79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.10.09 Справа № 16/200
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Малого виробничо-комерційного підприємства фірми «Ріпекс», м. Київ б/н від 15.05.2009 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2009 року
у справі № 16/200
за позовом: Спільного підприємства «Сандерс-Іршава ГмбХ», м. Іршава
до відповідача-1: Малого виробничо-комерційного підприємства фірми «Ріпекс», м. Київ
до відповідача-2: Виконавчого комітету Іршавської міської ради, м. Іршава
про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно,
За участю представників сторін:
від позивача: Розентал Є.Г. -представник (довіреність № 743 від 08.12.2008 року),
Маркусь М.І. -представник (довіреність від 08.12.2008 року);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився,
Рішенням господарського суду Закарпатської області (колегія у складі: головуючого судді -Васьковського О.В., суддів: Якимчук Л.М., Кривка В.П.) від 05.05.2009 року у справі № 16/200 позовні вимоги задоволено повністю: визнано за Спільним підприємством «Сандерс-Іршава ГмбХ», м. Іршава Закарпатської області право власності на нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1, а саме: артскважину з баштами Рожневського, головний корпус, допоміжний корпус, перехідна галерея, резервуар протипожежного запасу води, майстерня, гараж-баня, склад техматеріалів, компресорна, корпус ткацького цеху №1, корпус ткацького цеху №3, склади, споруда трансформаторної підстанції ТП-9, трансформаторна підстанція ЦРП-10, адмінкорпус, ангар (підготовчий цех) та дитячий садок; визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 127962, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 28.03.2008 року, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 758784, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 09.10.2008 року.
Відповідач-1 -Мале приватне виробничо-комерційне підприємство фірма «Ріпекс»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, оскільки вважає дане рішення незаконним і таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права, постановлене з порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування всіх обставин справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що позивач в судовому засіданні визнав факт відсутності у нього правовстановлюючих документів на спірне майно, а своє право власності на це майно пов'язує лише зі ст. 21 Закону України «Про власність». Покликається на те, що на момент створення позивача та на момент передачі йому спірного майна в користування власником цього майна була держава, єдиним розпорядником -Фонд державного майна, а у Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики зазначене майно перебувало у користуванні на праві оперативного управління і законом не передбачалося переходу права власності на державне майно у приватну власність, більш того, такий перехід заборонявся ст. 91 ЦК УРСР. Зважаючи на вищенаведене, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на момент створення позивача Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика передала новоствореному підприємству виключно право користування об'єктами, зазначеними в передавальних відомостях. Посилається також на те, що саме передавальний акт від 29.06.2007 року та договір № 346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу є тими правочинами, які є підставою набуття права власності в розумінні застосованої судом ст. 328 ЦК України, окрім того, вважає, що правомірність набуття права власності на спірне майно фірмою «Ріпекс» підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року у справі № 3/118 і обставини, встановлені цієї постановою, згідно ст. 35 ГПК України не потребують доказування та є обов'язковими для вирішення даного спору.
Позивач -Спільне підприємство «Сандерс-Іршава ГмбХ»у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 21.08.2009 року) зазначає, що право власності на спірне майно виникло у позивача відповідно до ст. ст. 21, 26 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»внаслідок передачі цього майна до статутного фонду спільного підприємства одним із його засновників - Іршавською державною бавовняною ткацькою фабрикою на виконання та на підставі установчого договору від 17.11.1992 року та Статуту СП «Сандерс-Іршава ГмбХ». Покликається на те, що всупереч твердженням апелянта, в Статуті позивача визначено, що майновими внесками до статутного фонду є внески в натуральній формі, в тому числі нерухоме майно (будівлі, споруди), при цьому, жодні майнові права, зокрема право користування спірним майном, до статутного фонду позивача не передавались. Посилається також на те, що той факт, що право власності на спірне майно не було зареєстровано позивачем, не спростовує наявність у нього права власності на це майно, яке підлягає захисту визначеними законом способами. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач-1 ніколи не набував права власності на спірне майно, оскільки предметом договору № 364 від 26.11.2004 року, на підставі якого останній придбав цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики, є тільки сукупністю будівель та споруд, які названо цілісним майновим комплексом, але які знаходяться в с. В.Ком'яти Виноградівського району. Окрім того, зазначає, що фірма «Ріпекс»з моменту правонаступництва згідно передавального акту від 29.06.2007 року набула лише корпоративні права в розмірі 20% статутного фонду позивача (довгострокові фінансові вкладення до СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»), а не спірне нерухоме майно, а тому вважає, що відповідач-2, видаючи відповідачу-1 правовстановлюючі документи на спірне майно (оспорювані свідоцтва про право власності), порушив абсолютне право власності позивача на це майно. На підставі вищенаведеного просить рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2009 року у справі № 16/200 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач-2 -Виконавчий комітет Іршавської міської ради вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року не виконав, відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подав.
У зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання 26.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2009 року. Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року строк вирішення апеляційної скарги було продовжено.
07.10.2009 року до Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання від відповідача-1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядженням його представника до м. Києва. Однак, колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання як необґрунтованого і такого, що не підтверджене жодними доказами. Крім того, вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та постановлення законного та обґрунтованого рішення, а відсутність уповноваженого представника відповідача-1 в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання також не
забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2009 року у справі № 16/200 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Проаналізувавши матеріали справи, колегією встановлено, що Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Сандерс-Іршава ГмбХ», засновниками якого стали Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика, м. Іршава (Український учасник) та німецька фірма «Гебр. Сандерс Гмбх і Ко»м. Брамше, Німеччина (Іноземний учасник), було створено на підставі договору про створення та діяльність СП з іноземними інвестиціями «Сандерс-Іршава ГмбХ»від 17.11.1992 року (а. с. 16-21, Т. І) та діє згідно Статуту, зареєстрованого Іршавською районною держадміністрацією Закарпатської області на підставі рішення № 450 від 11.12.1992 року (а. с. 24-33, Т. І) з наступними змінами та доповненнями. Пунктом 3.1 Статуту визначено, що спільне підприємство створено у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю і є юридичною особою згідно із законодавством України.
На виконання п. 3.5 установчого договору, п. 5.5 Статуту та відповідно до додатку № 2 до установчого договору (а. с. 34, Т. І) Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика передала до статутного фонду спільного підприємства внески у натуральній формі, а саме: артсвердловину з баштами Рожневського, головний корпус, допоміжний корпус, перехідну галерею, АТС, резервуар протипожежного запасу води, майстерню, гараж-баню, склад тех. матеріалів ЦРН, компресорну, корпус ткацького цеху №1, корпус ткацького цеху №3, склади, споруду трансформаторної підстанції ТП-91, трансформаторну підстанцію ЦРП-10, адмінкорпус, дитячий садок, інші споруди та обладнання виробничого призначення, сировину та допоміжні матеріали. Розмір внеску Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики у статутний фонд спільного підприємства становив 428 706 975,00 крб., що відповідало 20% розміру статутного фонду.
Факт внесення Іршавською державною бавовняною ткацькою фабрикою нерухомого майна до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»підтверджується письмовими доказами у справі: передаточною відомістю від 14.07.1993 року (а. с. 83 Т. І) з актами опису характеристик нерухомого майна, якою оформлено та зафіксовано передачу майнового внеску по будовах та спорудах до статутного фонду підприємства. Вказана передача здійснена повноважними особами, які діяли на підставі наказу № 52 від 22.06.1993 року «Про призначення комісії по передачі майна фабрики в СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»(а. с.127, Т. І) та наказу № 1 від 06.01.1994 року «Про реорганізацію фабрики»(а. с. 128-129, Т. І).
З'ясуванням доказів у справі господарським судом встановлено, що наведені обставини підтверджуються також поясненнями громадянина Овчіннікова С.В., зробленими в заяві від 19.12.2008 року (а. с. 133, Т. І), справжність підпису якого завірено нотаріально. Овчінніков С.В., який працював на посаді директора Державного підприємства «Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика»з 1997 по 2001 роки, підтвердив, що в липні 1993 року Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика внесла все нерухоме майно за адресою: м. Іршава, вул. Гагаріна, 49, яке існувало на момент передачі, до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ».
З матеріалів справи і з пояснень представників позивача в судовому засіданні колегією встановлено, що право власності на вищевказане майно після його передачі у статутний фонд СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»підприємством технічної інвентаризації за позивачем зареєстровано не було. В листі КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації»за вих. № 13 від 15.01.2009 року (а. с. 33, Т. ІІІ) зазначається, що інвентарна справа на майновий комплекс, що знаходиться в м. Іршава по вул. Гагаріна, 49, була виготовлена 09.03.2005 року. В процесі проведення інвентаризації та літерації об'єктам нерухомого майна СП «Сандерс-Іршава ГмбХ», що належали Іршавській державній бавовняній ткацькій фабриці, були присвоєні відповідні найменування та літери, які відповідають тим, що зазначені в зведених актах вартості будівель та споруд, що знаходяться в м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1 з інвентарних справ, виготовлених підприємством технічної інвентаризації.
Внаслідок передачі нерухомого майна, що знаходиться в м. Іршава по вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1 до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»у балансі Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики було відображено довгострокові фінансові інвестиції до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ». При цьому, варто зауважити, що внесення майна до статутного фонду товариства в обмін на довгострокові фінансові інвестиції (корпоративні права) супроводжується відображенням відповідних змін в балансі та обліку підприємства: списуються основні засоби, передані в обмін на фінансові інвестиції, а на балансі підприємства оприбутковуються фінансові інвестиції за собівартістю їх придбання. Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема, передавальним актом від 29.06.2007 року, договором купівлі-продажу № 364 від 26.11.2004 року, висновком незалежного аудитора Якими Н.В. від 29.01.2009 року.
Встановлено, що управління часткою, яка належала державі у майні СП «Сандерс-Іршава ГмбХ», відносилося до компетенції ДП «Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика», та підтверджується листами Фонду державного майна України від 26.12.1997 року № 10-27-12714 (а.с. 122, Т. І) та від 18.06.1999 року № 10-27-6505 (а.с. 121, Т. І).
Одночасно, з'ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що на підставі договору № 346 купівлі-продажу від 26.11.2004 року (а.с. 67-69, Т. І), акту прийому-передачі від 26.11.2004 року (а.с. 71, Т.І) та додатку до цього акту у вигляді переліку нерухомого майна, обладнання та транспортних засобів, що передаються МП ВКП фірмі «Ріпекс» (а.с. 17, Т. ІІІ), остання набула у власність цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики, активи якої перебували в податковій заставі, проданої на аукціоні. До складу нерухомого майна цього комплексу увійшли: підготовчий цех (літ.А) заг.пл. 613,9 кв.м.; гараж (літ.Б) заг. пл. 70,1 кв.м.; ткацький цех (літ.В) заг. пл. 836,9 кв.м.; майстерня (літ.Г) заг.пл. 115,5 кв.м.; овочесховище (літ. Д) заг.пл. 39 кв.м.; адмінкорпус (літ.Е) заг.пл. 102,4 кв.м.; цех (літ.Ж) заг.пл. 79,7 кв.м.; прохідна (літ.З) заг.пл. 10,6 кв.м.; огорожа з воротами (літ.1,3); водонапірна башня (літ.2), які розташовані за адресою: Виноградівський район, с. Великі Ком'яти, на земельній ділянці площею 3.7 га.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі № 3/118 (а.с. 123-124, Т. І) Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика згідно акту приймання-передачі частки (внеску) до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава Гмбх»від 03.06.2006 року (а.с. 82, Т. І) передала відповідачу-1 і довгострокові фінансові вкладення (інвестиції) у розмірі 4287,07 грн., що відповідають майну, яке передане як внесок до статутного фонду позивача, на підставі чого у МП ВКП фірми «Ріпекс» виникли й корпоративні права у статутному фонді СП «Сандерс-Іршава Гмбх».
Припинення Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики відбулося за рішенням власника -МП ВКП фірми «Ріпекс» від 16.01.2007 року шляхом приєднання до останньої (а.с. 34, Т. ІІІ), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 50-53, Т. ІІІ) та у зв'язку з правонаступництвом 29.06.2007 року складено відповідний передавальний акт (а.с. 73, Т. І.).
На підставі вищезазначеного до установчого договору та Статуту СП «Сандерс-Іршава Гмбх»було внесено зміни, відповідно до яких замість Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики до учасників СП «Сандерс-Іршава Гмбх» введено МП ВКП фірму «Ріпекс»з часткою у статутному фонді 20% (державну реєстрацію змін до Статуту проведено 03.04.2008 року).
Однак, 28.11.2008 року МП ВКП фірмою «Ріпекс»було прийнято рішення про вихід зі складу учасників (засновників) СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»та повернення собі внеску в розмірі 20 % статутного фонду підприємства в натурі, а саме: будівлі, споруди, обладнання та сировину відповідно до додатку № 2 до установчого договору (а.с. 26, Т. ІІ), право власності на які, як стверджує відповідач-1, він набув внаслідок правонаступництва щодо всіх прав та обов'язків Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики на підставі передавального акту від 29.06.2007 року та договору купівлі-продажу № 364 від 26.11.2004 року. В підтвердження свого права власності на вказане майно відповідач-1 покликається також на свідоцтво про право власності на майновий комплекс за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 серія ЯЯЯ № 127962 від 28.03.2008 року, видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради № 110 від 19.03.2008 року (а.с. 40, Т. І) та свідоцтво про право власності на дитячий садок за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49/1 серія САВ № 758784 від 09.10.2008 року, видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради № 364 від 30.09.2008 року (а.с. 42, Т. І).
Однак, позивач, звертаючись до місцевого господарського суду із позовом у даній справі про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 та 49/1 в м. Іршава Закарпатської області, оспорює вищевказані свідоцтва та вважає, що право власності на спірне майно виникло у нього відповідно до ст. ст. 21, 26 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»внаслідок передачі цього майна до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»одним із його засновників -Іршавською державною бавовняною ткацькою фабрикою.
Проаналізувавши вимоги законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, колегією встановлено, що стаття 3 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент створення СП «Сандерс-Іршава ГмбХ») надавала право іноземним юридичним особам бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Водночас, будь-яких обмежень щодо можливості державного підприємства, яким була Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика, виступати засновником та учасником господарського товариства чинне на той час законодавство не передбачало.
Правовий режим майна державного підприємства визначався ст. 37 Закону України «Про власність»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовувалися правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. ст. 87-1 та 91 ЦК УРСР не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів п. 2 постанови Верховної ради УРСР «Про введення в дію Закону УРСР «Про власність»№ 885-ХІІ від 26.03.1991 року», до приведення законодавства Української РСР у відповідність із Законом УРСР «Про власність»чинні акти законодавства Української РСР застосовуються, оскільки вони не суперечать цьому Закону. Окрім того, наведені відповідачем-1 статті було виключено згідно із Законом України від 16.12.1993 року N 3718-XII.
Відповідно ст. 21 Закону України «Про власність»добровільне об'єднання майна юридичних осіб для створення акціонерних та інших господарських товариств визнавалося підставою виникнення права колективної власності, суб'єктами якої були господарські товариства, а ст. 26 цього ж Закону встановлювала, що об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Аналогічні положення передбачала і ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», згідно якої товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Згідно ст. 13 цього ж Закону вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Момент виникнення права власності було передбачено ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент формування статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»), згідно якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що будь-яке майно, яке передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.
З наведених положень законодавства вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1 в м. Іршава Закарпатської області, виникло у позивача згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 26 Закону України «Про власність»внаслідок внесення цього майна до статутного фонду СП «Сандерс-Іршава ГмбХ»одним із його засновників -Іршавською державною бавовняною ткацькою фабрикою з моменту передачі такого майна, а саме 14.07.1993 року, що підтверджується передаточною відомістю.
Склад майна у майновому комплексі, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава, є аналогічним із тим, що визначений КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації»у ході проведення інвентаризації цього майнового комплексу.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що на момент створення позивача Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика передала спільному підприємству виключно право користування об'єктами, зазначеними в передавальних відомостях, не приймаються колегією до уваги, оскільки ні установчі документи СП «Сандерс-Іршава ГмбХ», ні передаточна відомість не містять застережень про те, що внеском українського учасника до статутного капіталу спільного підприємства є майнові права, зокрема право користування спірним майном, а тому майновий внесок Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики до статутного фонду позивача є об'єктом права власності останнього.
Що стосується МП ВКП фірми «Ріпекс», то вона внаслідок правонаступництва щодо всіх прав та обов'язків Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики набула корпоративні права у СП «Сандерс-Іршава ГмбХ», встановлені ст. 88 Господарського кодексу України. Місцевим господарським судом вірно зауважено, що у такому статусі відповідач-1 не може виступати набувачем індивідуально визначеного майна, переданого як вклад Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики у статутний фонд СП «Сандерс-Іршава ГмбХ».
Не набув відповідач-1 права власності на спірне майно і внаслідок укладення договору № 346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні, від 26.11.2004 року, оскільки предметом цього договору був конкретно визначений перелік майна, яке знаходиться за адресою: Виноградівський район, с. Великі Ком'яти, а тому зазначений договір не створює будь-якої правової підстави для зміни правового статусу нерухомого майна СП «Сандерс-Іршава Гмбх», що знаходиться за адресою: м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та 49/1.
Не можна вважати безспірним доказом набуття права власності і внесення запису у Статут МП ВКП фірми «Ріпекс»(п.п. 1.2, 8.1 Статуту), в якому декларативно зазначено, що підприємство являється правонаступником ДП «Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика», оскільки такий запис не можна вважати належним доказом набуття права власності з урахуванням вимог ст. ст. 87, 88 ЦК України, ст. 82 ГК України та аналізу всіх доказів у сукупності, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно п. 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відтак, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем у справі доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, право власності СП «Сандерс-Іршава Гмбх»на нерухоме майно майнового комплексу та дитячий садок, що знаходяться за адресою: м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1, а тому вважає, що позовні вимоги в цій частині, заявлені в порядку ст. 392 ЦК України, задоволено підставно.
Відповідно до п. 6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 року № 7/5), свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на момент оформлення виконавчим комітетом Іршавської міської ради оспорюваних свідоцтв МП ВКП фірмі «Ріпекс»не належало право власності на спірне майно і видача таких свідоцтв була здійснена без належного встановлення факту правомірності набуття відповідачем-1 права власності на це майно.
Частина 1 ст. 393 ЦК України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів позивача щодо визнання недійсними свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ № 127962, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради 28.03.2008 року, та свідоцтва про право власності серія САВ № 758784, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради 09.10.2008 року, та задоволення позову в цій частині.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2009 року відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на чинному законодавстві України і підстав для його скасування немає. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги Малого виробничо-комерційного підприємства фірми «Ріпекс», м. Київ б/н від 15.05.2009 року відмовити.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2009 року у справі № 16/200 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя Г.І. Мельник
Суддя Д.Ф. Новосад
Суддя О.В. Михалюк