01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.10.2009 № 36/416-11/119
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Зеленіна В.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Глущенко З.В.;
від відповідача - Волошенюк О.М.;
від прокуратури -Морозов В.Ю.;
від третьої особи - Зубченко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2009
у справі № 36/416-11/119 (суддя
за позовом Заступник прокурора м.Києва
до Київська міська рада
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітбудінвест АК"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним пункту 32 рішення Київської міської ради від 08.11.2001 № 84/1518
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2008 року по справі № 36/416 у задоволенні позову заступника прокурора м. Києва в інтересах держави, в особі Державного агентства земельних ресурсів України, про визнання недійсним п. 32 рішення Київської міської ради від 08.11.2001 року № 84/1518 „Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків і господарських будівель та оформлення права користування земельними ділянками” відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2008 року замінено Державне агентство земельних ресурсів України на його правонаступника Державний комітет України із земельних ресурсів та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі № 36/416.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2008 року у справі № 36/416 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного суду України від 30.10.2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2008 у справі № 36/416.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 року суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 36/416 до свого провадження та присвоєно їй № 36/416-11/119.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року в задоволені позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду заступник прокурора міста Києва вніс апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року та прийняти нове, яким в задовольнити позов повністю.
Заступник прокурора м. Києва не погоджується з винесеним рішенням суду, оскільки судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, були недоведеними. Судом були неправильно застосовано норми матеріального права. Проект відведення земельної ділянки має бути погоджений з повноважним органом охорони культурної спадщини - відповідно до вимог тимчасового положення Управління охорони пам'яток історії культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.11.1999 року № 1831. Проект відведення земельної ділянки не погоджено з вповноваженим санітарно-епідеміологічним органом. Генеральним планом м. Києва до 2020 року не передбачено розвитку провулку Мічуріна. Висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 15.11.2001 року надано після прийняття оспорюваного рішення. На момент відведення земельна ділянка знаходилась в межах червоних ліній бульвару Дружби народів. В зонах охорони пам'яток історико-культурного призначення забороняється будівництво, яке може шкідливо вплинути на додержання режиму використання цих земель.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року апеляційне подання заступника прокурора міста Києва прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 36/416-11/119. Розгляд справи призначено на 10.08.2009 року о 10 год. 50 хв.
В судове засідання 10.08.2009 року представник позивача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 06.10.2009 року.
Розпорядженням від 06.10.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з зайнятістю судді Моторного О.А. у розгляді інших справ, розгляд апеляційного подання у справі № 36/416-11/119 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. - головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.
В судове засідання 06.10.2009 року представник позивача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 22.10.2009 року.
Розпорядженням від 21.10.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у розгляді інших справ, розгляд апеляційного подання у справі № 36/416-11/119 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. - головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.
В судовому засіданні 22.10.2009 року представником відповідача подано відзив на апеляційне подання, в якому останній просить рішення по даній справі залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
В судовому засіданні 22.10.2009 року представником третьої особи подано заперечення на апеляційне подання, в якому останній просить рішення по даній справі залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було з'ясовано судом першої інстанції 08.11.2001 року Київською міською радою прийнято рішення № 84/1518 яким затверджено проект відведення земельної ділянки гр. Поливоді Людмилі Анатоліївні для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі м. Києва (п. 32 рішення). Крім того, передано гр. Поливоді Людмилі Анатоліївні, за умови виконання п. 32.1 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.
Земельна ділянка площею 0,10 га у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі м. Києва неодноразово відчужувалась за цивільно-правовими угодами. На день розгляду справи належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю “Елітбудінвест АК”, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку № 02-8-00105 від 30.03.2006 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 02-8-00105.
Відповідно до п. 32.1 рішення гр. Поливоді Людмилі Анатоліївні необхідно: виконувати обов'язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України, одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в управлінні держархбудконтролю та виконувати умови забудови земельної ділянки згідно з АПЗ Головкиївархітектури, забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.
Відповідно до проекту відведення земельної ділянки громадянці Поливоді Людмилі Анатоліївні для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі міста Києва, підготовленим Державним підприємством "Київській міській центр державного земельного кадастру та приватизації землі" запроектована до відведення земельна ділянка розташована в районі малоповерхової забудови, яка згідно з рішенням Київради від 05.03.1992 № 35 підлягає реконструкції та збереженню з ущільненням, що передбачає можливість нового індивідуального житлового будівництва.
Крім того, рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" визначені межі археологічних заповідників та зон охоронюваного ландшафту в м. Києві.
Згідно з пунктом 3.4.5 додатка 1 до вказаного рішення Звіринецька гора є зоною охоронюваного ландшафту.
Відведена спірним рішенням земельна ділянка у провулку Мічуріна, 21 знаходиться в місцевості Звіринець і є зоною охоронюваного ландшафту.
Частиною 1 ст. 13 та ч. 1 - 2 ст. 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра. атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, світи, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ст. 6 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року, яка була чинною на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).
Статтею 9 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) віднесено до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема: право розпорядження землями територіальної громади міста та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Правовідносини щодо придбання земельних ділянок у власність регулювалися статтею 17 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Вимога щодо необхідності отримання висновку державної землевпорядної експертизи при погодженні проекту відведення земельної ділянки запроваджена редакцією Земельного кодексу України 2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, в разі відведення землі у постійне користування.
Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Київська міська рада рішенням від 04.03.1999 № 149/250 затвердила Порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок та оформлення громадянам права власності і права користування землею у м. Києві для індивідуального житлового будівництва (чинне, станом на день прийняття спірного рішення).
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Подана заява з документами, зазначеними у пункті 2.2 цього Порядку, розглядається в місячний термін, після чого міським головою або його заступником направляється до Київського міського управління земельних ресурсів для опрацювання у встановленому порядку.
Після одержання замовником висновків Головкиївархітектури, природоохоронного та санітарного органів Київське міське управління земельних ресурсів визначає державну чи іншу землевпорядну організацію для складання проекту відведення земельної ділянки, про що повідомляє громадянина.
Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі технічного завдання, затвердженого Київським міським управлінням земельних ресурсів.
Складений проект відведення земельної ділянки землевпорядна організація подає до київського міського управління земельних ресурсів. Управління земельних ресурсів розглядає подані матеріали і готує свій висновок та проект рішення Київської міської ради про затвердження проекту відведення та надання у користування або передачі у власність земельної ділянки.
Підготовлений проект рішення разом з проектом відведення земельної ділянки та висновком управління земельних ресурсів подається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування та землекористування.
Постійна комісія у двотижневий термін опрацьовує подані матеріали та передає їх для затвердження радою.
Після прийняття рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи надання її у користування здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування землею або право власності на землю.
Судом першої інстанції встановлено, що громадянкою Поливодою Л.А. отримано погодження щодо виділення земельної ділянки для індивідуальної забудови у пров. Мічуріна від Печерської районної державної адміністрації міста Києва (лист від 31.10.2001 року № 101-475/в-35), Головного управління містобудування та архітектури (лист від 05.11.2001 року № 19-11858), Головного державного санітарного лікаря міста Києва (лист № 6395), Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві (лист від 15.11.2001 року № 08-8-13/6578), Київського міського управління земельних ресурсів без дати та номеру).
Державним підприємством "Київській міській центр державного земельного кадастру та приватизації землі" підготовлено проект відведення земельної ділянки громадянці Поливоді Людмилі Анатоліївні для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі міста Києва; Київським міським правлінням земельних ресурсів затверджено технічне завдання на складання відведення земельної ділянки громадянці Поливоді Л.А.
Закон України "Про охорону культурної спадщини" регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.
Зона охоронюваного ландшафту відповідно до статей 1 та 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" є зоною охорони пам'ятки, що встановлюється навколо пам'ятки з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) і в межах якої діє спеціальний режим.
Частиною 2 статті 54 Земельного кодексу України також передбачено, що навколо історико-культурних заповідників встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Частина 1 цієї ж статті Земельного кодексу України підкреслює можливість перебування земель історико-культурного призначення не тільки у державній, а й у комунальній та приватній власності.
Згідно з п. 7 додатку № 2 до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь - яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту.
Тобто міститься заборона лише на таке будівництво, яке матиме негативні наслідки для ландшафту, а не на будівництво взагалі.
Позитивні висновки Головного управління містобудування та архітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, головного державного санітарного лікаря м. Києва, Київського міського управління земельних ресурсів щодо відведення земельної ділянки гр. Поливоді І. А. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у пров. Мічуріна, 21 у Печерському районі м. Києва свідчать про відсутність можливості негативного впливу на характер ландшафту.
Станом на момент відведення земельної ділянки за адресою пров. Мічуріна, 21 дана земельна ділянка не була віднесена до земель історико-культурного призначення, так як рішення, згідно з яким дану земельну ділянку було віднесено до земель історико-культурного призначення було прийнято лише розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року № 979 „Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 „Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в Києві”.
Крім того, приналежність земельної ділянки до земель історико-культурного призначення не виключає їх перебування у приватній власності, про що зазначається в частині 1 статті 54 Земельного кодексу України.
Таким чином, на момент прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка за адресою пров. Мічуріна, 21 до земель історико-культурного призначення відповідно до норм чинного на той час законодавства віднесена не була.
Отже, погодження відведення вище вказаної ділянки з управлінням охорони пам'яток історії культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації непотрібне.
Відповідно до листа Печерської районної державної адміністрації м. Києва від 31.10.2001 року № 101-475/в-35 Печерська районна державна адміністрація м. Києва надає згоду на виділення гр.. Паливоді Л.А. під будівництво приватного житлового будинку по пров. Мічуріна в м. Києві.
На момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради від 08.11.2001 року порядок передачі землі у власність регламентувався рішенням Київської міської ради „Про затвердження Порядку передачі у власність, надання в користування земельних ділянок та оформлення громадянами права власності і права користування землею у м. Києві для індивідуального житлового будівництва” від 04.03.1999 року № 149/250.
Проект відведення спірної земельної ділянки було погоджено, зокрема, з відповідним санітарно-епідеміологічним органом, що підтверджується позитивним висновком Головного державного санітарного лікаря м. Києва за № 6395 від 08.11.2001 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, рід час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року встановлено, що факт невнесення земельних ділянок у відповідні плани не означає, що такі земельні ділянки не можуть передаватись у власність або користування громадян.
Висновок Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 15.03.2003 року № 1183 стосується виключно погодження гр. Шевченко Н.І. земельної ділянки для будівництва житлового будинку по вул. Мічуріна, 31 в Печерському районі м. Києва. Даний висновок не зачіпає питань законності відведення земельних ділянок рішенням Київської міської ради від 08.11.2001 року № 84/1518.
Доводи заступника прокурора м. Києва щодо надання висновку Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 15.11.2001 року після прийняття оспорюваного рішення не може бути підставою для визнання недійсним спірного рішення Київської міської ради. Фактичне існування позитивного висновку Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві є доказом правомірності прийнятого Київською міською радою рішення. Отримання даного висновку з запізненням не змінює тієї обставини, що рішення є вірним по суті.
Але колегія суддів не погоджується в твердженням Київської міської ради щодо відсутності порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Державного комітету земельних ресурсів України у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У випадку недотримання Київською міською радою вимог чинного законодавства Державний комітет земельних ресурсів України не позбавлений можливості на підставі Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року № 224, здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно заступник прокурора м. Києва належним чином обґрунтував необхідність звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Наявність або відсутність порушення вимог законодавства у випадку подання прокурором відповідного позову з'ясовується судом.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 36/416-11/119.
Керуючись статтями ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 36/416-11/119 залишити без змін, а апеляційне подання заступника прокурора міста Києва - без задоволення.
2. Матеріали справи № 36/416-11/119 повернути господарському суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам, третій особі та прокуратурі.
Головуючий суддя
Судді Зеленін В.О.
28.10.09 (відправлено)