01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
20.10.09 р. № 20/147
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіРазіна Т.І.
Фаловська І.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Щестюк О.М. -представник за довіреністю № 1794/1 від 1.10.2009р.,
від відповідача: Філатова О.П. -представник за довіреністю № 15 від 05.01.2009р.,
розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства,
на рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року,
у справі № 20/147 (суддя Киричук О.А.),
за позовом Спільного українсько-німецьокого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН», м. Львів,
до Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 282 265 грн. 90 коп.,
Спільне українсько-німецьоке підприємство у формі ТОВ «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ про стягнення заборгованості (а.с. 2-5).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року по справі № 20/147 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з ХК «Авто КрАЗ» у формі ВАТ на користь Спільного українсько-німецьокого підприємства у формі ТОВ «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН»220 032 грн. 00 коп. основного боргу, 28 032 грн. 08 коп. пені, 5 190 грн. 34 коп. 3% річних, 29 011 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, 2 822 грн. 66 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 56-57).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 40/18-84 від 9 вересня 2009 року, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року по справі № 20/147 повністю та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами не узгоджувались строки оплати за поставлений товар.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
13 жовтня 2009 року, до початку судового засідання, через загальній відділ Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Також, перед початком судового засідання від скаржника надійшли письмове пояснення до апеляційної скарги та клопотання про відкладення розгляду справи № 20/147 у зв'язку з неможливістю з'явлення в судове засідання уповноваженого представника.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2009 року, у зв'язку із неявкою скаржника, розгляд справи № 20/147 було відкладено до 20 жовтня 2009 року.
В судовому засіданні, яке відбулось 20 жовтня 2009 року, представник скаржника підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року та відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись при цьому на відсутність вимоги позивача про оплату поставленого товару.
Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечила та просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
За згодою присутніх представників сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20 жовтня 2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
27 листопада 2007 року між Спільним українсько-німецьоким підприємством у формі ТОВ «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН»(продавець) та ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ (покупець) було укладено угоду постачання № 2007-11-27 (надалі -Угода) (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1.1 Угоди, по даній угоді продавець зобов'язується виготовити і передати у власність покупцю підігрівач рідинний автомобільний DBW 300.69 ТУ У 31.6-23972496-005:2008 з монтажним комплектом (ідент. № 8500848 В) в кількості 1 500 комплектів, подальше назване товар, по кількості та номенклатурі на один комплект, що вказані в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цієї Угоди, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Пунктом 3.1 Угоди передбачено, що покупець зобов'язується здійснити 100% передоплату замовленого товару, згідно рахунку продавця, не пізніше 3-х днів з дати отримання рахунку.
Протоколом розбіжностей від 28 грудня 2007 року та протоколом узгодження розбіжностей від 29 лютого 2008 року до вказаної угоди було внесено зміни (а.с. 12-17).
4 квітня 2008 року відповідач надіслав позивачу лист за № 1128-51, яким повернув протокол узгодження розбіжностей до угоди № 2007-11-27 від 27.11.2007 року з такими змінами: Пункт 3.1 угоди викласти в редакції: «Покупець зобов'язується здійснити оплату, згідно рахунку Продавця, протягом 11-ти днів з моменту отримання товару»(а.с. 18).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони домовились про строки оплати за поставлений товар, а відтак твердження скаржника в апеляційній скарзі, що сторонами ці строки не узгоджувались спростовується матеріалами справи.
Позивач належним чином виконував умови Угоди та поставив відповідачеві товар на загальну суму 733 980 грн. 00 коп., що підтверджується накладними:
- № 531/В від 6.05.2008 року на суму 183 360 грн. 00 коп. (а.с. 19);
- № 545/В від 27.05.2008 року на суму 146 688 грн. 00 коп. (а.с. 20);
- № 585/В від 17.07.2008 року на суму 540 грн. 00 коп. (а.с. 21);
- № 590/В від 24.07.2008 року на суму 183 360 грн. 00 коп. (а.с. 22);
- № 615/В від 5.09.2008 року на суму 220 032 грн. 00 коп. (а.с. 23).
Отримання товару належним представником відповідача підтверджується довіреностями (а.с. 19-23).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.1 Угоди передбачено, що покупець зобов'язується здійснити оплату, згідно рахунку Продавця, протягом 11-ти днів з моменту отримання товару (з урахуванням змін, внесених листом відповідача від 4 квітня 2008 року № 1128-51).
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Несплаченим залишився товар, що поставлений за накладною № 615/В від 5.09.2008 року на суму 220 032 грн. 00 коп.
Таким чином, кінцевим строком оплати товару за накладною № 615/В від 5 вересня 2008 року є 16 вересня 2008 року.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається зі ст. 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.
Пунктами 8.2 та 8.3 Угоди встановлено, що сторони по угоді за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умов даної угоди.
У випадку повної або часткової несплати покупцем вартості товару у встановлений в п. 3.1 цієї угоди термін, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день про термінування, від неоплаченої суми. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від оплати за товар (з урахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 28 032 грн. 08 коп. пені, 5 190 грн. 34 коп. 3% річних, 29 011 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року по справі № 20/147 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року у справі № 20/147 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27 серпня 2009 року по справі № 20/147 залишити без змін.
3. Справу № 20/147 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіТ.І. Разіна
І.М. Фаловська
Дата відправки 22.10.09