01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2009 № 42/170
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.05.2009
у справі № 42/170 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
про відшкодування збитків, ціна позову 4918,98 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Андрусенко Ю.С. - дов. № 12-12/77-Д від 12.12.2008
Відкрите акціонерне товариство „Дніпроенерго” (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства „Вугілля України” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 4 918,98 грн. понесених збитків.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 у справі № 42/170 позов Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” задоволено; стягнуто з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” 4 918,98 грн. збитків, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 4 918,98 грн., що виникли у позивача у вигляді додаткових витрат у серпні 2008 року (які складаються з плати за користування вагонами в розмірі 2 726,40 грн. та додаткових витрат в розмірі 1 436,04 грн., що пов'язані із повторним випробуванням вагонів - витрат за транспортування по території ТЕС та витрат за визначення якості вугілля) та жовтні 2008 року (які складаються з плати за користування вагонами в розмірі 517,20 грн. та повторним випробуванням в розмірі 239,34 грн.) підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено факти поставки відповідачем позивачу вугілля, якість якого не відповідала умовам договору поставки, та доведена вина відповідача в порушенні зобов'язання щодо поставки позивачу вугілля належної якості.
Державне підприємство „Вугілля України”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 29-05/2-ю від 29.05.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 у справі № 42/170 та в позовних вимогах відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на те, що суд першої інстанції визнав встановленими факти, які належними доказами позивачем не доведені, а саме - висновок суду про те, що вугілля, поставлене відповідачем на ТЕС, не відповідає якісним характеристикам, зазначеним в договорі, є безпідставним, оскільки Придніпровська ТЕС зобов'язана була прийняти вугілля у вагоні № 68823970 з урахуванням якості вугілля у всіх вагонах партії та встановити середньозважене значення показників якості для партії в цілому.
Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін як законне та обгрунтоване.
Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому представником апелянта в своїх усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, не наведено будь-яких додаткових обґрунтувань або підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду, крім тих, що викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача своїм правом на участь у засіданні апеляційної інстанції 20.10.2009 не скористався. Про розгляд справи № 42/170 у суді апеляційної інстанції повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судом, між ВАТ „Дніпроенерго” (як покупцем) та ДП „Вугілля України” (як постачальником) укладено договір постачання вугільної продукції № 03-ЕН/08 від 18.07.2007, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно з розділом 8 договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 цей договір вступає в силу з 01.01.2008 і діє до 31.12.2008, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Додатком № 10/08-П від 18.07.2007 сторони погодили поставку вугілля в серпні 2008 року 130,0 тис.т. вартістю 70 964 400,00 грн. (з ПДВ) та додатком № 10/08-П від 30.09.2008 - в жовтні 2008 року 120,0 тис.т. вартістю 75 997 440,00 грн. (з ПДВ).
Згідно п.2.1 названого договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Якість вугільної продукції, що поставляється за цим договором, повинна відповідати ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці на вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування”, ДСТУ 3472-96 (п. 3.1 договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007).
Відповідно до п.4.1 договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П6 від 15.06.1965 та № П7 від 25.04.1966 (з подальшими змінами і доповненнями), ГОСТ 1137-64 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості”, ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на зміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.
Приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоодержувача (п. 4.4 договору).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 відповідачем 30.08.2008 на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” по залізничній накладній № 50828702 (в залізничних вагонах №№ 68717586, 63534101, 67665919, 669326658, 64510142, 66229667) було направлено вугілля, вантажовідправником якого було ДП „Ровенькиантрацит” (копія накладної наявна в матеріалах справи - а.с.25).
При прийманні даного вугілля було встановлено, що його якість не відповідає умовам договору (копії актів про відбір проб вугілля долучені до матеріалів справи).
Про факт поставки на Придніпровську ТЕС вугілля неналежної якості позивач повідомив відповідача та вантажовідправника телеграмами №№ 643458/1531/24, 643458/1532/24 та 643458/1533/24 від 31.08.2008 (копії в матеріалах справи - а.с. 39-41).
Результати приймання даного вугілля оформлені актами приймання вугілля № 3109 від 31.08.2008, що складені та підписані уповноваженими представниками Придніпровської ТЕС та працівниками ДП „Укрвуглеякість” ДП „Вугілля України” на підставі довіреностей № 3776 від 27.12.2007 та № 6531 від 16.08.2008.
01.09.2008 в присутності повноважних представників ДП „Вугілля України” було проведено повторне спільне випробовування поставленого вугілля, про що складено акт спільного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю № 3109/со від 02.09.2008 (а.с. 28), яке підтвердило незадовільну якість вугілля.
Також, на виконання умов договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 відповідачем 28.10.2008 на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” по залізничній накладній № 45602653 (у залізничному вагоні № 68823970) надійшло вугілля. Вказаний вагон був досилкою вантажу, що був направлений позивачу у відповідності до накладної на групу вагонів № 51359322, вантажовідправником якого було ДП „Ровенькиантрацит”. Копії накладних наявні в матеріалах справи.
Про факт поставки на Придніпровську ТЕС вугілля неналежної якості позивач повідомив відповідача та вантажовідправника телеграмами №№ 643458/1924/24, 643458/1925/24 та 643458/1926/24 від 28.10.2008 (копії в матеріалах справи - а.с.75).
Результати приймання даного вугілля оформлені актом приймання вугілля № 3887 від 29.10.2008 та протоколом результатів хімічних аналізів твердого палива, що складені та підписані уповноваженими представниками Придніпровської ТЕС та працівниками ДП „Укрвуглеякість” ДП „Вугілля України” на підставі довіреностей № 1155 від 24.06.2008 та № 6531 від 16.08.2008.
29.10.2008 в присутності повноважних представників ДП „Вугілля України” було проведено повторне спільне випробовування поставленого вугілля, про що складено акт спільного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю № 3887 від 29.10.2008 (а.с. 67), яке підтвердило незадовільну якість вугілля.
Претензії позивача № 8948/24 від 25.09.2008 на суму 4 707,72 грн. та № 12375/24 від 30.12.2008 на суму 756,54 грн. (у відповідності до яких позивач просив відповідача відшкодувати понесені збитки) були залишені без відповіді та задоволення.
Вищевказані обставини, встановлені судом, апелянтом не спростовані.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 4 918,98 грн., понесених позивачем у серпні та жовтні 2008 року у зв'язку з поставкою неякісного вугілля, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 ст.614 ЦК України).
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно п.6.4 договору № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
Відповідно до п.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Таким чином, місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача завдані йому збитки в сумі 4 918,98 грн., які складаються з плати за понаднормативне користування вагонами в сумі 3 243,60 грн. та витрат на провізну плату з перевезення вагонів до місця визначення якості вугілля в сумі 1 675,38 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача на недотримання позивачем порядку взяття проб та визначення якості під час прийняття вугілля у вагоні № 68823970, оскільки із залізничної накладної № 45602653 вбачається, що указаний вагон надійшов окремо від всієї партії вугілля в інший день (а саме - видача вантажу, що надійшов по накладній № 45602653, згідно відмітки залізниці відбулася 27.10.2008, а видача вантажу, що надійшов по накладній на групу вагонів № 51359322, згідно відмітки залізниці відбулася 29.10.2008). За таких обставин цілком правомірно, що вугілля, яке надійшло у вагоні № 68823970, приймалось позивачем окремо.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта спростовуються наявними матеріалами справи.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 у справі № 42/170.
Керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2009 у справі № 42/170 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” до Державного підприємства „Вугілля України” - без змін.
2. Матеріали справи № 42/170 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді