79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.10.09 Справа № 18/8
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик -Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне», м. Рівне, вих. № 484 від 09.06.09
на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2009 року
у справі № 18/8, суддя Гудак А.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньювел», м. Чернігів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне», м. Рівне,
про стягнення 50 743, 76 грн. боргу,
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача : Кравчук В.Р. -представник.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року у склад колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кордюк Г.Т.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.05.2009 року у справі № 18/8 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньювел»задоволено. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне»на користь позивача стягнуто 48 831,14 грн. основного боргу, 1481,60 грн. пені, 185,19 грн. 3% річних та 245,83 грн. інфляційних нарахувань, позивачу відшкодовано судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що в порушення умов договору поставки від 01.12.2007 р. відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, а тому його заборгованість перед позивачем становить 48 831,14 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Відповідач -ТОВ «Караван Будівельний Рівне», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції -залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
В дане судове засідання позивач участі свого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.
Представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2007 р. між сторонами у справі було укладено договір поставки товару № 44/08/Р (225/12-2007РР) та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору № 1. Відповідно до умов договору постачальник ( позивач) зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець - приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.
Відповідно до п. 7.7 Протоколу № 1 узгодження розбіжностей по договору покупець взяв на себе зобов'язання оплачувати поставлений позивачем товар протягом 90 календарних днів від дати поставки товару.
На виконання умов договору, позивачем на підставі видаткових накладних № NW-221000012 від 22.08.08, № 221000013 від 22.10.08 та № NW-251200032 від 25.12.08 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 86 837, 12 грн.
Поставлений позивачем товар був частково оплачений відповідачем, частина товару була повернута. Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог, заборгованість відповідача становить 48 831, 14 грн., а саме: по накладній № 221000013 від 22.10.08 -16 389, 02 грн., по накладній № NW-251200032 від 25.12.08 -32 442, 12 грн.
В апеляційній скарзі скаржник заперечує наявність заборгованості в сумі 32 442, 12 грн. по видатковій накладній № NW-251200032 від 25.12.08. При цьому, покликається на те, що 21.04.09 на адресу позивача було надіслано лист № 411 про відмову від договору в частині поставки товару за накладною № NW-251200032 від 25.12.08 на суму 32 442,12 грн. на підставі того, що поставлений по вказаній накладній товар був неналежної якості та без супровідних документів. Таким чином, на переконання скаржника, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги даний лист та не дослідив наявність факту поставки неякісної продукції, що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення у справі.
Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, дані твердження скаржника є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 договору якість товару повинна бути засвідчена документами (сертифікатами якості, сертифікати відповідності, гігієнічні сертифікати, інструкції з використання, гарантійні сертифікати та інші документи), оформленими належним чином, які відповідно до чинного законодавства України засвідчують якість цього товару. Документи, що засвідчують якість та відповідність товару, постачальник зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії товару в пункті поставки, що визначений у п.2.1 даного договору.
Згідно з п.2.2 договору відповідач має право пред'явити вимогу про заміну товару та відмовитись від його оплати у випадку, якщо протягом гарантійного строку буде виявлено недоліки товару ( в т.ч. приховані, про що відповідач складає відповідні акти, при цьому, товар з виявленими недоліками підлягає заміні позивачем у наступній поставці).
Відповідач не подав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій доказів про те, що поставлений позивачем товар по накладній № NW-251200032 від 25.12.08 був неякісним.
Лист № 411 від 21.04.2009р., на який покликається скаржник як на підставу своїх вимог, був скерований позивачу в процесі розгляду справи, в той час як товар по спірній накладній був поставлений відповідачу ще в грудні 2008р. Тобто, протягом тривалого часу (чотири місяці) у відповідача не виникало сумніву щодо неналежної якості товару, поставленого позивачем в грудні 2008р.чи відсутності супровідних документів.
Твердження скаржника про те, що місцевим господарським судом не взято до уваги сплату ним 46 000 грн. в рахунок погашення боргу по спірних накладних, є безпідставними з огляду на те, що в платіжних дорученнях № 3901 від 18.09.08 на суму 20 000,00 грн., № 4576 від 13.10.08 на суму 6 000 грн.00 коп. та № 4736 від 27.10.08 на суму 20 000грн.00 коп. в призначенні платежу вказано: «оплата за двері згідно договору № 44/08/Р (225/12-2007РР) від 01.12.2007р.». Таким чином, дані платіжні доручення не можуть слугувати доказом оплати відповідачем товару саме по спірних накладних, оскільки між сторонами існували довготривалі відносини, а в платіжних документах, на які покликається скаржник, реквізити цих накладних не зазначені.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 03.02.2009 р., підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств (а.с.50), відповідно до якого станом на 03.02.2009 р. (з урахуванням часткової проплати боргу та часткового повернення товару) заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 831, 14 грн.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2. укладеного між сторонами договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що в разі прострочення покупцем строків оплати товару (на протязі 90 календарних днів з дати поставки товару), покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, за кожен день такого прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови Договору в частині розрахунків за поставлений товар і сума боргу по спірних накладних становить 48 831, 14 грн.
За таких обставин, позивачем підставно заявлено позов про стягнення з відповідача, окрім основного боргу, 1481,60 грн. пені, 185,19 грн. 3% річних та 245,83 грн. інфляційних.
Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2009 року у справі № 18/8 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.