м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
22.10.2009 року Справа № 8/189пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів: Баннової Т.М.
Журавльової Л.І.
секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: Куровська І.В., дов. № 30 від 01.08.09;
від третьої особи: Алексанян Ю.О., дов. № 41 від 14.04.09, начальник юридичного відділу ДП „Антрацит”
розглянувши
апеляційну скаргу Державного підприємства „Антрацит”
Міністерства вугільної промисловості України,
м. Антрацит
на рішення
господарського суду Луганської області
від 11.09.2009
у справі № 8/189пн (суддя Середа А.П.)
за позовом Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна”, м. Антрацит
до відповідача Колективного підприємства торгово-промислова компанія „Данко”, м. Антрацит
за участю третьої особи, що
заявляє самостійні вимоги
на предмет спору Державного підприємства „Антрацит”
Міністерства вугільної промисловості України,
м. Антрацит
про визнання права власності
Колективне підприємство збагачувальна фабрика „Центральна”, звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Колективного підприємства торгово-промислова компанія „Данко” про визнання за ним права власності на похилий ствол та інженерно-технічне майно, яке є його невід'ємною частиною, розташований за адресою: м. Антрацит, сел. Дубовське, район закритої шахти 3-4 „Нагольчанська”.
До винесення рішення у справі з позовом звернулося ДП „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Рішенням господарського суду Луганської області позов Колективного підприємства збагачувальна фабрика “Центральна” задоволено в повному обсязі. У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Державного підприємства „Антрацит”, відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державне підприємство „Антрацит” звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 11.09.09 по справі №8/189пн та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” до Колективного підприємства торгово-промислова компанія „Данко” відмовити повністю, а вимоги Державного підприємства „Антрацит”, визнавши за третьою особою право власності на гірничі виробки.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Від Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” одержано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника позивача, до якого було додано медичний висновок.
Розглянувши дане клопотання, судова колегія, зважаючи на обставини справи, а також на те, що явка представників у судове засідання обов'язковою не визнавалася, відхиляє його та вважає можливим справу розглянути у даному судовому засіданні. Крім того, слід зауважити, що представництво юридичної особи у засіданні господарського суду не обмежене будь-яким визначеним колом осіб.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вказано, що позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на похилий ствол та інженерно-технічне майно, яке є його невід'ємною частиною, розташований за адресою: м. Антрацит, сел. Дубовське, район закритої шахти 3-4 „Нагольчанська”.
Ухвалою суду від 28.08.09 відповідно до ст. 26 ГПК України Державне підприємство „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України допущене до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - визнання за ним права власності на гірничі виробки, місцезнаходженням яких є шахта № 3 „Нагольчанська”, збійка № 2 пласту h10; шахта № 4 „Нагольчанська”, західна вентиляційна збійка пласту h10; проміжна збійка між стволами та західною вентиляційною збійкою пласта h10.
У судовому засіданні, яке відбулося 28.08.09 року, представниками позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 300 від 27.08.09 року), а саме: визнати право власності на майно:
1. Підземна споруда - похилий ствол ділянки № 2 КП ОФ "Центральна" побудований під кутом 30 градусів у глиб землі довжиною 150 метрів розташований за адресою: Луганська область., Антрацитівський район, ділянка закритих шахт 3-4 Нагольчанська. Місце розташування похилого ствола на поверхні щодо координат кутових точок гірничого відводу КП ОФ "Центральна" в
- 90 м на схід від кутової точки гірничого відводу № 21;
- 546 м на захід від кутової точки гірничого відводу № 11;
- 240 м південно схід від кутової точки гірничого відводу № 51;
- 160 м на південний захід від кутової точки гірничого відводу № 81
2. Підземна споруда - похилий ствол ділянки № 3 КП ОФ "Центральна" побудований під кутом 30 градусів у глиб землі довжиною 85 метрів розташований за адресою: Луганська область., Антрацитівський район, ділянка закритих шахт 3-4 Нагольчанська. Місце розташування похилого ствола на поверхні щодо координат кутових точок гірничого відводу КП ОФ "Центральна" в
- 432 м на схід від кутової точки гірничого відводу № 21;
- 200 м на захід від кутової точки гірничого відводу № 11;
- 330 м південно схід від кутової точки гірничого відводу № 81;
- 340 м на південний захід від кутової точки гірничого відводу № 91
Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору підряду. Дослідження змісту договору підряду, укладеного між сторонами за цим спором, вказує на те, що цей договір є договором будівельного підряду. З наявних у справі доказів вбачається, що сторони виконали усі умови договору та вимоги чинного законодавства, жодна з них не оспорює цього доводу.
Судом зазначено, що з тексту договору підряду вбачається, що сторони питання власності у тексті договору спеціально не обумовили, а тому суд при вирішенні цього спору керується пунктом 9.8 вищезгаданого договору підряду, згідно якому усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства та статтею 876 Цивільного кодексу України.
Наявними у справі доказами підтверджено, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державне підприємство „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України - жодним чином документально не довела свою причетність до укладення та виконання договору підряду № б/н від 11.07.08 року, тобто воно не є ані його стороною, ані будь-яким чином залученим до його виконання.
Суд першої інстанції вважає необґрунтованим та передчасним посилання третьої особи на те, що її право власності підтверджено господарським судом Донецької області та ним же встановлено факт незаконної діяльності Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” на належних Державному підприємству „Антрацит” гірничих виробках.
Надані Державним підприємством „Антрацит” до справи акти обстеження стану устів ліквідованих гірничих виробок, які мали вихід на земну поверхню по ВП “Шахта “Комсомольська” ДП “Антрацит”, датовані 05.02.08 року, 06.08.08 року та 04.09.08 року, жодним чином не є доказом того, що відповідач по цій справі у порядку та у спосіб, визначені вищезгаданим договором підряду, не виконував передбачені ним роботи.
Стосовно доводів відповідача, щодо наявності у нього права власності на предмет спору, судом зазначено, що вони суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а саме ст. 876 Цивільного кодексу України.
Судом зазначено, що вжиття господарським судом Донецької області заходів щодо забезпечення позову по справі № 3/125 шляхом заборони проникнення, в тому числі шляхом ліквідації ізолюючих перемичок, в устя гірничих виробок, які розташовані: шахта № 3 „Нагольчанська”, збійка № 2 пласту h10; шахта № 4 „Нагольчанська” західна вентиляційна збійка пласту h10; шахта № 4 „Нагольчанська, проміжна збійка між стволами та західно вентиляційною збійкою пласту h10; шахта № 3 „Нагольчанська” західний вентиляційний ствол пласту h10, - не є перешкодою для вирішення питання про право власності на майно, що є предметом спору по справі №8/189пн.
З таких підстав судом першої інстанції позов Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” задоволено в повному обсязі. У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України, відмовлено.
Державне підприємство „Антрацит” не згодне з рішенням суду, та вважає його незаконним та необґрунтованим.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що Державним підприємством „Антрацит” в процесі слухання справи неодноразово було підкреслено, що не мають ніякого відношення до справи, ані акт гірничого відводу, ані спеціальний дозвіл на користування надр, які були надані позивачем, так як жоден з цих документів не містить і не повинен містити даних щодо гірничих виробок.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши наказ Міністерства вугільної промисловості УРСР від 16.09.85 „Про ліквідацію шахти 3-4 „Нагольчанська”, зазначив, що Державне підприємство „Антрацит” невірно тлумачить зміст п. 2.3. вказаного наказу, але третя особа підтверджувала підстави виникнення права власності, посилаючись на п. 1 зазначеного наказу.
Скаржник вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам третьої особи: таким, як план гірничих виробок комбінату „Донбасантрацит” тресту „Антрацит” шахти № 4 Нагольчанська 1967 року, копія якого долучена до матеріалів справи та діючому на даний час, затвердженому територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Луганській області, плану гірничих виробок шахти „Комсомольська” ДП „Антрацит”.
Скаржник вважає, що „Висновок” складений ЧП „НПФ „Торн”, яким додатково підтверджено факт збігу координат та місцезнаходження виробки, судом першої інстанції до уваги не прийнятий, як неналежний та неприпустимий доказ необгрунтовано. При цьому судом першої інстанції було зазначено, що третьою особою було зроблено замовлення „висновку” після відмови у клопотанні третьої особи.
Клопотання стосувалося витребування доказу, підтверджуючого те, що наказом Міністерства вугільної промисловості УРСР від 16.09.85 „Про ліквідацію шахти 3-4 „Нагольчанська” були передані, серед інших виробок, і гірничі виробки, що є предметом спору. Скаржник зазначає, що судом не була прийнята до уваги відповідь органу, який погоджує план гірничих виробок, та яким було зазначено, що гірничих виробок, а саме: похилий ствол ділянки № 2 -закритої шахти № 3-4 „Нагольчанська” та похилий ствол ділянки № 3 -закритої шахти № 3-4 „Нагольчанська” не існує, існують виробки назви яких відповідають назвам гірничих виробок, що взяті на баланс шахтою „Комсомольська” ДП „Антрацит”, а саме: західної вентиляційної збійки та проміжної збійки пласта h10 колишньої шахти № 4 „Нагольчанська”.
Крім того, Державним підприємством „Антрацит” зазначено, що докази, надані Колективним підприємством збагачувальна фабрика „Центральна”, або взагалі не мають відношення до справи, або не є доказами, підтверджуючими право власності.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією приймаються до уваги частково з огляду на наступне.
При розгляді даної справи судом першої інстанції застосовано Цивільний кодекс України без врахування приписів ст. 9 цього Кодексу. Так, ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання
відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Судом не взято до уваги особливості у сфері використання природних ресурсів, що встановлені Кодексом України „Про надра” та Гірничим Законом України, які є спеціальними нормативними актами.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність саме у сфері використання природних ресурсів. Про це свідчить ліцензія Державної геологічної служби серії АВ № 470858 від 06.04.09 та спеціальний дозвіл на користування надрами № 4388 від 27.09.07 /а.с. 14-15, том 1/.
Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 4 Кодексу України „Про надра” надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України „Про надра”, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Шахтний ствол -це підземна вертикальна або похила гірнича виробка, що має вихід та поверхню, та пристосована для обслуговування гірничих робіт. Стволи бувають розвідувальні, експлуатаційні (головні та допоміжні) та спеціальні шахтні стволи.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, гірнича виробка -це порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід.
Таким чином, як вбачається з наведених визначень, ані шахтні стволи, ані гірничі виробки, як частина надр, не можуть бути у власності будь-яких осіб, а виключно у користуванні.
Питання права власності на індивідуально визначене майно -механізми, обладнання, тощо, що знаходиться під поверхнею та використовується для цілей розвідування, обслуговування або експлуатації, може бути вирішено окремо, але не є предметом даного позову, оскільки таке майно не зазначене у позовних вимогах ані позивачем, ані третьою особою.
З огляду на викладене, позовні вимоги, як вони визначені позивачем з урахуванням уточнень, до задоволення не підлягають.
З цих же підстав не можуть бути задоволені і вимоги третьої особи у вигляді, як вони визначені у позовній заяві.
При цьому слід зауважити, що третя особа у своїх поясненнях по справі /а. с. 131, том 1/ цілком слушно зазначає, що „правовий режим майнових прав Державного підприємства „Антрацит” та виробничого об'єднання „Антрацит”, становить саме право господарського відання, згідно якого підприємство володіє, користується та розпоряджується майном, закріпленим за ним Міністерством вугільної промисловості, з обмеженням розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника”, але після цього твердження робить нелогічний висновок, що „вищенаведене підтверджує право власності ДП „Антрацит” на гірничі виробки, що є предметом спору”. За таких обставин позовні вимоги третьої особи до задоволення також не підлягають, але з інших підстав, ніж зазначено судом першої інстанції в рішенні.
Зважаючи на викладене, зокрема, на позовні вимоги позивача та третьої особи, як вони заявлені у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає недоцільним та передчасним дослідження місцезнаходження та координат похилих стволів та гірничих виробок. Їх збіг або розбіжності не впливають на вирішення спору по суті, оскільки в позовах слід відмовити з інших підстав.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Луганської області слід скасувати. У задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи відмовити. Судові витрати у зв'язку з відомою у позовах покладаються на заявників позовів.
Зважаючи на те, що третьою особою рішення суду першої інстанції оскаржувалося у повному обсязі, з заявника апеляційної скарги слід достягнути державне мито на користь державного бюджету.
Державне мито за подання апеляційної скарги у частині позову Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” покладається на позивача та третю особу порівну.
Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України на рішення господарського суду Луганської області від 11.09.09 по справі № 8/189пн задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.09.09 по справі №8/189пн скасувати.
3. У задоволенні позову Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” відмовити.
4. У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України -відмовити.
5. Державне мито та судові витрати за позовами покласти на заявників позовів.
6. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065 на користь державного бюджету судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 975 грн. 16 коп.
7. Стягнути з Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна”, м. Антрацит Луганської області, вул. Старокам'яна, 1, ідентифікаційний код 32226023 на користь Державного підприємства „Антрацит” Міністерства вугільної промисловості України, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065 державне мито за апеляційною скаргою у сумі 487 грн. 58 коп.
8. Доручити господарському суду видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Л.І. Журавльова