01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.10.2009 № 34/303
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Галицька Н.А. (дов. №ДЦ-04-611/0/6-09 від 30.01.2009 р.);
від відповідача - Головня А.Є. (дов. б/н від 24.06.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ комерційний банк "Надра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009
у справі № 34/303 (суддя
за позовом Державний центр зайнятості-виконавча дирекція Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України
до ВАТ комерційний банк "Надра"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 39049986,42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від22.06.2009 року у справі № 34/303 позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Державного центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України 37 000 000 грн. - основного боргу, 517 791,78 грн. - відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1 396 335,78 грн. - індексації.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права. За змістом ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення Тимчасової адміністрації. Під час дії мораторію, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не перераховується неустойка, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань відносно сплати податків і зборів. З вищенаведеного вбачається, що стягнення у примусовому порядку за виконавчими та іншими документами, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, не допускається.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не змінює строк виконання зобов'язання відповідачем, який настав 19.02.2009 р. та 03.03.2009 р., а лише відстрочує його виконання на період його дії. Оскільки строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширюється. Також є безпідставним твердження відповідача про неможливість нарахування суми 3 % річних та індексу інфляції у період дії мораторію. Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не містять підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за депозитним договором в сумі 39 049 986,41 грн., 37 000 000 грн. - основного боргу, 517 791,78 грн. - відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1 396 335,78 грн. - індексації з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року у справі № 34/303 позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Державного центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України 37 000 000 грн. - основного боргу, 517 791,78 грн. - відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1 396 335,78 грн. - індексації.
Дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що між сторонами по справі було укладено депозитний договір № 91 від 24.06.2003 р.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок на умовах цього договору грошові кошти.
Як визначено в п. 1.2 договору, сторони погодили, що грошові кошти розміщуються на депозитних рахунках кількома траншами протягом дії цього договору. Згідно із п. 2.1 вказаного договору при розрахунку відсотків за користування грошовими коштами вкладника банк враховує день внесення коштів на рахунок і не враховує день вилучення вкладником коштів.
Сторони між собою уклали додаткову угоду № 86 від 29.12.2008 р. до спірного договору, відносно якої погодили, що сума депозиту складає 10 000 000 грн., строк розміщення депозиту з 29.12.2008 р. до 29.01.2009 р. Пізніше, 19.01.2009 р. було укладено додаткову угоду № 89, якою сторони погодили, що сума депозиту складає 36 000 000 грн., строк розміщення депозиту з 19.01.2009 р. до 19.02.2009 р. Повернення коштів проводиться згідно графіку, який зазначений у самій додатковій угоді. 29.01.2009 р. сторони уклали ще одну додаткову угоду № 91 до спірного договору, якою погодили змінити дату повернення вкладу розміщеного згідно додаткової угоди № 86 від 29.12.2009 р., а саме, датою повернення вкладу є 03.03.2009 р.
Відповідач всупереч додаткових угод № 89, № 86, № 91 у визначений строк не повернув депозитні кошти та відсотки.
Відповідач надіслав позивачу листа № 25-5-4331 з пропозицією повернення коштів до 31.03.2009 р. згідно графіка, але позивач з даною пропозицією не погодився та звернувся до відповідача з претензією № ДЦ-04-2639/0/6-09 від 06.04.2009 р., в якій просив останнього розрахуватися по спірному договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, яка прийняла від другої сторони або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Депозитний договір відноситься до договорів банківського вкладу.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вбачається, що відповідач повинен був повернути позивачу депозитний вклад в сумі 28 000 000 грн. у термін не пізніше 19.02.2009 р., а в сумі 9 000 000 грн. у термін не пізніше 03.03.2009 р. та сплатити 517 791,75 грн. нарахованих на депозитний вклад відсотків.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний та скріплений печатками відповідача та позивача, відповідно до якого залишок депозитного вкладу складає 37 000 000 грн., та 517 791,75 грн. нарахованих на депозитний вклад відсотків за даними позивача та 517 791,78 грн. за даними відповідача. Також в матеріалах справи є довідка № 3903/0/6-09 від 26.05.2009 р., що підписана директором та начальником відділу бухгалтерського обліку, за якою сума боргу становить 39 049 984,42 грн., з яких 37 000 000 грн. сума основного боргу, 517 791,75 грн. відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. 3 % річних, 1 396 333,78 грн. індексу інфляції.
Доказами доведено факт наявності заборгованості відповідача в сумі 37 000 000 грн. основного боргу та 517 791,78 грн. відсотків за користування депозитним вкладом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Також апеляційна інстанція вважає, що з відповідача необхідно стягнути 135 858,86 грн. 3% річних від простроченої суми та 1 396 333,81 грн. індексу інфляції, оскільки останній прострочив виконання грошового зобов'язання за вказаним депозитним договором. Розрахунок цих сум відповідає вимогам чинного законодавства.
Національний банк України постановою від 10.02.2009 р. № 59 призначив у відповідача тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 р. до 10.02.2010 р. та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язанням банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за спірним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширюється.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 000 000 грн. суми основного боргу, 517 791,78 грн. відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. 3 % річних, 1 396 333,78 грн. індексу інфляції є обґрунтованими, та підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду міста Києва від22.06.2009р. у справі №34/303 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 34/303 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
27.10.09 (відправлено)