м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
20.10.2009 року Справа № 9/243пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Курячий О.П., довіреність б/н від 07.08.2009;
відповідач - ОСОБА_4, НОМЕР_1 виданий
Відділом внутрішніх справ Вейделевського району
Бєлгородської області від 05.09.2003;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 17.08.2009 (підписано 25.08.2009)
у справі № 9/243пн (суддя -Ворожцов А.Г.)
за позовом Дочірнього підприємства „Ринок міста Стаханова”
Луганської обласної спілки споживчих товариств,
м. Стаханов Луганської області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області
про усунення перешкод права користування земельною ділянкою та стягнення 9506 грн. 24 коп.
Дочірнє підприємство „Ринок міста Стаханова” Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом -ДП „Ринок міста Стаханова”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4, відповідач, заявник апеляційної скарги) про зобов'язання відповідача усунути перешкоди права користування земельною ділянкою шляхом демонтажу торгівельного кіоску № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, належного відповідачу на праві власності і розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та відшкодування позивачу суму не отриманого доходу у розмірі 9506 грн. 24 коп.
Заявою від 06.08.2009 № 383 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог якою просить усунути перешкоди права користування земельною ділянкою шляхом демонтажу торгівельного кіоску № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, належного відповідачу на праві власності і розташованого за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 та відшкодувати позивачу суму не отриманого доходу у розмірі 9506 грн. 24 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.08.2009 позов задоволено повністю. Вирішено: усунути перешкоди права користування земельною ділянкою позивачем, шляхом демонтажу торгівельного кіоску № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, що належить відповідачу на праві власності і розташованого за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 та відшкодувати позивачу суму не отриманого доходу у розмірі 9506 грн. 24 коп., а також стягнути витрати зі сплати державного мита у розмірі 187 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312 грн. 50 коп.
Дане судове рішення мотивовано ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України; ст. 33 Господарського процесуального кодексу України; п. 2 ст. 152, ст. ст. 156, 212 Земельного кодексу України; умовами договору оренди землі від 26.03.2009, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії „Центру Державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” 17.04.2009 за № 040940700104.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.09.2009 б/н якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2009 по справі № 9/243пн, постановити нове рішення. Апеляційну скаргу було подано з пропуском строку, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник апеляційної скарги вважає рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2009 незаконним, необґрунтованим та посилається на те, що суд не всебічно та не у повному обсязі з'ясував обставини справи, не прийняв до уваги надані суду докази, формально підійшов до дослідження доказів, наданих сторонами, не оцінив доводи, які були заявлені позивачем в обґрунтування позову.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.10.2009, на підставі ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 17.08.2009 у справі № 9/243пн призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Сємєндяєва І.В., судді - Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 08.10.2009 відновив пропущений для звернення з апеляційною скаргою строк та прийняв до провадження вказану апеляційну скаргу відповідача. Розгляд справи було призначено на 20.10.2009.
Позивач надав суду відзив від 20.20.2009 № 369”а” на апеляційну скаргу відповідача якою ДП „Ринок міста Стаханова” з апеляційною скаргою не згоден та вважає її необґрунтованою і просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2009 без змін та відмовити відповідачу у задоволенні апеляційних вимог у повному обсязі.
Постанова приймається 20.10.2009.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги (уточнені) про усунення перешкоди права користування земельною ділянкою шляхом демонтажу торгівельного кіоску № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, належного відповідачу на праві власності і розташованого за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 та відшкодування позивачу суми не отриманого доходу у розмірі 9506 грн. 24 коп. ґрунтуються на договорах від 01.01.2008 № ДВ 135 та від 01.06.2008 № ДВ135 не відповідають фактичним обставинам справи.
Підставою своїх позовних вимог позивач у позовній заяві визначив те, що відповідач незаконно займає земельну ділянку під торгівельний кіоск № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 38 на землі, якою користується позивач згідно договору оренди землі від 26.03.2009, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії „Центру Державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” 17.04.2009 за № 040940700104, за яким позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку до 10.03.2010.
Відповідач на вищезазначеній земельній ділянці без правових підстав, без дозволу адміністрації ринку (позивача) розташував торгівельний кіоск № 31 (за даними управління архітектури м. Стаханова має № 35) розміром 10 м х 5,85 м, загальною площею 58,5 кв. м, що належить відповідачу на праві власності.
Із листа від 04.06.2009 № 191 управління містобудування та архітектури Стахановської міськради слідує, що відповідачу на підставі розпорядження міського голови від 10.03.2000 № 149 було надано дозвіл на встановлення збірно-розбірного кіоску розміром 5,85 м х 10,10 м строком на 1 рік та згідно з розпорядженням міського голови від 03.04.2001 № 249 цей дозвіл було продовжено ще на один рік. Отже, на час подання позову у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для розташування майна на території позивача.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про укладення відповідного договору або звільнити земельну ділянку, які залишені відповідачем без задоволення, тому позивач листом від 25.05.2009 № 262 звернувся до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області з проханням прийняти заходів щодо звільнення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки.
Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився звільняти спірну земельну ділянку, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Також позивач заявив до стягнення відповідно до ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України не отриманий доход за період фактичного тимчасового невикористання земельної ділянки її законним користувачем у сумі 9506 грн. 24 коп. згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач довів своє право користування земельною ділянкою та що відсутні докази законного користування спірною земельною ділянкою відповідачем.
Так, право позивача користуватися земельною ділянкою підтверджується договором оренди землі від 26.03.2009, зареєстрованим Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії „Центру Державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” 17.04.2009 за № 040940700104 з додатками (а. с. 25-32); актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 17.04.2009 (а. с. 24); рішенням Стахановської міської ради від 04.03.2009 № 924/21 „Про припинення права користування земельних ділянок підприємствам” (а. с. 33 -витяг); технічною документацією (а. с. 34 -витяг).
Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Крім того, зі змісту ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України випливає обов'язок відповідача відшкодувати позивачу суму не отриманого доходу за період фактичного тимчасового не використання земельної ділянки її законним користувачем.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем у позовній заяві (а. с. 4) та розрахунком, наданим позивачем у судовому засіданні 17.08.2009 (а. с. 67), який обґрунтований відповідними документами (ставки та тарифи платних послуг, а. с. 59-60) до відшкодування підлягає сума у розмірі 9506 грн. 24 коп. з яким погодився суд першої інстанції та який відповідачем не оспорювався .
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, підпунктом „г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 „Про державне мито” передбачено, що за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду, розмір державного мита, що підлягає сплаті складає 50 відсотків: із спорів майнового характеру 1 % ціни позову але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ставки; із спорів немайнового характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У даному випадку сума державного мита за подання апеляційної скарги по даній справі складає: за спором майнового характеру 51 грн. 00 коп. та за немайновим спором 42 грн. 50 коп.
Оскільки позивач при зверненні з апеляційною скаргою сплатив квитанцією від 07.09.2009 № 176/200 суму 187 грн. 00 коп. не до Державного бюджету України, ця квитанція підлягає поверненню заявнику.
Таким чином, з заявника апеляційної скарги - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області необхідно стягнути державне мито у сумі 93 грн. 50 коп.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін , оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області б/н від 28.09.2009 на рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2009 по справі № 9/243пн залишити без задоволення .
2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2009 у справі № 9/243пн залишити без змін .
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 94000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 в доход Державного бюджету державне мито у сумі 93 грн. 50 коп.
4. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, 94000, АДРЕСА_1 квитанцію від 07.09.2009 № 176/200 на суму 187 грн. 00 коп.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова