.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АІС АЗЧ МАРКЕТ”та дочірнім підприємством “Екосир”укладено договір поставки № 03-04/2007 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (запчастини до автомобілів), згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний товар.
На виконання умов Договору, позивачем, згідно видаткових накладних № Чр-0000250 від 31.03.2008 р. на суму 3223 51 грн., № Чр-0000251 від 31.03.2008р. на суму 28,00 грн., № Чр-0000261 від 16.04.2008р. на суму 588,56 грн., № Чр-0000310 від 16.04.2008р. на суму 35,28 грн., № Чр-0000314 від 16.04.2008р. на суму 206,93 грн., № Чр-0000320 від 21.04.2008 р. на суму 1589,81грн., № Чр-0000325 від 21.04.2008 р. на суму 36,24 грн., №Чр-0000330 від 22.04.2008 р. на суму 322,26 грн., № Чр-0000352 від 30.04.2008 р. на суму 241,07 грн., №Чр-0000369 від 08.05.2008р. на суму 1346,34 грн., № Чр-0000376 від 13.05.2008 р. на суму 247,50 грн., № Чр-0000382 від 15.05.2008 р. на суму 14278 грн. та № Чр-0000412 від 23.05.08 р. на суму 638,16 грн. поставлено відповідачу товар на загальну суму 8646,44 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, у гривнях, прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з моменту передачі Товару. Датою передачі Товару є дата підписання видаткової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині передачі відповідачу товару.
Однак, відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості поставленого йому товару в розмірі 3251,51 грн., а отже, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5394,93 грн.
Позивачем, з огляду на вищезазначені факти, вжито заходи досудового врегулювання господарського спору: 28.11.2008р направлено на адресу відповідача письмову претензію № б/н від 26.11.2008р. про сплату суми основного боргу, яка була отримана останнім 01.12.2008 року. Однак, відповідач направлену позивачем претензію залишив без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимога про стягнення 5394,93 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п. 4.8 Договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 392,74 грн., що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.
Частиною ж другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких умов правомірним є нарахування позивачем 98,19 грн. трьох процентів річних та 296,94 грн. інфляційних.
Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.04.09 у справі № 3/68 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.
Головуючий Р. Марко
Суддя Т. Бонк
Суддя С. Бойко