01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
14.10.09 р. № 14/93
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Чорногуза М. Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Сорока М.Л. -представник за довіреністю б/н від 08.07.09 р.,
від відповідача: Красюк І.І. - представник за довіреністю б/н від 07.10.09 р.,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Хорол-Центр” на рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93
за позовом приватного підприємства «Хорол-Центр», с. Вовнянка Миргородського району Полтавської області
до селянського (фермерського) господарства «Водолій», с. Гаркушинці Миргородського району Полтавської області
про стягнення 215159 грн. 26 коп.
Приватне підприємство “Хорол-Центр” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до селянського (фермерського) господарства “Водолій” про стягнення 176946 грн. 20 коп., в тому числі: 139802 грн. 86 коп. заборгованості за виконані роботи, 31182 грн. 41 коп. - збитків від інфляції, 5960 грн. 93 коп. - 3% річних, а також судових витрат в сумі 1887 грн. 46 коп. які складаються з витрат на оплату державного мита в сумі 1769 грн. 46 коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
20.02.2009 року позивач подав до господарського суду Полтавської області в порядку ст. 22 ГПК України заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути 215159 грн. 26 коп., з яких 205472 грн. 47 коп. основного боргу, 9686 грн. 79 коп. 3% річних, а також 2269 грн. 59 коп. судових витрат, які складають 2151 грн. 59 коп. витрати на оплату державного мита та 118 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В обґрунтування позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач без достатньої правової підстави набув та зберіг майно та кошти позивача шляхом зловживання службовим становищем, що призвело до засудження Красюка І.І. вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року.
Позов та заяву про збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує нормами ст.ст. 11, 16, 22, 536, 625, 837-839, 1166, 1172, 1212 ЦК України, ст. 35 ГПК України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено повністю. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач невірно сформулював умисні та протиправні дії підсудного Красюка І.І., що виразились в укладанні від імені ПП «Хорол-Центр»заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди зернозбирального комбайна AAS medion 310»в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця та використання найманої праці механізаторів ПП «Хорол-Центр» по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ «Водолій», що спричинили збитки підприємству ПП «Хорол-Центр».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Хорол-Центр»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не дано належної оцінки договору суборенди зернозбирального комбайна medion 310»від 20.07.200 року та договору купівлі продажу жатки № 03/08-06 від 03.08.2006 року, та не дано належної оцінки вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року згідно з яким Красюка І.І. було засуджено за ч. 3 ст. 191, ч 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до розпорядження в.о. голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року в зв'язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному складі колегії суддів: Разіної Т.І., Мазур Л.М., Чорногуза М.Г.
В судовому засіданні 07.10.2009 року було оголошено перерву до 14.10.2009 року згідно ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача не скористався конституційним правом на захист, відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні усно заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи, відповідно до фотокопії статуту приватного підприємства «Хорол-Центр»затвердженого засновником Шульженко М.В. державну реєстрацію юридичної особи проведено 20.03.2006 року, номер запису 1578102 0000000176 державним реєстратором Миргородської районної адміністрації Полтавської області Піскун Н. В..
Згідно з п. 1.1 статуту засновником його є громадянин Російської Федерації Шульженко М. В., паспорт 18 01 554866, виданий УВС Красноармійського району міста Волгоград 11 вересня 2001 року, мешкає та зареєстрований за адресою: м. Волгоград, бульвар Енгельса, 9, кв.100.
Відповідно до розділу 7 статуту підприємства (пункти 7.4. - 7.7.) визначено порядок управління ПП «Хорол-Центр», а саме: управління підприємством проводиться засновником. Управління поточною діяльністю підприємства здійснюється директором. Директором може бути засновник або призначений ним найманий працівник. Апарат підприємства формується директором. Директор є підзвітною особою засновникові, несе перед ним відповідальність за виконання рішень засновника (а.с. 23-24, том І).
Засновник приватного підприємства «Хорол -Центр»згідно контракту від 05.04.2006 року призначив на посаду директора Красюка І. І.
Відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства «Водолій»засновником господарства є Красюк І.І., який також є головою господарства (п. 1.2.).
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2006 року між ТОВ «Південно - Українською лізинговою компанією»- «лізингодавцем»в особі начальника фінансового департаменту Кузьменко О.В. та приватним підприємством «Хорол-Центр»в особі директора Красюк І.І. - «лізингоодержувачем»був укладений договір фінансового лізингу за № Л0068.
Згідно п. 1.1. вищезазначеного договору лізингодавець зобов'язується придбати у постачальника та передати у лізинг лізингоодержувачц (користування та володіння) на умовах платності рухоме майно. Перелік та технічні характеристики. Якого зазначені в специфікації. Лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу, використовуючи його гідно умов цього договору та сплачувати встановлені договором платежі.
Згідно акту приймання-передачі № 01-Л0068 від 10 липня 2006 р. на ви конання договору передано, а Краснюком І.І. отримано комбайн зернозбиральний CLAAS 310, рік випуску 2006, вартістю 956923 грн. 25 коп. з ПДВ. Вищевказаний акт підписаний Кузьменко О.В. та Красюком І.І. та засвідчений печатками підприємств. (а.с. 35-39 том І).
Відповідно до п. 5.1. вказаного вище договору сторони узгодили, що протягом усього строку дії договору право власності на предмет лізингу (все надане за цим договором майно) залишається у лізингодавця. Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після оплати усіх платежів, передбачених договором.
Також слід зауважити, що п. 5.2. договору було передбачено, що лізингоодержувач не має права відчужувати одержаний предмет лізингу будь-яким способом, продавати, дарувати, передавати його у оренду, заставу, сублізинг, тощо.
Пунктом 6.3.2. договору лізингу сторони узгодили, що у разі сплати у повному обсязі платежів за даним договором беззаперечно одержати акт викупу предмету лізингу, який таким чином переходить у його власність.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2006 року між ПП «Хорол-Центр» в особі голови Красюк В.І. (суборендодавець) та СФГ «Водолій»(суборендар) в особі в.о. голови Красюк В.І. був укладений договір суборенди комбайну. Відповідно до п. 1 пп. 1.1 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у строкове користування зернозбиральний комбайн CLAAS 310, 2006 рік випуску (а.с. 101-103 том 2).
Згідно з п. 3 пп. 3.1. договору в рахунок орендної плати за користування комбайном СФГ «Водолій»надав в користування ПП „Хорол-Центр“ приставку по збиранню врожаю кукурудзи (жатку) „Geringhoff RD 400“ для комбайна „CLAAS medion 310“, вартість якої в декілька разів менша від вартості комбайна та яку в подальшому, в період дії договору суборенди, разом з комбайном використовувало СФГ „Водолій“ для виконання зобов'язань щодо збору зернових культур та отримання прибутку.
Із матеріалів справи вбачається, що 31.12.2008 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області винесено вирок у справі № 1-48/ 2008 року. До кримінальної відповідальності був притягнутий Красюк Іван Іванович. Суд визнав його винним за ч. 3 ст. 191 КК України та за ч. 2 ст. 364 КК України і призначив покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, або посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядження матеріальними цінностями на строк 1 (один рік ) та 6 (шість) місяців. На підставі статті 75 КК України Красюка Івана Івановича звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, іспитовий строк встановити 2 (два) роки (а.с. 7-17 том 2).
Вироком встановлено, що Красюк Іван Іванович, будучи директором приватного підприємства «Хорол-Центр», розташованого в с. Вовнянка Миргородського району Полтавської області, умисно з корисливою метою в інтересах СФГ «Водолій», засновником та головою якого він являється, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи в супереч інтересів приватного підприємства повноваження, щодо управління поточною діяльністю підприємства, а саме: в супереч цілям господарської діяльності підприємства щодо отримання прибутку, 20.07.2006 року передав у строкове користування СФГ «Водолій», лізинговий зернозбиральний комбайн CLAAS 310, який на підставі договору лізингу перебував у володінні та користуванні ПП «Хорол-Центра», шляхом укладення заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди від 20 липня 2006 року в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця, та використовував найману працю механізаторів ПП «Хорол центр»по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ «Водолій», чим спричинив матеріальні збитки підприємству ПП «Хорол-Центру»на загальну суму 108962 грн. 66 коп., що виразилась у неотриманому прибутку за належного використання комбайну та витрат підприємства на оплату праці працівників, праця яких використовувалась підсуднім Красюком І.І. на роботах в СФГ «Водолій».
Колегія суддів зазначає, що вироком у кримінальній справі (який набрав чинності) встановлено, що мав місце злочин, цей злочин вчинений саме Красюком І.І. Вчинені Красюком І.І. дії від імені юридичної особи-відповідача призвели до заподіяння шкоди позивачу, розмір якої вказаний у вироку (а.с. 8, 9, 16 том 2), а також отримання коштів від сільгоспвиробників в сумі 107922 грн. за протиправне використання комбайна та найманої праці механізаторів.
Висновками судово-економічних експертиз фінансово-господарської діяльності у кримінальній справі підтверджено розтрата Красюком І.І. коштів та майна ПП «Хорол-Центр»та спричинення збитків приватному підприємству.
Колегія суддів зазначає. що матеріали справи містить докази, а саме -договори, які укладені СФГ «Водолій «з сільгоспвиробниками ФГ «Золота нива», СВК «Червона зірка», АПОП «Обухівське», акти виконання робіт за договорами, докази сплати послуг (а.с. 62-93 том 2).
Відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Так, за договором фінансового лізингу № Л0068 від 23.06.2006 року ПП «Хорол-Центр»придбало зернозбиральний комбайн 310»20 липня 2006 року, Красюк І.І. являючись директором ПП «Хорол-Центр», уклав договір суборенди вищевказаного комбайну, відповідно якого передав його в строкове користування з 20 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року СФГ «Водолій». Згідно з умовами договору в рахунок орендної плати за користування комбайном СФГ «Водолій»надав в користування ПП «Хорол-Центр»приставку по збиранню врожаю кукурудзи (жатку) «Geringhoff RD -400»для зернозбиральнного комбайну CLAAS 310, вартість якої в декілька разів менша від вартості комбайна, та яку в подальшому, в період дії договору суборенди, разом з комбайном використовувало СФГ «Водолій» для виконання зобов'язань щодо збору зернових культур та отримання прибутку.
Тобто, умисні та протиправні дії підсудного Красюка І.І. виразились в укладенні від імені ПП «Хорол Центр»заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди зернозбирального комбайна medion 310»від 20 липня 2006 року, в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця та використання найманої праці механізаторів ПП «Хорол-Центр» по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ „Водолій “, що спричинили збитки підприємству ПП. «Хорол-Центр»на загальну суму 108962 грн. 66 коп. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями договорів, актами виконаних послуг, банківськими виписками, копією висновку № 20 судово-економічної експертизи відносно фінансово-господарських операцій ПП «Хорол-Центр»проведеної на підставі постанови про призначення експертизи від 12.09.2007 року (а.с. 56-66 том І).
Отже, позивачем доведено протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків.
Частиною першою ст. 1212 передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте , згодом відпала.
Згідно з п. 4 ч.3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідачем безпідставно набуті кошти в сумі 96509 грн. 81 коп., що підтверджується вироком суду у кримінальній справі № 1-48/2008 р.
Згідно приписів ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати на підставі заподіяння шкоди суб'єкту або об'єктом господарювання.
Згідно з ч. 3. ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, вимоги, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
В задоволенні стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних судова колегія зазначає, що слід відмовити з огляду на норму ст. 625 ЦК України, оскільки у відповідача перед позивачем відсутнє прострочене виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається я к на підставу своїх доводів та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом всупереч вимог ст. 43 ГПК України не з'ясовано наявності всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача та не надано належної правої оцінки матеріалам справи в їх сукупності.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93 прийнято у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, є незаконною і необґрунтованою.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства “Хорол-Центр”, с. Вовнянка Миргородський район, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року по справі № 14/93 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року по справі № 14/93 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Водолій», (37600, с. Гаркушинці, вул. Рибальська, 17-а, Миргородський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 31869837) на користь приватного підприємства «Хорол-Центр», (37600, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область ідентифікаційний код 34070484) 108962 грн. 66 коп. збитків, 96509 грн. 81 коп. безпідставно набутих коштів, 2055 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти суми позову відмовити.
4. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Водолій», (37600, с. Гаркушинці, вул. Рибальська, 17-а, Миргородський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 31869837) на користь приватного підприємства «Хорол-Центр», (37600, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область ідентифікаційний код 34070484) 1075 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати накази.
Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.
Мазур Л. М.
за участю представників сторін:
від позивача: Сорока М.Л. -представник за довіреністю б/н від 08.07.09 р.,
від відповідача: Красюк І.І. - представник за довіреністю б/н від 07.10.09 р.,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Хорол-Центр” на рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93
за позовом приватного підприємства «Хорол-Центр», с. Вовнянка Миргородського району Полтавської області
до селянського (фермерського) господарства «Водолій», с. Гаркушинці Миргородського району Полтавської області
про стягнення 215159 грн. 26 коп.
Приватне підприємство “Хорол-Центр” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до селянського (фермерського) господарства “Водолій” про стягнення 176946 грн. 20 коп., в тому числі: 139802 грн. 86 коп. заборгованості за виконані роботи, 31182 грн. 41 коп. - збитків від інфляції, 5960 грн. 93 коп. - 3% річних, а також судових витрат в сумі 1887 грн. 46 коп. які складаються з витрат на оплату державного мита в сумі 1769 грн. 46 коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
20.02.2009 року позивач подав до господарського суду Полтавської області в порядку ст. 22 ГПК України заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути 215159 грн. 26 коп., з яких 205472 грн. 47 коп. основного боргу, 9686 грн. 79 коп. 3% річних, а також 2269 грн. 59 коп. судових витрат, які складають 2151 грн. 59 коп. витрати на оплату державного мита та 118 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В обґрунтування позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач без достатньої правової підстави набув та зберіг майно та кошти позивача шляхом зловживання службовим становищем, що призвело до засудження Красюка І.І. вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року.
Позов та заяву про збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує нормами ст.ст. 11, 16, 22, 536, 625, 837-839, 1166, 1172, 1212 ЦК України, ст. 35 ГПК України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено повністю. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач невірно сформулював умисні та протиправні дії підсудного Красюка І.І., що виразились в укладанні від імені ПП «Хорол-Центр»заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди зернозбирального комбайна AAS medion 310»в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця та використання найманої праці механізаторів ПП «Хорол-Центр» по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ «Водолій», що спричинили збитки підприємству ПП «Хорол-Центр».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Хорол-Центр»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не дано належної оцінки договору суборенди зернозбирального комбайна medion 310»від 20.07.200 року та договору купівлі продажу жатки № 03/08-06 від 03.08.2006 року, та не дано належної оцінки вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року згідно з яким Красюка І.І. було засуджено за ч. 3 ст. 191, ч 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до розпорядження в.о. голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року в зв'язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному складі колегії суддів: Разіної Т.І., Мазур Л.М., Чорногуза М.Г.
В судовому засіданні 07.10.2009 року було оголошено перерву до 14.10.2009 року згідно ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача не скористався конституційним правом на захист, відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні усно заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи, відповідно до фотокопії статуту приватного підприємства «Хорол-Центр»затвердженого засновником Шульженко М.В. державну реєстрацію юридичної особи проведено 20.03.2006 року, номер запису 1578102 0000000176 державним реєстратором Миргородської районної адміністрації Полтавської області Піскун Н. В..
Згідно з п. 1.1 статуту засновником його є громадянин Російської Федерації Шульженко М. В., паспорт 18 01 554866, виданий УВС Красноармійського району міста Волгоград 11 вересня 2001 року, мешкає та зареєстрований за адресою: м. Волгоград, бульвар Енгельса, 9, кв.100.
Відповідно до розділу 7 статуту підприємства (пункти 7.4. - 7.7.) визначено порядок управління ПП «Хорол-Центр», а саме: управління підприємством проводиться засновником. Управління поточною діяльністю підприємства здійснюється директором. Директором може бути засновник або призначений ним найманий працівник. Апарат підприємства формується директором. Директор є підзвітною особою засновникові, несе перед ним відповідальність за виконання рішень засновника (а.с. 23-24, том І).
Засновник приватного підприємства «Хорол -Центр»згідно контракту від 05.04.2006 року призначив на посаду директора Красюка І. І.
Відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства «Водолій»засновником господарства є Красюк І.І., який також є головою господарства (п. 1.2.).
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2006 року між ТОВ «Південно - Українською лізинговою компанією»- «лізингодавцем»в особі начальника фінансового департаменту Кузьменко О.В. та приватним підприємством «Хорол-Центр»в особі директора Красюк І.І. - «лізингоодержувачем»був укладений договір фінансового лізингу за № Л0068.
Згідно п. 1.1. вищезазначеного договору лізингодавець зобов'язується придбати у постачальника та передати у лізинг лізингоодержувачц (користування та володіння) на умовах платності рухоме майно. Перелік та технічні характеристики. Якого зазначені в специфікації. Лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу, використовуючи його гідно умов цього договору та сплачувати встановлені договором платежі.
Згідно акту приймання-передачі № 01-Л0068 від 10 липня 2006 р. на ви конання договору передано, а Краснюком І.І. отримано комбайн зернозбиральний CLAAS 310, рік випуску 2006, вартістю 956923 грн. 25 коп. з ПДВ. Вищевказаний акт підписаний Кузьменко О.В. та Красюком І.І. та засвідчений печатками підприємств. (а.с. 35-39 том І).
Відповідно до п. 5.1. вказаного вище договору сторони узгодили, що протягом усього строку дії договору право власності на предмет лізингу (все надане за цим договором майно) залишається у лізингодавця. Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після оплати усіх платежів, передбачених договором.
Також слід зауважити, що п. 5.2. договору було передбачено, що лізингоодержувач не має права відчужувати одержаний предмет лізингу будь-яким способом, продавати, дарувати, передавати його у оренду, заставу, сублізинг, тощо.
Пунктом 6.3.2. договору лізингу сторони узгодили, що у разі сплати у повному обсязі платежів за даним договором беззаперечно одержати акт викупу предмету лізингу, який таким чином переходить у його власність.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2006 року між ПП «Хорол-Центр» в особі голови Красюк В.І. (суборендодавець) та СФГ «Водолій»(суборендар) в особі в.о. голови Красюк В.І. був укладений договір суборенди комбайну. Відповідно до п. 1 пп. 1.1 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у строкове користування зернозбиральний комбайн CLAAS 310, 2006 рік випуску (а.с. 101-103 том 2).
Згідно з п. 3 пп. 3.1. договору в рахунок орендної плати за користування комбайном СФГ «Водолій»надав в користування ПП „Хорол-Центр“ приставку по збиранню врожаю кукурудзи (жатку) „Geringhoff RD 400“ для комбайна „CLAAS medion 310“, вартість якої в декілька разів менша від вартості комбайна та яку в подальшому, в період дії договору суборенди, разом з комбайном використовувало СФГ „Водолій“ для виконання зобов'язань щодо збору зернових культур та отримання прибутку.
Із матеріалів справи вбачається, що 31.12.2008 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області винесено вирок у справі № 1-48/ 2008 року. До кримінальної відповідальності був притягнутий Красюк Іван Іванович. Суд визнав його винним за ч. 3 ст. 191 КК України та за ч. 2 ст. 364 КК України і призначив покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, або посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядження матеріальними цінностями на строк 1 (один рік ) та 6 (шість) місяців. На підставі статті 75 КК України Красюка Івана Івановича звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, іспитовий строк встановити 2 (два) роки (а.с. 7-17 том 2).
Вироком встановлено, що Красюк Іван Іванович, будучи директором приватного підприємства «Хорол-Центр», розташованого в с. Вовнянка Миргородського району Полтавської області, умисно з корисливою метою в інтересах СФГ «Водолій», засновником та головою якого він являється, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи в супереч інтересів приватного підприємства повноваження, щодо управління поточною діяльністю підприємства, а саме: в супереч цілям господарської діяльності підприємства щодо отримання прибутку, 20.07.2006 року передав у строкове користування СФГ «Водолій», лізинговий зернозбиральний комбайн CLAAS 310, який на підставі договору лізингу перебував у володінні та користуванні ПП «Хорол-Центра», шляхом укладення заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди від 20 липня 2006 року в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця, та використовував найману працю механізаторів ПП «Хорол центр»по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ «Водолій», чим спричинив матеріальні збитки підприємству ПП «Хорол-Центру»на загальну суму 108962 грн. 66 коп., що виразилась у неотриманому прибутку за належного використання комбайну та витрат підприємства на оплату праці працівників, праця яких використовувалась підсуднім Красюком І.І. на роботах в СФГ «Водолій».
Колегія суддів зазначає, що вироком у кримінальній справі (який набрав чинності) встановлено, що мав місце злочин, цей злочин вчинений саме Красюком І.І. Вчинені Красюком І.І. дії від імені юридичної особи-відповідача призвели до заподіяння шкоди позивачу, розмір якої вказаний у вироку (а.с. 8, 9, 16 том 2), а також отримання коштів від сільгоспвиробників в сумі 107922 грн. за протиправне використання комбайна та найманої праці механізаторів.
Висновками судово-економічних експертиз фінансово-господарської діяльності у кримінальній справі підтверджено розтрата Красюком І.І. коштів та майна ПП «Хорол-Центр»та спричинення збитків приватному підприємству.
Колегія суддів зазначає. що матеріали справи містить докази, а саме -договори, які укладені СФГ «Водолій «з сільгоспвиробниками ФГ «Золота нива», СВК «Червона зірка», АПОП «Обухівське», акти виконання робіт за договорами, докази сплати послуг (а.с. 62-93 том 2).
Відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Так, за договором фінансового лізингу № Л0068 від 23.06.2006 року ПП «Хорол-Центр»придбало зернозбиральний комбайн 310»20 липня 2006 року, Красюк І.І. являючись директором ПП «Хорол-Центр», уклав договір суборенди вищевказаного комбайну, відповідно якого передав його в строкове користування з 20 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року СФГ «Водолій». Згідно з умовами договору в рахунок орендної плати за користування комбайном СФГ «Водолій»надав в користування ПП «Хорол-Центр»приставку по збиранню врожаю кукурудзи (жатку) «Geringhoff RD -400»для зернозбиральнного комбайну CLAAS 310, вартість якої в декілька разів менша від вартості комбайна, та яку в подальшому, в період дії договору суборенди, разом з комбайном використовувало СФГ «Водолій» для виконання зобов'язань щодо збору зернових культур та отримання прибутку.
Тобто, умисні та протиправні дії підсудного Красюка І.І. виразились в укладенні від імені ПП «Хорол Центр»заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди зернозбирального комбайна medion 310»від 20 липня 2006 року, в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця та використання найманої праці механізаторів ПП «Хорол-Центр» по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ „Водолій “, що спричинили збитки підприємству ПП. «Хорол-Центр»на загальну суму 108962 грн. 66 коп. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями договорів, актами виконаних послуг, банківськими виписками, копією висновку № 20 судово-економічної експертизи відносно фінансово-господарських операцій ПП «Хорол-Центр»проведеної на підставі постанови про призначення експертизи від 12.09.2007 року (а.с. 56-66 том І).
Отже, позивачем доведено протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків.
Частиною першою ст. 1212 передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте , згодом відпала.
Згідно з п. 4 ч.3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідачем безпідставно набуті кошти в сумі 96509 грн. 81 коп., що підтверджується вироком суду у кримінальній справі № 1-48/2008 р.
Згідно приписів ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати на підставі заподіяння шкоди суб'єкту або об'єктом господарювання.
Згідно з ч. 3. ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, вимоги, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
В задоволенні стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних судова колегія зазначає, що слід відмовити з огляду на норму ст. 625 ЦК України, оскільки у відповідача перед позивачем відсутнє прострочене виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається я к на підставу своїх доводів та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом всупереч вимог ст. 43 ГПК України не з'ясовано наявності всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача та не надано належної правої оцінки матеріалам справи в їх сукупності.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року у справі № 14/93 прийнято у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, є незаконною і необґрунтованою.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства “Хорол-Центр”, с. Вовнянка Миргородський район, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року по справі № 14/93 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року по справі № 14/93 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Водолій», (37600, с. Гаркушинці, вул. Рибальська, 17-а, Миргородський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 31869837) на користь приватного підприємства «Хорол-Центр», (37600, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область ідентифікаційний код 34070484) 108962 грн. 66 коп. збитків, 96509 грн. 81 коп. безпідставно набутих коштів, 2055 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти суми позову відмовити.
4. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Водолій», (37600, с. Гаркушинці, вул. Рибальська, 17-а, Миргородський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 31869837) на користь приватного підприємства «Хорол-Центр», (37600, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область ідентифікаційний код 34070484) 1075 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати накази.
Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.
4. Матеріали справи № 14/93 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Чорногуз М. Г.
Мазур Л. М.
Дата відправки 23.10.09