01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2009 № 16/249
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Гордієнко Т.В. (довіреність № б/н від 24.09.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб 'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2009
у справі № 16/249 (суддя
за позовом Суб 'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні українські технології"
про зобов"язання вчинити дії
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новітні українські технології” (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу від 16.01.2003 р., а саме: підписати акт звірки розрахунків відповідно до п. п. 8.3. та 8.4. вищезазначеного договору, та видати довідку про повну оплату орендарем вартості майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач не виконує зобов'язання, передбачені умовами договору оренди майна з правом викупу від 16.01.2003 р., а саме п. 8.3. вказаного договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2009 р. у справі № 16/249 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення обґрунтоване наступними обставинами.
Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 09.09.2008 р. за позовом ОСОБА_3 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Новітні Українські Технології”, що набрало законної сили 23.01.2009 р., яке відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, встановлений той факт, що спірний договір оренди майна з правом викупу від 16.01.2003 р. є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх умов, які визнані законом як істотні. Враховуючи дану обставину, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів існування передбачених ст.11 ЦК України підстав виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю “Новітні Українські Технології” цивільних обов'язків підписати акт звірки розрахунків та видати довідку про повну оплату Орендарем вартості майна.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані тим, що, на думку позивача, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму матеріального права (ч. 4 ст. 35 ГПК України), а також порушив ст. 87 ГПК України, не надіславши позивачу оскаржуване рішення. Крім того, позивач посилається на те, що в повному обсязі виконав умов спірного договору оренди майна з правом викупу від 16.01.2003 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечували проти її доводів, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що між сторонами по справі 16.01.2003 р. було укладено договір оренди майна з правом викупу (далі - Договір). Предметом договору є вбудоване нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 37, загальною площею 264,4 кв.м. Вартість майна складає 42 000 гривень (п. 1.2. Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору, сторони склали Акт прийому-передачі вбудованого нежилого приміщення від 16.01.2003 р.
Згідно п. 8.1. Договору, при оплаті Орендарем вартості майна, що орендується, та орендної плати, в сукупності на суму 80000 грн., Орендар набуває право отримати у власність майно, що орендується.
Як вбачається з п. 8.2. Договору - право власності на майно, що орендується, від Орендодавця до Орендаря переходить після повного виконання Орендарем зобов'язань, передбачених п. 1.2. та п. 8.1. Договору.
Відповідно до п. 8.3. Договору підтвердженням виконання Орендарем своїх зобов'язань по оплаті є Акт звірки розрахунків за Договором, який підписується Сторонами, а також видача Орендодавцем довідки про повну оплату Орендарем вартості майна та орендної плати, за майно що орендується, згідно п. 1.2. та п. 8.1. Договору.
Позивач зазначає, що ним зобов'язання, передбачені Договором, були виконані у повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, акт звірки розрахунків не підписав, довідку про повну оплату Орендарем вартості майна та орендної плати, за майно що орендується, згідно п. 1.2. та п. 8.1. Договору, не видав.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва про спонукання відповідача до виконання зобов'язань, передбачених спірним Договором.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 09.09.2008 р. за позовом ОСОБА_3 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Новітні Українські Технології”, залишеним без змін Ухвалою Верховного Суду України від 05.10.2009 р., договір оренди майна з правом викупу від 16.01.2003 р., був визнаний неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх умов, які визнані законом як істотні. Зокрема, всупереч вимог ч. 4 ст. 1, ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” сторони не погодили орендну плату з урахуванням індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна і умови його повернення, страхування орендарем взятого в оренду майна, зобов'язання сторін по протипожежній безпеці орендованого майна.
Відповідно до норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України - факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також із угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Враховуючи вищезазначені норми, судом першої інстанції правомірно наголошено на тому, що позивач не надав доказів існування передбачених ст. 11 ЦК України та ст. 144 ГК України підстав виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю “Новітні Українські Технології” цивільних обов'язків підписати акт звірки розрахунків та видати довідку про повну оплату Орендарем вартості майна.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт існування у відповідача цивільних обов'язків підписати акт звірки розрахунків та видати довідку про повну оплату Орендарем вартості майна та надати відповідні докази.
За таких обставин, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач, в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2009 р. у справі № 16/249 залишити без змін.
Матеріали справи № 16/249 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
26.10.09 (відправлено)