01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2009 № 6/235
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 (фізична особа - підприємець), представник ОСОБА_2 ( за довіреністю)
від відповідача 1:представник - не з'явився
від відповідача 2: представник - Вергелес М.А.(директор), Нескоромна Т.А. ( за довіреністю)
від відповідача 3 : представник - не з'явився;
від відповідача 4: представник - Морозов Р.С. ( за довіреністю), Столяренко А.В.( за довіренісю)
від відповідача 5: представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об"єднання "ІнЕС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2008
у справі № 6/235 (суддя
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до Договір про сумісну діяльність ТОВ науково-виробниче об"єднання "ІнЕС"
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об"єднання "ІнЕС"
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСД"
Відкрите акціонерне товариство "Старобабанський гранітний кар"єр"
Приватне підприємство "Фірма "Степ"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 238203,41 грн.
В квітні 2008року позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення солідарно з відповідачів 2,3,4 грошових коштів в розмірі 238 203,41 грн., а саме суму попередньої оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 119531,72 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 5451,93 грн., неодержаний прибуток, з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 113219,76 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.08.2008року позов до ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС” задоволено частково. Стягнуто з ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС” 119531,72 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 5059,73 грн., 1251,58 грн. державного мита та 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову до ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС” відмовлено. У позові до ТОВ „ДСД”, ВАТ „Старобабанський гранітний кар'єр”, ПП „ Фірма „Степ” відмовлено. Провадження в частині вимог до договору про сумісну діяльність ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС” припинено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2008р., та прийняти нове рішення, яким визнати солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань відповідачів 2, 4, стягнути з них: 90000,08 грн. - основного боргу, 29531,64 грн. - інфляційних витрат, 5059,73 грн. - 3% річних та 113219,76 грн. - неодержаний прибуток з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вивів Відповідача 4 за рамки відповідальності по Договору про сумісну діяльність, де він був учасником, який фактично отримав передоплату за продукцію, яка ним же й виробляється, та яка не була поставлена позивачу , а кошти позивача при цьому досі безпідставно використовуються в інтересах учасників Договору про сумісну діяльність , тобто, відповідача 2 та відповідача 4, які зобов'язанні нести за це солідарну відповідальність.
ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС”, не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 28.08.2008року, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю, та прийняти нове рішення.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі зазначених позовних вимог, а саме, в частині дослідження Договору № б/н про сумісну діяльність від 01.08.2000 укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 4 на підставі якого був укладений Договір № 4 від 27.12.2006, суд дійшов висновку, що відповідач 2 при укладенні останнього договору діяв від свого імені і на момент укладення не мав ніяких правовідносин з відповідачем 4, хоча предметом даного спору є Договір № 4 від 27.12.2006.
ВАТ „Старобабанський гранітний кар'єр” надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2008року без змін, апеляційні скарги ПП ОСОБА_1 та ТОВ науково-виробниче об'єднання „ІнЕС” - без задоволення.
Розглянувши апеляційні скарги, та відзив дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
27.02.2006 між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ІнЕС» було укладено договір № 4 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ІнЕС» діє в рамках договору про сумісну діяльність від 01.08.2000. Договір про сумісну діяльність було укладено 01.08.2000 між відповідачами 2, 4 та 5. Строк дії договору про спільну діяльність від 01.08.2000 закінчився 31.12.2003. На момент припинення дії вказаного вище договору (на 31.12.2003) сторони належним чином та в повному обсязі виконали свої зобов'язання, жодних претензій одна до іншої не мали.
Враховуючи те, що відносини щодо вчинення правочинів від імені сумісної діяльності засновані на представництві, і припинення зобов'язань за договором про сумісну діяльність від 01.08.2000 свідчить про відсутність представництва як правовідношення, набуття прав та обов'язків за Договором має місце для ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ІнЕС» як особи, яка уклала Договір.
Предметом Договору передбачено, що відповідач-2 поставляє позивачу продукцію ВАТ «Старобабанський гранітний кар'єр» (далі - товар), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Умовами договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати.
На рахунок відповідача 1 позивач здійснив попередню оплату товару (щебеню фракції 20-40 мм) відповідно до специфікації № 1 від 27.02.2006 платіжним дорученням № 64 від 01.03.2006 на суму 30000 грн. та специфікації № 2 від 27.03.2006 платіжним дорученням № 1 від 27.03.2006 на суму 60000,08 грн.
28.03.2006 позивач направив відповідачу-2 листа № 28/03 з вимогою здійснити відвантаження товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні не встановлений строк його виконання, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто відповідач-2 зобов'язаний був поставити товар до 04.04.2006.
Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 своїх зобов'язань за Договором вчасно не виконав.
Листом від 17.04.2006 позивач повторно просив поставити товар або повернути грошові кошти в термін до 17.05.2006.
Відповідач 2 порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
17.05.2006 поставку проведено не було, внаслідок чого поставка товару втратила інтерес для позивача.
Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як зазначено в листі від 27.12.2006, позивач просив відповідача-2 визнати заборгованість в розмірі 90000,08 грн. шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків.
Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 надісланий акт не підписав, однак, надав суду копію акту звірки від 31.12.2006 на суму 90000 грн., яким підтверджено наявність заборгованості.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, вимога про стягнення 90000,08 грн. є правомірною.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.
Судом першої інстанції, був зроблений розрахунок, відповідно до якого, розмір інфляційних витрат становить 30097,77 грн., у той же час позивач просить стягнути 29531,64 грн. інфляційних витрат, тобто, менше, ніж розраховано судом. Оскільки правові підставі стягнення більшої суми, ніж вимагає позивач, відсутні, задоволенню підлягає вимога про стягнення 29531,64 грн.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції , відсутність підстав у стягненні трьох відсотків річних в розмірі 392,2 грн., оскільки за розрахунком суду першої інстанції за період з 17.05.2006 по 31.03.2008 розмір трьох відсотків річних складає 5059,73 грн.
Вимога про стягнення збитків у розмірі 113219,76 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
Матеріали справи не свідчать про виключну залежність стану виконання зобов'язань позивача за договором № 228-Щ-2006 від 28.02.2006 від стану виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором.
Враховуючи вищевикладене, наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем-2 умов Договору та понесеними позивачем збитками останнім не доведено, а тому є правомірною відмова суду першої інстанції у стягненні неодержаного прибутку з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 113219,76 грн.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підставно були задоволені судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача-2 90000,08 грн. основного боргу, 29531,64 грн. інфляційних витрат, 5059,73 грн. трьох відсотків річних, та правомірно відмовлено у стягненні трьох відсотків річних на суму 392,2 грн. та неодержаного прибутку на суму 113219,76 грн.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1.
Сторонами у господарському процесі (стаття 21 ГПК України) може бути коло осіб, перелік яких встановлено статтею 1 ГПК України. Договір про сумісну діяльність в розумінні норм чинного законодавства не набуває статуту юридичної особи, а тому не може бути учасником господарського процесу.
Так як стороною за Договором є виключно відповідач-2, діями відповідачів 3-5 не порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, позов до них пред'явлено необґрунтовано.
Відповідач-2 надав копії актів про передачу векселів, які, на думку сторони, свідчать про відсутність зобов'язань перед позивачем по сплаті боргу, позивач заперечує факт підписання даних документів.
26.01.2009 у судовому засіданні колегія суддів прийшла до висновку, що для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи необхідні спеціальні знання, в зв'язку з чим по справі № 6/235 були призначені судово-технічна та почеркознавча експертиза, на вирішення яких колегія поставила питання: чи відповідає оригіналу відтиск печатки ОСОБА_1 та чи ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_1 на Акті звірки взаємних розрахунків станом на 28.12.2007; Акті приймання - передачі векселів від 28.12.2007; Договорі № 24/06 від 07.09.2006; Додатковому положенні до договору № 24/06 від 07.09.2006 № 1 від 12.09.2006. Проведення експертиз доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком № 909 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 6/235 від 10.02.2009 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 на зазначених вище документах виконано самим ОСОБА_1 Висновком № 908 судово - технічної експертизи документів по справі № 6/235 від 05.03.2009 встановлено, що відтиск печатки від імені підприємця ОСОБА_1, на документах які досліджувались, нанесені одним і тим же кліше печатки, а саме , тим кліше печатки підприємця ОСОБА_1, експериментальні зразки відтисків якого були надані до інституту.
Колегія суддів не приймає висновки експертиз до уваги з наступних підстав:
Згідно ч.5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як свідчать матеріали справи, документи які подавались до експертної установи були укладені між позивачем та ТОВ „Запоріжспецсталь”, однак останній не є по даній справі ні позивачем, ні відповідачем, ні третьою особою, а вищезгадані документи не впливають на вирішення даного спору.
Також слід зазначити, що спірний договір № 4 від 27.02.2006 не передбачав можливості розрахунку векселями третьої особи, в також векселями взагалі та здійснення позивачем передоплати. За змістом ст. 4 Закону України від 05.04.2001 № 2374 „Про обіг векселів в Україні” умови по проведенню розрахунків із застосуванням векселів повинні вказуватись у відповідному договорі. Крім того, слід зазначити, що на векселях відсутні передаточний напис позивача.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання „ІнЕС” залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2008 р. по справі №6/235 залишити без змін.
3. Матеріали справи №6/235 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді