79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.09.09 Справа № 18/34
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»№ 1862 від 08.06.2009 року (вх. № 368 від 09.06.2009 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2009 року
у справі № 18/34
за позовом Приватного підприємства «Метал», м.Тернопіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд», м.Івано-Франківськ
про стягнення 34319,89 грн.
за участю представників сторін: не з»явились.
Встановив, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Гриняк Б.П.) від 21.05.2009 року у справі № 18/34 задоволено позов Приватного підприємства «Метал»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»: стягнено з відповідача на користь позивача 34319,89 грн. боргу та відшкодовано судові витрати: 343,19 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення. Зокрема, в апеляційній скарзі № 1862 від 08.06.2009 року (вх. № 368 від 09.06.2009 року) апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- судом не було враховано, що між сторонами не укладалось жодних договорів поставки металоконструкцій;
- відповідачу в порушення ст. 56 ГПК України не направлялись додатки до позовної заяви, а тому він не мав можливості подати заперечення на позов; судом не враховано клопотання про проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Апелянт просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2009 року у справі № 18/34 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові до нього відмовити.
Приватне підприємство «Метал»(надалі -ПП) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 01.07.2009 року (вх. № 5318 від 06.07.2009 року). Просить оскаржене рішення залишити без змін.
29.09.2009 року від позивача надійшло клопотання № 150 від 25.09.2009 року (вх. № 7317 від 29.09.2009 року) про приєднання до матеріалів справи доказів виконання ухвали суду від 29.07.2009 року, а саме: листа про надання відповідачу під розписку первинних документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також від позивача надійшло клопотання за № 144 від 22.09.2009 року (вх. № 7316 від 29.09.2009 року) про розгляд справи за відсутності його представника в судовому засіданні.
Від відповідача надійшла факсокопія клопотання № 156 від 30.09.2009 року (вх. № 1020 від 30.09.2009 року) про повторне відкладення розгляду справи для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами через не виконання позивачем вимог ухвали суду від 29.07.2009 року.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи повідомлення їх про час та місце розгляду даної справи, про що свідчать вищенаведені клопотання обох сторін, неодноразове відкладення розгляду справи для забезпечення сторонами явки сторін в судове засідання, факт ознайомлення представником відповідача 29.07.2009 року з матеріалами справи, а також, окрім цього, надання позивачем відповідачу під розписку документів, на яких ґрунтується позов, що стверджується листом № 143 від 08.09.2009 року, вважає, що судом забезпечено право даних осіб на судовий захист, та є можливим відповідно до ст. 101 ГПК України здійснення апеляційного провадження в даному судовому засіданні та прийняття за наслідками перегляду рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2008 року у справі № 11/232 відповідної постанови апеляційного суду за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Як вбачається з копій видаткових накладних № М-00004914/14491 від 1 серпня 2008 року, № М-00006275/17378 від 16.09.2008 року, № М-00006327/17747 від 18.09.2008 року, № М-00006430/17958 від 22.09.2008 року, № М-00006668/18698 від 03.10.2008 року, № М-00006654/18700 від 03.10.2008 року, позивачем було відпущено відповідачу через його представників Шищука Л.М., Григоріва В.М. по довіреностях НБМ № 986088 від 01.08.2008 року, ЯПИ № 740597 від 15.09.2008 року, ЯПИ № 740615/146 від 30.09.2008 року, металопродукцію ( арматуру) на загальну суму 224319,89 грн (а.с. 8-21).
Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини, що по своїй правовій природі містять ознаки договору поставки, правове регулювання яких здійснюється главою § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК).
Як видно з копій банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем було оплачено позивачу за поставку арматури згідно виставлених позивачем рахунків: 15.09.2008 року -40000 грн., 02.10.2008 року -100000 грн., 27.10.2008 року -50000 грн (а.с. 24-25).
Залишок не проплаченої відповідачем позивачу суми за отриману металопродукцію становить 34319,89 грн.
23.01.2009 року позивачем було направлено відповідачу вимогу № 14 від 22.10.2008 року на оплату 34319,89 грн. залишку за отриманий відповідачем по вищенаведених накладних товар. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді (а.с. 22-23).
16.02.2009 року позивачем було повторно направлено відповідачу вимогу № 43 (а.с. 26-27), яку відповідач також залишив без відповіді та задоволення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, в силу положень ч. 3 ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем зобов»язань по оплаті отриманого по вищенаведених накладних товару настав, оскільки враховуючи направлення позивачем відповідачу вимоги від 23.01.2009 року, відповідач зобов»язаний був в 7-денний строк з дня пред»явлення даної вимоги оплати отриманий по вищенаведеній накладній товар..
Доказів оплати, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, відповідачем не подано суду першої інстанції до прийняття оскаржуваного рішення. Обставин неможливості подання зазначених доказів суду не наведено. Не подано суду доказів оплати отриманого відповідачем від позивача товару, і суду апеляційної інстанції, хоча суд неодноразово відкладав розгляд справи, для забезпечення права сторін на судовий захист, зокрема, для забезпечення права відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій та витягів документів, на яких ґрунтується позов, проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами. Однак, відповідач своїм правом на надання мотивованих заперечень на позов не скористався. Посилання скаржника на те, що для з»ясування фактичних обставин справи суду першої інстанції слід було призначити звірку взаєморозрахунків між сторонами, про що ним заявлялось відповідне клопотання, яке однак було відхилено судом, на думку колегії суддів апеляційного суду не заслуговує на увагу. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи для забезпечення права відповідача на судових захист. Однак, як видно з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень, міркувань, доказів в їх обґрунтування, не скористався. Як вже зазначалось вище, відповідачем не подано суду й жодних доказів в заперечення заявленого до нього позову, й суду апеляційної інстанції. Вимог ухвали апеляційного суду щодо проведення звірки взаєморозрахунків від 29.07.2009 року не виконано. В той же час позивачем подано суду докази надання позивачу всіх документів, на яких ґрунтується позов ( лист № 143 від 08.05.2009 року).
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного досдіження всіх обставин справи.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.
В суду апеляційної інстанції не виникло сумнівів в достовірності та достатності поданих позивачем доказів в обґрунтування суми боргу.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом дотримано встановлених ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України засад здійснення господарського судочинства, та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст. 22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому місцевим судом правомірно, в межах процесуального Закону (ст.ст. 43, 75 ГПК України), розглянуто спір за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов Приватного підприємства «Метал»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»боргу в сумі 34319,89 грн. є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно, враховуючи положення ст.ст. 49, 85 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду також погоджується з правильністю розподілу судом першої інстанції між сторонами судових витрат по справі.
Таким чином, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2009 року у справі № 18/34 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Враховуючи вимоги ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2009 року у справі № 18/34 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь