01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2009 № 18/27
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Зубарєв Ю.О. (за довіреністю), Шульга А.В. ( за довіреністю)
від відповідача : Гостищев Д.А. ( за довіреністю), Матросов О.О. ( за довіреністю), Ткач І.В. ( за довіреністю) , Терещенко В.В. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009
у справі № 18/27 (суддя
за позовом ТОВ "Авантел"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним пунктів договору та стягнення 1495820,14 грн.
В грудні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду з позовом про визнання недійсним п.1.1.6. додатку №2_1 від 01.05.2007 до договору ASO5-UDE-257 від 24.02.2005 укладеного між сторонами; визнання недійсним п.п. 1.1.3. та 2.1.4. додатку №2_2 від 01.03.2007 до договору ASO5-UDE-257 від 24.02.2005 , укладеного між сторонами; стягнення з відповідача 1 495 820,14 грн. заборгованісті, 15 044,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, з мотивів, вказаних у позовній заяві.
30.03.2009 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить визнати недійсним п. 1.1.6. та 1.1.9. додатку № 2_1 від 01.05.2007 до договору ASO5-UDE-257 від 24.02.2005, укладеного між сторонами; визнати недійсним п.п.1.1.3., 1.1.6. та 2.1.4. додатку №2_2 від 01.03.2007 до договору ASO5-UDE-257 від 24.02.2005, укладеного між сторонами; стягнути з відповідача 2 063 881,26 грн. заборгованості, 20 725,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2009 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 063 881 грн. заборгованості, 20 638,81 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення яким в позові відмовити.
Апелянт посилається на те, що рішення прийняте з порушенням матеріального та процесуального права, а саме скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення зміні з наступних підстав:
24.02.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № ASO5-UDE-257, за умовами якого відповідач (оператор) доручає позивачеві (дилеру) від свого імені документально оформляти підключення абонентів до мережі оператора шляхом підписання договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку та заповнення всіх необхідних для цього документів виключно в ексклюзивних дилерських пунктах продажу.
Відповідно до п. 2.2. договору № ASO5-UDE -257, позивач (дилер) отримує винагороду за виконання доручення відповідача (оператора) по документальному оформленню підключення абонентів до мережі оператора згідно з додатком №2.
Згідно з п. 2.3. договору № ASO5-UDE -257 повноваження, які надаються позивачеві (дилерові) за договором, він може реалізовувати безпосередньо або за попереднім письмовим узгодженням з відповідачем (оператором) за допомогою субдилерів - у суворій відповідності до інструкцій, розроблених та затверджених оператором (відповідачем).
01.03.2007 р. між сторонами укладений додаток №2_2 до договору № ASO5-UDE -257 від 24.02.2005 р., яким визначений порядок розрахунку дилерських винагород та виплат за підключення (оформлення) корпоративного абонента.
01.05.2007 р. між сторонами укладений додаток №2_1 до договору № ASO5-UDE-257 від 24.02.2005 р., яким визначений порядок винагород та виплат за підключення (оформлення) індивідуального абонента.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним підпункту 1.1.6 додатку № 2_1 від 01.05.2007 р. до договору ASO5-UDE -257 від 24.02.2005 р., пунктів 1.1.3., 1.1.6. та 2.1.4. додатку №2_2 від 01.03.2007р. до договору ASO5-UDE -257. Колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову щодо визнання угоди частково недійною.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ' обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Колегія суддів, оцінюючи оспорювані позивачем пункти додаткових угод до договору не вбачає підстав для визнання їх недійсними, оскільки особи, якими укладені додаткові угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасників правочину було вільним; правочин встановлений на реальне настання правових наслідків, що підтверджується вищезазначеними обставинами.
Стосовно позовних вимог про стягнення дилерської винагороди в розмірі 2063881 грн. колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийнявши рішення про задоволення позову в цій частині порушив норми процесуального законодавства, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи позов та доповнення до нього в частині стягнення зазначеної суми обґрунтований позивачем необхідністю проведення реституції в зв'язку із визнання угоди частково недійсною. Правовою підставою позову в цій частині позивач зазначив ч. 2 ст. 208 Господарського Кодексу України та ст.. 216 Цивільного Кодексу України ( т.1 а.с.6, т.2 а.с.80-83).
Суд першої інстанції не врахував, що в разі відмови в позові про визнання угоди не дійсною відсутні будь які підстави для застосування реституції оскільки реституцію може бути застосовано тільки як наслідок визнання угоди недійсною ( ст.. 208 ГК України та ст.. 216 ЦК України).
На підставі викладеного позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що задовольняючи позов про стягнення дилерської винагороди суд першої інстанції послався на ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України та ст.. 525,526 Цивільного кодексу України, і обґрунтував необхідність стягнення зазначеної суми тим, що відповідач не належно виконував свої договірні зобов'язання ( т.2 а.с.101-102).
Однак як вбачається з матеріалів справи позивач свій позов та доповнення до нього зазначеними нормами матеріального права не обґрунтовував та на них не посилався.
Зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції стягнувши заборгованість вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
В даному випадку таке клопотання з боку позивача в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовільнити.
Судові витрати відповідача по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги підлягают стягненню з позивача на корить відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процессуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2009 р. по справі №18/27 в частині стягнення 2 063 881 грн. заборгованості, 20 638,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авантел” (юридична адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 28-а; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул.. Спаська, 10-г, код. 33300762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” ( юридична адреса: 03110, м. Київ, вул.. Солом'янська, 11-а; адреса для листування : 01004, м. Київ, Басейна, 4, код. 22859846) 10 320,00 грн. ( десять тисяч триста двадцять грн.) державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
6.Матеріали справи № 18/27 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді