м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
20.10.2009 року Справа № 16/215пд(14/200пд)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
за участю
представників сторін:
від позивача Войтова Г.М., паспорт серії ЕК 851939 від
09.06.1998, виданий Ленінським РВ УМВС України
в Луганській області,
Рудковський О.О., дов. від 09.09.2009 б/н,
Рубан І.В., дов. від 16.10.2009 б/н,
від 1-го відповідача Паращук В.І., дов. від 16.10.2009 № 232,
від 2-го відповідача Саркісян Я.Ш., дов. від 02.07.2008
№ 01/03-30/4915/0/2-08,
від 3-го відповідача Саркісян Я.Ш., дов. від 02.07.2008
№ 01/03-30/4913/0/2-08,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Крамниця № 44 „Урожай”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 17.09.2009
у справі № 16/215пд(14/200пд)
(суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Крамниця № 44 „Урожай”, м. Луганськ
до 1-го відповідача Дочірнього підприємства „Центральний
ринок м. Луганська” Луганської обласної
спілки споживчих товариств, м. Луганськ
до 2-го відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ
до 3-го відповідача Виконавчого комітету Луганської міської
ради, м. Луганськ
про визнання недійсним договору
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням першого заступника голови суду від 05.10.2009
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Крамниця № 44 „Урожай” (далі -ТОВ „Крамниця № 44 „Урожай”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства „Центральний ринок м. Луганська” Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі -ДП „Центральний ринок м. Луганська”), Луганської міської ради та до Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання недійсним укладеного між третім та першим відповідачами договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 (державна реєстрація від 12.02.2003 № 4263) (далі -договір оренди) в частині передачі в оренду ДП „Центральний ринок м. Луганська” земельної ділянки, яка розташована під будівлею магазина, що знаходиться у власності ТОВ „Крамниця № 44 „Урожай” і необхідна для його обслуговування за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р загальною площею 0,0455 г (455 кв.м.).
Рішенням місцевого господарського суду від 05.01.2009 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2009 рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Рішенням місцевого господарського суду від 17.09.2009 у задоволенні позову відмолено. Судові витрати покладені на позивача.
Мотивоване дане рішення необґрунтованістю позовних вимог, положеннями ст. 55 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 377, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України.
Відмова суду в задоволенні позовних вимог обґрунтована недоведеністю позивачем порушення його права на земельну ділянку укладенням відповідачами спірного договору.
За висновком суду, позивач відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташований його об'єкт, тому у позивача право на земельну ділянку не виникло.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на незаконність рішення, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на неповне з'ясування та невідповідність обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального права, на положення ст. 215, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 120, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Як зазначає позивач, після придбання будівлі відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у нього виникло право отримати документи, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, яке позивач не має можливості реалізувати у зв'язку з тим, що земельна ділянка передана іншому землекористувачу.
На думку позивача, при відчужені будівлі і встановлені права користування земельною ділянкою під цією будівлею слід застосовувати спеціальні норми, передбачені ст. 120 Земельного кодексу України, а не загальні, що викладені у ст. 125 цього кодексу.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки під його будівлею у зв'язку з відсутністю у позивача договору оренди на вказану ділянку, за доводами апелянта, є хибним, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої юридичної особи, яка фактично нею не володіє та не користується.
Також позивач, посилаючись на положення ст. 215 Цивільного кодексу України, вважає, що спірний договір оренди не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому що земельною ділянкою під будівлею споруди, що належить позивачу на праві власності, реально володіє та користується саме позивач.
Крім того, скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції при прийнятті рішення вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.06.2009 по даній справі.
У додаткових поясненнях від 16.10.2009 скаржник зазначає, що до правовідносин сторін слід застосовувати норми законодавства, що було чинним на той період часу, а саме Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року та Земельний кодекс України від 18.12.1990 №561-ХІІ зі змінами внесеними Законом України від 05.05.1993 №3179-ХІІ (ст.ст. 30, 67).
Відповідачі доводи скаржника оспорюють, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За позовною заявою вимоги щодо недійсності договору позивач обґрунтовує порушенням його прав на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під капітальною спорудою, що перебуває у приватній власності позивача, приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, невідповідністю договору положенням ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України також тим, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Уточнення підстав недійсності договору при розгляді справи судом першої інстанції позивачем не здійснювалось.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди укладений виконавчим комітетом Луганської міської ради та ДП „Центральний ринок м. Луганська” 06.02.2003, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цій кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (п. 4 Перехідних та перехідних положень Цивільного кодексу України).
За приписами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Отже, при вирішенні питання щодо відповідності спірного договору слід застосувати норми Цивільного кодексу УРСР.
За загальним правилом згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до матеріалів справи спірний договір оренди укладений у встановленому законом порядку повноважними особами на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.01.1998 № 38/25, яке таким, що не відповідає вимогам законодавства, не визнано, посвідчений нотаріусом та зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.02.2003 за №4263.
Докази недійсності угоди чинному на момент її укладення законодавству позивачем не надані. Посилання скаржника у поясненнях від 16.10.2009 на положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки 21.10.2001 вказаний кодекс втратив чинність.
Відповідно до загальних положень згідно ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).
Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла під час укладення спірного правочину та якою було регламентоване питання набуття права на земельну ділянку, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Як встановлено судом першої інстанції, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано його об'єкти, позивачем не оформлено, тобто, за обґрунтованим висновком суду, право на земельну ділянку позивачем не набуто.
Посилання позивача на його звернення до повноважних органів з метою реалізації свого права на оренду земельної ділянки, яка знаходиться під його будівлею, не спростовують факту недотримання положень ст. 120 Земельного кодексу України.
Твердження скаржника про неможливість реалізації його права на оренду земельної ділянки у зв'язку з передачею її в оренду першому відповідачу не можуть бути прийняті до уваги за наявністю в матеріалах справи заяв ДП „Центральний ринок м. Луганська” про відмову від частки земельної ділянки.
Крім того, право власності на будівлю площею 83,3 кв.м., літ. А2-1, що розташована на спірній земельній ділянці, визнано за позивачем рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2004 вже після укладення першим та третім відповідачами оспорюваного договору оренди і тому твердження апелянта стосовно того, що договір оренди не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки перший відповідач не мав можливості використовувати земельну ділянку, що розташована під будівлею, що є власністю позивача, не відповідає дійсності.
Що стосується решти будівлі то з пояснень першого відповідача павільйон та самовільні побудови на момент укладення договору оренди не були нерухомим майном, під яке законодавством передбачено виділення земельної ділянки. Вказані доводи першого відповідача позивачем належним чином не спростовані.
Не доведено позивачем і наявність на момент укладення договору оренди будь-яких майнових прав інших осіб.
Інші доводи скаржника за апеляційною скаргою висновків суду першої інстанції за рішенням не спростовують.
Висновки місцевого господарського суду за рішенням стосовно недоведеності порушення прав позивача та відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Крамниця № 44 „Урожай” на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2009 по справі № 16/215пд(14/200пд) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2009 по справі № 16/215пд(14/200пд) залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Т.Ф.Парамонова
Суддя І.В.Семендяєва