01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2009 № 9/52
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Дайнеко В.І. (довіреність № б/н від 29.09.2009 р.)
Роговий О.І. (довіреність № 258 від 04.02.2009 р.)
від відповідача - Заболотний О.М. (довіреність № 01/09-09 від 01.09.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ктесій"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2009
у справі № 9/52 (суддя
за позовом Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ктесій"
про стягнення 131389,56 грн.
Комунальне підприємство „Діловий центр” Чернігівської обласної ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ктесій” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 74273,89 грн., стягнути з відповідача на користь обласного бюджету суму боргу з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 55124,18 грн., пені в розмірі 1991,49 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором оренди приміщень № 040/06 від 30.09.2006 р.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, припинено провадження в частині стягнення боргу зі сплати орендної плати в сумі 3 000 грн.; стягнуто з відповідача в доход обласного бюджету 52124,18грн. боргу з орендної плати та 1991,49 грн. пені за несвоєчасну оплату орендних платежів; стягнуто з відповідача на користь позивача 74273,89 грн. боргу з орендної плати, 1314,32 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди приміщень від 30.09.2006 р. № 040/06, то з нього підлягає стягненню сума орендної плати, а також пеня за прострочення виконання зобов'язання.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2009 р. та відмовити позивачу у позові в частині: стягнення заборгованості з орендної плати, стягнення пені, стягнення витрат позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита - у частині вимог, які не задоволено судом.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.09.2006 р. між сторонами було укладено договір № 040/06 оренди приміщення загальною площею 1428,2 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Чернігів, проспект Миру, 20 (1-й поверх та підвальні приміщення будівлі) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець взяв на себе зобов'язання передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нежилі приміщення, які розташовані в будівлі по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, що закріплене за Орендодавцем на праві господарського відання.
Факт приймання-передачі приміщення в оренду згідно договору №040/06 від 30.09.06 р. підтверджується відповідним Актом № 1 від 30.09.2006 р., який підписано сторонами по справі та скріплено печатками.
Договір укладений строком на 10 років і дійсний до 30.09.2016 р. (п.10.1. Договору)
Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області з змінами і доповненнями, внесеними рішенням Чернігівської обласної ради від 10.07.2007 р.
Розмір орендної плати може бути змінений у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (п. 3.11. Договору).
Як вбачається з п. 3.4. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно п. 3.12. Договору, перерахування орендної плати здійснюється наступним чином: 70% орендної плати - Орендодавцеві; 30% орендної плати до обласного бюджету.
Орендна плата сплачується Орендодавцеві щомісячно, у 10-денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця (п.3.5. Договору).
На виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідачеві рахунки на сплату орендної плати за січень, лютий та березень 2009 р. № УА-0000078 від 31.01.2009 р., № УА-0000160 від 28.02.2009 р., № УА-0000248 від 31.03.2009 р., на загальну суму 188304,20 грн.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, всупереч умов Договору, зазначені рахунки відповідачем станом на день звернення позивача з позовом оплачені частково в сумі 59843,91 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості склала на час звернення позивача до суду - 128460,29 грн., з яких: заборгованість перед позивачем - 73761,15 грн., заборгованість перед обласним бюджетом - 45699,14 грн.
Згідно актів звірки сторін станом на 15.06.2009 р. заборгованість по оплаті рахунків за оренду, виставлених за січень-березень 2009 р. перед позивачем становить 73761,15 грн., а по розрахунках з обласним бюджетом- 54699,14 грн.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з платіжних доручень, наданих відповідачем в судовому засіданні, судом можуть бути враховані лише наступні: №115/118 від 09.06.2009 р. на суму 1000грн., № 452093 від 01.06.2009 р. на суму 1000 грн. та від 09.06.2009 р. на суму 1000 грн., у яких призначенням платежу вказано сплату рахунків за березень 2009 р. по платежам до обласного бюджету. Всі інші платіжні документи призначенням платежу вказують інші місяці, а тому правомірно не визнані судом першої інстанції доказами належної сплати рахунків за січень - березень 2009 р.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, провадження в частині стягнення 3000 грн. Орендної плати відповідно до п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У зв'язку з частковою несплатою орендної плати за період з січня по березень 2009 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 74273,89 грн., та перед обласним бюджетом в розмірі 52124,18 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати у вищевказаному розмірі, з огляду на наступне.
Згідно п. 1.2. Статуту позивача, засновником підприємства є Чернігівська обласна рада.
Як вбачається з п. 4.2. Статуту позивача, реалізуючи право господарського відання, позивач на підставі укладених ним договорів оренди комунального майна заявляє претензії та подає позови до господарського суду, предметом яких є стягнення в доход обласного бюджету частини орендної плати та пені за її несвоєчасну сплату.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив частково.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості на користь позивача в розмірі 74273,89 грн., та на користь обласного бюджету в розмірі 52124,18 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати (по платежах до обласного бюджету) за період з 21.02.2009 р. по 27.04.2009 р. в розмірі 1991,49 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати орендної плати Орендар сплачує окремо від орендної плати пеню. Розмір пені визначається у договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого чинним законодавством. Пеня зараховується до обласного бюджету.
Пунктом 9.4 Договору від 30.09.2006 р. передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, Орендар повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню за прострочення платежу за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача 1991,49 грн. пені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ктесій” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2009 р. у справі № 9/52 залишити без змін.
Справу № 9/52 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
26.10.09 (відправлено)