01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
20.10.09 р. № 16/94
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіАгрикова О.В.
Мазур Л.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Мартинюк І.Г. -представник за довіреністю б/н від 16.03.2009р.,
Козидуб А.А. -керівник, рішення засновників № 01 від 31.01.2009р.,
від відповідача: Фост В.А. -представник за довіреністю б/н від 01.07.2009р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Камко»,
на рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року,
у справі № 16/94 (суддя Тимощенко О.М.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплобуд», м. Черкаси,
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Камко», м. Полтава,
про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Торговий дім «Теплобуд»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ фірма «Камко»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року по справі № 16/94 позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ фірми «Камко»на користь ТОВ «Торговий дім «Теплобуд»63 012 грн. 97 коп. основного боргу, 6 597 грн. 81 коп. пені, 4 873 грн. 14 коп. індексу інфляції, 824 грн. 73 коп. 3% річних, 753 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 53-55).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року у справі № 16/94 повністю на підставі п.1 ч. 1 ст. 104 ГПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справа № 16/94 була розглянута судом першої інстанції за відсутності ТОВ «Камко»,; відповідач, отримавши неякісну продукцію склав претензію та акт б/н від 12.11.2008 року, в акті зафіксовано, що вартість уцінки неякісного товару склала 3 587 грн. 50 коп.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
23 вересня 2009 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, ніяких претензій та актів позивач не отримував, а тому вважає що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -без змін.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2009 року розгляд справи № 16/94 було відкладено в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача. Також, цією ухвалою скаржника було зобов'язано надати претензію та акт б/н від 12.11.2008 року (на який відповідач посилається в апеляційній скарзі) з доказами їх направлення (вручення) позивачу.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2009 року розгляд справи № 16/94 було визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді -Чорногуза М.Г., суддів - Агрикової О.В., Мазур Л.М.
В судовому засіданні 13 жовтня 2009 року було оголошено перерву до 20 жовтня 2009 року.
Докази, які були витребувані ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2009 року, скаржник не надав.
В судовому засіданні, яке відбулось 20 жовтня 2009 року, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року по справі № 16/94, посилаючись при цьому на невідповідність мінеральної вати технічним умовам.
Представники позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечили та просили суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
За згодою присутніх представників сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20 жовтня 2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
5 червня 2008 року між ТОВ «ТД «Теплобуд»(постачальник) та ТОВ фірма «Камко»(покупець) було укладено договір поставки № ТС/23 (надалі -Договір) (а.с. 7-11).
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.
Згідно з п. 2.1 Договором, ціна, кількість та асортимент продукції, що поставляється за цим договором, вказані в супровідних документах, які додаються до продукції постачальником:
- рахунок-фактура;
- видаткова накладна;
- податкова накладна;
- товарно-транспортна.
Як вбачається з п. 5.3 Договору, поставка продукції здійснюється на підставі 100% передплати партії продукції, зазначеної в рахунку-фактурі постачальника, виставленому покупцеві на підставі його заявки.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 185 164 грн. 12 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- № 914 від 30 жовтня 2008 року про поставку товару на суму 38 755 грн. 58 коп. (а.с. 12);
- № 946 від 7 листопада 2008 року на суму 35 547 грн. 42 коп. (а.с. 15);
- № 965 від 14 листопада 2008 року на суму 38 755 грн. 58 коп. (а.с. 18);
- № 967 від 14 листопада 2008 року на суму 26 263 грн. 92 коп. (а.с. 21);
- № 980 від 20 листопада 2008 року на суму 16 489 грн. 60 коп. (а.с. 25);
- № 1045 від 28 листопада 2008 року на суму 29 352 грн. 02 коп. (а.с. 29).
Отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується Довіреностями ТОВ фірми «Камко»:
- № 100 від 29 жовтня 2008 року (а.с. 14);
- № 103 від 6 листопада 2008 року (а.с. 17);
- № 106 від 6 листопада 2008 року (а.с. 20);
- № 110 від 13 листопада 2008 року (а.с. 23-24);
- № 112 від 19 листопада 2008 року (а.с. 27-28);
- № 114 від 27 листопада 2008 року (а.с. 31-32).
Актом звірки взаєморозрахунків за період з 1 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року (складеним, підписаним та скріпленим печатками підприємств) сторони засвідчили, що борг відповідача перед позивачем складає 72 912 грн. 97 коп. (а.с. 33).
Разом з тим, сторони склали, підписали та скріпили печатками підприємств Акт звірки взаєморозрахунків за період з 1 березня 2009 року по 30 квітня 2009 року, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем складає 63 012 грн. 97 коп. (а.с. 51).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторони можуть домовитися про поставку продукції з відстрочкою платежу до 30 днів на умовах товарного кредиту. Ця умова є узгодженою, якщо про неї зазначено в заявці, яку прийнято постачальником і виставлено рахунок на оплату. Оплата по факту доставки здійснюється протягом 3-х банківських днів (п.п. 5.4 та 5.5 Договору).
ТОВ «Торговий дім «Теплобуд»виконав умови Договору належним чином, поставивши ТОВ фірмі «Камко»товар на загальну суму 185 164 грн. 12 коп., натомість відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі, як передбачено умовами Договору.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що борг відповідача перед позивачем складає 63 012 грн. 97 коп., а тому позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається зі ст. 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.
Як випливає з п.п. 9.1 та 9.4 Договору, за порушення умов Даного Договору винувата сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України. за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожен день прострочення.
Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила, що заявлені позовні вимоги в частині розміру пені, індексу інфляції та 3% річних, не перевищують встановленого чинним законодавством розміру. Отже, судова колегія прийшла до висновку про необхідність задоволення позову, в частині стягнення суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних в межах, заявлених позивачем.
Посилання відповідача на те, що поставлена продукція не відповідає встановленим у договорі вимогам по якості, судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до умов укладеного сторонами договору ( п 3.1), «прийом товару за кількістю та якістю повинен здійснюватись відповідно з діючими стандартами». Порядок приймання продукції по якості регулюється Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості»№ П-7 від 25 квітня 1966 року.
Відповідно до пункту 9 вказаної інструкції, прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання та зберігання.
Акт про скриті недоліки продукції повинен бути складений протягом п'яти днів після виявлення недостатків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, що виявило недоліки.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не надав доказів поставки продукції, яка не відповідає вимогам по якості встановленим у договорі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року по справі № 16/94 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Камко»на рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Камко»на рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року у справі № 16/94 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2009 року по справі № 16/94 залишити без змін.
3. Справу № 16/94 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіО.В. Агрикова
Л.М. Мазур
Дата відправки 23.10.09