01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
20.10.09 р. № 19/155
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіРазіна Т.І.
Фаловська І.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Філатова О.П. -представник за довіреністю № 15 від 05.01.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства,
на рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року,
у справі № 19/155 (суддя Безрук Т.М.),
за позовом Закритого акціонерного товариства «ТД ИРБИС», м. Харків,
до Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 173 185 грн. 84 коп.,
ЗАТ «ТД ИРБИС»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ про стягнення 173 185 грн. 84 коп. (а.с. 2-8).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року по справі № 19/155 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ на користь ЗАТ «ТД ИРБИС»10 973 грн. 14 коп. основного боргу, 4 764 грн. 79 коп. -3% річних, 36 943 грн. 06 коп. інфляційних, 1 514 грн. 39 коп. витрат з оплати державного мита, 275 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 77-78).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 43/18-84 від 21 вересня 2009 року, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2009 року по справі № 19/155 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
19 жовтня 2009 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року -без змін.
Також, вказаним клопотанням, позивач просив розглянути справу № 19/155 без участі його представника.
Представник позивача в судове засідання, яке відбулось 20 жовтня 2009 року, не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
За згодою присутнього представника відповідача та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20 жовтня 2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
24 квітня 2007 року між ЗАТ «ТД ИРБИС»(постачальник) та ЗК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ (покупець) було укладено договір поставки № 312 (надалі -Договір № 312) (а.с. 11-12).
Згідно цього договору постачальник зобов'язується постачати у власність покупцю установки та пристосування (далі -товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати такий товар на умовах цього Договору. Характеристики товару, що буде постачатися по даному Договору, вказується сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору № 312).
Відповідно до п. 3.1 Договору № 312, оплата товару проводиться на підставі виставленого рахунку постачальника, виданого у відповідності до специфікації, не пізніше, ніж через 10 банківських днів після поставки товару.
На виконання умов Договору № 312 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77 120 грн. 03 коп., що підтверджується видатковою накладною № С-010909 від 8 серпня 2007 року (а.с. 16).
Прийняття товару уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреністю НБД № 013520 від 8 серпня 2007 року (а.с.17).
Відповідно до п. 3.1 Договору № 312, оплата товару проводиться на підставі виставленого рахунку постачальника, виданого у відповідності до специфікації, не пізніше, ніж через 10 банківських днів після поставки товару.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію 22 серпня 2007 року (8.08.2007 року + 10 банківських днів = 22.08.2007 року). Але всупереч вимогам Договору № 312 оплату не провів.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зважаючи на зазначене, посилання скаржника щодо неврахування місцевим господарським судом ситуації, яка склалася у зв'язку з світовою економічною кризою та фінансово-економічної ситуації на підприємстві відповідача не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.
Слід зазначити, що 6 березня 2009 року ЗАТ «ТД ИРБИС»направило на адресу ХК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ вимогу 446/03 від 3 березня 2009 року, якою позивач просив у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити оплату за отриманий товар в сумі 77 120 грн. 03 коп. (а.с. 19).
Відповідач, у відповідь на вимогу позивача, надіслав лист в якому просив розглянути погашення заборгованості в сумі 77 120 грн. 03 коп. шляхом поставки на адресу ЗАТ «ТД ИРБИС»запасних частин до автомобіля КрАЗ, устаткування або інструменту (а.с. 18).
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що відповідач визнав борг за Договором № 312 в сумі 77 120 грн. 03 коп.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).
З приписів ст. 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" випливає, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.
Відповідно до п. 6.4 Договору № 312, при порушенні покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару згідно п. 3.1 Договору він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки з розрахунку суми несплати.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування пені можливе лише за період з 22 серпня 2007 року по 22 лютого 2008 року.
З огляду на зазначене та те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 10 липня 2008 року по 26 червня 2009 року, йому слід відмовити.
Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування індексу інфляції та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
77120.0323.08.2007 - 26.06.20096743 %4272.24
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
23.08.2007 - 26.06.200977120.031.45735243.85112363.88
Виходячи з розрахунків, наведених вище інфляційне збільшення суми боргу складає 35 243 грн. 85 коп. (позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 004 грн. 93 коп.), а 3 % річних складають 4 272 грн. 24 коп. (позивачем заявлено -4 272 грн. 24 коп.).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування 3 % річних та приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Отже, зважаючи на відсутність відповідного клопотання відповідача, судова колегія прийшла до висновку про необхідність задоволення позову, в частині стягнення суми інфляційних нарахувань в межах, заявлених позивачем.
25 травня 2005 року між ЗАТ «ТД ИРБИС»(постачальник) та ЗК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ (покупець) було укладено договір № 569/1 (надалі -Договір № 569/1) (а.с. 22).
Пунктом 1.1 Договору № 569/1 встановлено, покупець зобов'язується надавати постачальнику заявки на пошук та послідуючу поставку комплектуючих, деталей, запасних частин, агрегатів та матеріалів, іменованих далі по тексту «товар», призначений для встановлення на дослідні зразки автомобілів, тих що розробляються УГК КрАЗ.
Згідно з п. 1.3 Договору № 569/1, покупець зобов'язався приймати на вказаних нижче умовах товар партіями, в строки, в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях, складених на основі письмових заявок покупця.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25 956 грн. 87 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- № С-021855 від 10 грудня 2007 року на суму 6 606 грн. 58 коп. (а.с. 31);
- № С-018542 від 1 листопада 2007 року на суму 442 грн. 03 коп. (а.с. 33);
- № С-022129 від 12 грудня 2007 року на суму 9 397 грн. 42 коп. (а.с. 35);
- № С-022127 від 12 грудня 2007 року на суму 1 318 грн. 20 коп. (а.с. 37);
- № С-019852 від 16 листопада 2007 року на суму 8 192 грн. 64 коп. (а.с. 41).
Товар за вказаними накладними отримав уповноважений представник відповідача, що підтверджено довіреностями (а.с. 32, 34, 36, 38, 42).
Відповідно до п. 3.1 Договору, оплату товару покупець зобов'язаний здійснити протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар по Договору № 569/1 таким чином: за видатковою накладною № С-018542 від 1 листопада 2007 року відповідач повинен був розрахуватися 1 грудня 2007 року, за видатковою накладною № С-021855 від 10 грудня 2007 року -9 січня 2008 року, за видатковими накладними № С-022129 та № С-022127 від 12 грудня 2007 року -11 січня 2008 року, за видатковою накладною № С-019852 від 16 листопада 2007 року -17 грудня 2007 року.
Відповідачем оплату за поставлену продукцію по Договору № 569/1 не проведено.
6 березня 2009 року ЗАТ «ТД ИРБИС»направило на адресу ХК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ вимогу № 445/03 від 3 березня 2009 року, якою позивач просив у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити оплату за отриманий товар в сумі 25 956 грн. 87 коп. (а.с. 39).
Зазначена вище вимога була направлена на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (а.с. 40), тому колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимогу № 445/03 від 3 березня 2009 року відповідачем було отримано.
Відповідно до п. 9.1 Договору № 569/1, якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності з п. 3.1 даного Договору, то покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяли в період прострочки, від вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочки, шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника. Постачальник може призупинити поставку (відвантаження) наступної погодженої партії товару до повного погашення покупцем простроченої заборгованості.
Нарахування пені можливе лише за період:
- за видатковою накладною № С-018542 від 1 листопада 2007 року -з1 грудня 2007 року по 1 червня 2008 року;
- за видатковою накладною № С-021855 від 10 грудня 2007 року -з 9 січня 2008 року по 9 липня 2008 року;
- за видатковими накладними № С-022129 та № С-022127 від 12 грудня 2007 року -з 11 січня 2008 року по 11 липня 2008 року;
- за видатковою накладною № С-019852 від 16 листопада 2007 року -з 17 грудня 2007 року по 17 червня 2008 року.
З огляду на зазначене та те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 5 листопада 2008 року по 26 червня 2009 року, йому слід відмовити в цій частині позовних вимог.
Перевіривши правильність нарахування індексу інфляції та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
05.11.2008 - 26.06.200925956.871.1253244.6129201.48
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
25956.8705.11.2008 - 26.06.20092343 %499.23
Виходячи з розрахунків, наведених вище інфляційне збільшення суми боргу складає 3 244 грн. 61 коп. (позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 933 грн. 13 коп.), а 3 % річних складають 499 грн. 23 коп. (позивачем заявлено -499 грн. 23 коп.).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування 3 % річних та приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Отже, зважаючи на відсутність відповідного клопотання відповідача, судова колегія прийшла до висновку про необхідність задоволення позову, в частині стягнення суми інфляційних нарахувань в межах, заявлених позивачем.
Приписи ст. ст. 11, 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема такими підставами є договори та інші правочини.
В силу вимог статей 202, 208 ЦК України, двостороннім правочином є погоджена дія двох осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини між юридичними особами, якими є сторони у справі, належить вчиняти у письмовій формі.
Пункт 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно частини 2 ст. 206 ЦК України, юридичній особі, яка сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, який підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Договір в письмовій формі між сторонами (про поставку товару за видатковою накладною № Т-016779 від 9 липня 2008 року) не укладався, проте з наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін вбачається, що між ними виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу.
Видаткова накладна № Т-016779 від 9 липня 2008 року свідчить про поставку позивачем продукції на суму 6 654 грн. 24 коп. (а.с. 46). Факт отримання представником відповідача товару також підтверджується довіреністю НБД № 022427 від 15 липня 2008 року (а.с. 47).
Як вбачається з видаткової накладної, відповідач погодився сплатити за поставлений товар до 8 серпня 2008 року.
Також, 6 березня 2009 року ЗАТ «ТД ИРБИС»направило на адресу ХК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ вимогу № 447/03 від 3 березня 2009 року, якою позивач просив у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити оплату за отриманий товар в сумі 6 654 грн.24 коп. (а.с. 48).
Зазначена вище вимога була направлена на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (а.с. 49), тому колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимогу № 447/03 від 3 березня 2009 року відповідачем було отримано.
Відповідач, в погоджений сторонами строк, не провів оплату за поставлену продукцію, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 6 654 грн.24 коп.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року по справі № 19/155 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року у справі № 19/155 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року по справі № 19/155 залишити без змін.
3. Справу № 19/155 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіТ.І. Разіна
І.М. Фаловська
Дата відправки 22.10.09