79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.09.09 Справа № 5/29
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Давид Л.Л.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Уліфармаком»за № 21 від 02.07.2009 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2009 року
у справі № 5/29
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Оптова компанія «Дарниця», м. Київ
до відповідача ТзОВ «Уліфармаком», м. Ужгород
про стягнення заборгованості в сумі 34 044,94 грн.
за участю представників:
від позивача: Коваленко В.О. - представник
від відповідача: не з'явився;
ТзОВ «Оптова компанія «Дарниця»звернулось в господарський суд Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Уліфармаком»про стягнення заборгованості в сумі 34 044,94 грн., а саме 25 871,68 грн. -суми основного боргу; 750,27 грн. -суми втрат від інфляційних процесів; 104,50 -суми річних відсотків; 850,57 грн. -пені за прострочений період, 6 467,92 грн. - штраф за прострочення оплати.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.06.2009 року у справі № 5/29 (суддя О.С.Йосипчук) позов ТзОВ «Оптова компанія «Дарниця»до ТзОВ «Уліфармаком», про стягнення заборгованості в сумі 34 044,94 грн. задоволено частково. Суд стягнув з ТзОВ «Уліфармаком»на користь ТзОВ «Оптова компанія «Дарниця»24 095,89 грн. у тому числі втрат від інфляційних процесів -530,96 грн., 3% річних -73,95 грн., штрафу за прострочення оплати -4577,35 грн. та пені - 601,95 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Уліфармаком»подало апеляційну скаргу за № 21 від 02.07.2009 року в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, а в задоволенні позову ТзОВ «Оптова компанія «Дарниця»відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідача не зареєстрований договір, на який позивач спирався у суді першої інстанції при нарахуванні штрафних санкцій і пені.
Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
У зв'язку з хворобою суддів Процика Т.С. та відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року справу № 5/29 передано на розгляд колегії суддів: головуючого-судді Скрипчук О.С., суддів Дубник О.П., Давид Л.Л.
Відповідач у судове засідання, яке відбулося 29.09.2009 року повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про призначення розгляду апеляційної скарги від 27.07.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення № 4208911, з якого вбачається про своєчасне отримання представником відповідача ухвали суду від 17.04.2009 року.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка представника відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2008 року між ТзОВ «Оптова компанія «Дарниця»(Постачальник) та ТзОВ «Уліфармаком»(Покупець) укладено договір поставки № 68 (далі договір) (а.с. 13). Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі товар), а Покупець зобов'язується перийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов даного договору.
Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд Постачальника (п. 5.1.договору).
Відповідно до видаткових накладних (а.с. 14-49) відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 25 874,69 грн. У даних видаткових накладних зазначено, що умовою оплати за поставлений товар здійснюється відтермінуванням 30 днів.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар, внаслідок чого виник борг на суму 25871,68 грн.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або
утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суд першої інстанції подав платіжні доручення (а.с. 63-95) які підтверджують оплату товару переданого ТзОВ «Уліфармаком». Однак, дані платіжні доручення підтверджують лише часткову оплату товару на суму 7 550 грн., згідно договору, а саме: № 436 від 19.12.2008 року (а.с. 91) у доказ оплати товару по накладній № 808676 від 15.12.2008 року на суму 2000 грн. № 439 від 30.12.2008 року (а.с.92) у доказ оплати товару по накладній № 808892 від 22.12.2008 року на суму 2500 грн., № 14 від 16.01.2009 року (а.с. 94) у доказ оплати товару по накладній № 900184 від 12.01.2009 року на суму 1350 грн. та № 16 від 16.01.2009 року (а.с. 95) у доказ оплати товару по накладній № 900184 від 12.01.2009 року на суму 1700 грн.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 18 311,68 грн. за отриманий товар.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач не розрахувався перед позивачем за отриманий товар на суму 18 311,68 і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором № 68 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 18 311,68 за отриманий товар.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не
приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 -612 ЦК України).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару.
Цивільним кодексом України передбачено дві форми неустойки -штраф і пеня.
Так, у ст. 549 ЦК України визначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф встановлюється і застосовується у грошовій формі за твердою ставкою або у відсотковому розмірі від суми зобов'язання і є разовим стягненням. Натомість, пеня застосовується за певний період прострочення, зокрема, за кожен день, і за своєю правовою природою є тривалою санкцією.
Слід відмітити, що ознаки за яким законодавець визначив штраф та пеню та порядок їх нарахування є імперативними, відтак сторони не мають права їх змінювати.
Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 4 577,35 грн. штрафу за прострочення оплати та пені 601,95 грн. пені.
При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача 73,95 грн. -3% річних, 530,96 грн. інфляційних нарахувань.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у нього не зареєстрований договір поставки № 68 від 13.02.2009 року, колегією суддів не береться до уваги, оскільки він підписаний і скріплений печатками обох сторін, а також умова як реєстрація договору сторонами не передбачена.
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не витребувано у позивача довіреностей на поставлений товар. Однак, відповідно до п.7.4 договору поставки № 68 від 13.02.2008 року в обов'язки Покупця входить обов'язок повернення Постачальнику одного екземпляру специфікації (витратної накладної) з підписом уповноваженої особи і печаткою товариства та надати відповідну довіреність, а у випадку, якщо згадана документація не була повернута Постачальнику, сторони вважають, що товар був отриманий на умовах і вдень виписки екземпляра специфікації (витратної накладної), що міститься в екземплярі Постачальника. Таким чином, згідно умов договору, якщо відповідач належним чином не виконав свій обов'язок та не надав відповідачу довіреність позивачу, товар все одно вважається отриманим відповідачем належним чином.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2009 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Давид Л.Л.