01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2009 № 53/296
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
редставників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 20.03.09 № 1412);
відповідача: Галченко О.О. (дов. від 01.10.09 б/н),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.07.2009
у справі № 53/296 (суддя
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест"
про витребування майна та стягнення 105809,53 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.09 позов задоволений повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІЗ-ІНВЕСТ” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 52 136 грн. 20 коп. основної заборгованості, 6 136 грн. 36 коп. пені, 4 587 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 767 грн. 04 коп. 3 % річних, 1 058 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Скарга мотивована тим, що за попередні місяці оренди у позивача була заборгованість по сплаті орендної плати, тому завдаток сплачений позивачем був зарахований як орендна плата за неоплачений орендний період.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.09 № 01-23/1/2 у справі № 53/296 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Вербицької О.В. введено до складу колегії суддю Григоровича О.М.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.08.07 між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі-позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БРІЗ-ІНВЕСТ” (далі-відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди № 141/07.
Пунктами 1.1., 1.2. договору від 10.08.07 № 141/07 передбачено, що відповідно до умов договору відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування наступне нежиле приміщення загальною площею 178,00 кв.м., що розташоване у торговому комплексі “Альта Центр” за адресою: м. Київ, просп. Московський, 11-А.
10.08.07 між сторонами було укладено додаткову угоду про завдаток.
Згідно з п. 1.1. додаткової угоди в забезпечення зобов'язань орендаря сплачувати орендну плату, використану теплову та електричну енергію, воду, позивач сплачує, а відповідач отримує як завдаток грошову суму 52136, 20 грн.
Позивачем на користь відповідача було сплачено завдаток в сумі 52136, 20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.04.08 № 58257/авто, яка знаходиться в матеріалах справи.
30.11.08 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про дострокове припинення договору оренди.
Відповідно до додаткової угоди договір оренди від 10.08.07 достроково припиняє свою дію, починаючи з 30.11.08.
В п. 41.1. договору оренди зазначено, що по закінченню строку оренди (в тому числі в порядку п. 6.1. договору оренди в зв'язку з розірванням останнього) позивач зобов'язаний повернути відповідачеві приміщення протягом 15 календарних днів з дати закінчення строку оренди. Сторони складають та підписують відповідний акт прийому - передачі приміщення.
Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Листом від 05.12.08 позивач просив відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення. Про те, що відповідач отримав лист свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.12.08.
Позивач повторно листом від 09.02.09 звернувся до відповідача про підписання акта прийому-передачі приміщення.
Таким чином, позивач вчинив всі необхідні дії для підписання акта прийому - передачі (повернення) приміщення. Тобто, вина позивача у тому, що акт не був підписаний, відсутня.
Товариством з обмеженою відповідальністю “БРІЗ-ІНВЕСТ” не надано суду доказів, які б підтверджували протилежне.
Відповідач зобов'язався повернути позивачеві завдаток в разі закінчення або дострокового припинення дії договору оренди протягом 5 календарних днів з моменту закінчення або дострокового припинення строку дії договору оренди (п. 2.3. додаткової угоди про завдаток від 10.08.07).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов додаткової угоди про завдаток не повернув позивачеві 52 136, 20 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
В п. 2.3. додаткової угоди про завдаток від 10.08.07 зазначено, що у разі не виконання обов'язку по поверненню завдатку в зазначений в договорі строк орендодавець зобов'язаний виплатити орендатору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від суми неповернутого в строк завдатку за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3 % річних.
Доводи відповідача щодо компенсації заборгованості позивача по орендній платі за листопад 2008 р. за рахунок суми завдатку згідно з п. 3.1. договору про завдаток не беруться судом до уваги, оскільки положеннями п. 13.1. договору оренди передбачено, що незалежно від того, як це передбачено іншими умовами договору оренди, позивач зобов'язаний сплатити орендну плату за перший та останній місяці у розмірі 1,00 грн.
Позивачем на користь відповідача було сплачено 1,00 грн. як плату за перший та останній місяці оренди приміщення, що підтверджується платіжним дорученням від 09.08.07.
Як вбачається з матеріалів справи, останнім місяцем оренди в зв'язку з укладенням додаткової угоди про дострокове припинення договору оренди від 30.11.08 став листопад 2008 року.
Отже, позивачем виконано в повному обсязі своє зобов'язання по сплаті орендної плати за листопад 2008 року, а тому, відповідач не мав права компенсувати за рахунок суми завдатку заборгованість позивача по орендній платі за листопад 2008 року.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.09 у справі №53/296 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №53/296 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.10.09 (відправлено)