01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
21.10.09 р. № 4/102-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Василенко М.М. -представник за дов. № 20/03-2009 від 20.08.2009 року
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро», на рішення господарського суду Київської області від 21.05.2009 року у справі № 4/102-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “АТТІК”, м. Київ
до відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро», с. Коржі Баришівського району Київської області
про стягнення 118654 грн. 69 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “АТТІК” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»про стягнення 118654, 69 грн., а саме, суми основного боргу 90752, 40 грн., суми пені за прострочення платежу 15156, 89 грн., 1894, 62 грн. суми відсотків за користування чужими грошовими коштами та 10850, 79 грн. суми збільшення боргу на індекс інфляції. В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що відповідач на момент подання позову не виконав грошового зобов'язання по договору підряду в капітальному будівництві №329/0/13-07 чим порушив ст.ст. 526, 625, 886 УК України.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2009 року (суддя Щоткін О.В.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «АТТІК»до відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства “УІФК-Агро” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “АТТІК” 90 752 (дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 40 коп. заборгованості, 11 009 (одинадцять тисяч дев'ять) грн. 32 коп. пені, 8984 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 49 коп. інфляційних витрат, 1 894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп. 3% річних, 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 40 коп. державного мита та 112 (сто двадцять) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, факт виконання позивачем робіт за договором № 329/0/13-07 підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) є доведеним та підтверджується матеріалами справи, але відповідач в порушення умов договору, за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 673 543 грн. 20 коп. та заборгованість по договору в розмірі 90 752 грн. 40 коп. залишилась непогашеною, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ «УІФК-Агро»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.05.2009 року у справі № 4/102-09 та прийняти нове.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення господарського суду Київської області є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права -ст. 63 ГПК України.
Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 29.09.2009 року в зв'язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному складі колегії суддів: Разіної Т.І., Агрикової О.В., Жук Г.А.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.10.2009 року.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 12 вересня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «АТТІК»та товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-АГРО»(ВАТ «УІФК-АГРО») укладено договір підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) № 329/0/13-07 (а.с. 14-20).
Згідно п 1 ст. 837 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 року за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 4.4. договору позивач зобов'язався виконати будівельно - підрядні роботи, а відповідач - оплатити вартість належним чином виконаних робіт протягом 14 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт та довідок.
На виконання умов договору № 329/0/13-07 від 12 вересня 2007 року, позивач виконував будівельні роботи з жовтня 2007 року по квітень 2008 року.
Відповідно до п. 4.3 договору підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт належним чином виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт (форма № КБ-2в), які підписуються сторонами та засвідчуються печатками.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 329/0/13-07 підтверджується актами прийняття вказаних робіт, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за жовтень 2007 року на суму 241918 грн. 80 коп.;
акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 за листопад 2007 року на суму 67071 грн. 60 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за листопад 2007 року на суму 14 991 грн. 60 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 2 за листопад 2007 року на суму 10988 грн. 40 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 за листопад 2007 року на суму 77 755 грн. 20 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 2 за грудень 2007 року на суму 75848 грн. 40 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 за грудень 2007 року на суму 11730 грн. 00 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2007 року на суму 103684 грн. 80 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за січень 2008 року на суму 55 324 грн. 80 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 2 за січень 2008 року на суму 29221 грн. 20 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2008 року на суму 61917 грн. 60 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт № 2 за квітень 2008 року на суму 13 843 грн. 20 коп. Вказані акти підписані уповноваженими особами та скріплені печатками обох підприємств. (а.с. 21-56).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за договором № 329/0/13-07 позивачем було виконано робіт на суму 754 295 грн. 40 коп. Проте, відповідач в порушення умов договору, за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 673 543 грн. 20 коп. Тобто факт виконання позивачем робіт за договором є доведеним та підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 90752 грн. 40 коп. - основна заборгованість, є обґрунтованими, документально підтверджуються, і, відповідно, підлягають задоволенню.
Також, відповідно до п. 8.3 договору підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) № 329/0/13-07 встановлено, що у разі прострочення оплати виконаних і належним чином прийнятих робіт більш як на 14 банківських днів замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 156 грн. 89 коп. за період з 23.05.2008 року по 01.02.2009 року.
Відповідач в суді першої інстанції заперечив проти вказаної вимоги, оскільки пеня нарахована в порушення п. 6 ст. 232 ГК України, а саме за вісім місяців, а тому надав суду власний розрахунок, за яким розмір пені, що підлягає стягненню становить 11 039 грн. 47 коп.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
На підставі вищевикладеного господарський суд Київської області, враховуючи вищевказані норми законодавства та беручи до уваги заперечення відповідача, здійснив власний розрахунок пені, який становить 11 009 грн. 31 коп. і таким чином, стягнув з відповідача суму пені в розмірі 11 009 грн. 31 коп.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 10850 грн.79 коп. та 3% річних у сумі 1894 грн. 62 коп.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти стягнення інфляційних в розмірі 10 850 грн. 79 коп., оскільки на його думку стягненню має підлягати сума в розмірі 9166 грн., так як позивачем неправомірно включено в розрахунок інфляційних травень місяць.
На підставі вказаних норм закону, суд першої інстанції здійснив перерахунок та встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 850 грн. 79 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 8984 грн. 49 коп.
Що стосується стягнення з відповідача 1894 грн. 62 коп. -3% річних (розмір є обґрунтованим), то дана сума визнана судом першої інстанції правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»на рішення господарського суду Київської області від 21.05.2009 року у справі № 4/102-09 залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Київської області від 21.05.2009 року у справі № 4/102-09 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 4/102-09 року повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Жук Г. А.
Зеленіна Н.І.
Дата відправки 27.10.09