01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2009 № 7/158
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Безмагоричних М.А. - представник, дов № 10/26-1 від 05.01.2009р.;
від відповідача - Шевчук А.В. - представник, дов № 01/15-137Д від 05.01.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2009
у справі № 7/158 (суддя
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"
до Державне підприємство "Енергоринок"
про стягнення 20956829,69 грн.
Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» (надалі відповідач) 20 956 829,69 грн. заборгованості за продану у січні 2009 року електроенергію, згідно Договору купівлі-продажу електроенергії № 04/23-66ЕР від 30.08.1999 року, укладеного між позивачем - продавцем та відповідачем - покупцем. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України з огляду на те, що відповідач отримавши електроенергію на загальну суму 413 956 607,22 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 20 956 829,69 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Рішення мотивовано приписами статей 1 та 151 Закону України «Про електроенергетику» з огляду на відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача 20 956 829,69 грн., оскільки, розмір платежу за електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання залежить від встановленого НКРЕ України на відповідний день алгоритму та наявних на поточному рахунку коштів, і відповідно ДП «Енергоринок» не може впливати на перерахування коштів, їх обсяг та на встановлення алгоритму. Крім того, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що розрахунки за електричну енергію можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, на які заборонено звертати стягнення за зобов'язаннями учасників ОРЕ, в чому числі і за зобов'язаннями ДП «Енергоринок».
Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- апелянт зазначає про те, що судом І інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а саме: невірно застосовано та тлумачено приписи статей 15, 151 Закону України «Про електроенергетику», зокрема, ч. 5 статті 151 Закону України «Про електроенергетику» не передбачає необхідність дотримання алгоритму оптового ринку електричної енергії при проведенні розрахунків між оптовим постачальником та енергогенеруючими компаніями;
- окрім цього, заявник наголошує на тому, що господарським судом не було враховано того факту, що Договір купівлі-продажу електроенергії № 04/23-66ЕР від 30.08.1999 року було укладено до набрання чинності статті 151 та окремих положень статті 1 Закону України «Про електроенергетику»;
- при цьому, посилаючись на умови згаданого Договору (п. 5.1.1 та п. 5.6) та вимоги статей 625, 692 Цивільного кодексу України наголошує на правомірності своїх позовних вимог.
Від відповідача - Державного підприємства «Енергоринок» надійшов відзив, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до провадження та призначено розгляд справи на 22.09.2009р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 21.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 7/158 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратової І.Д., Попікової О.В.
У судовому засіданні 22.09.2009р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.10.2009 року.
У судовому засіданні 13.10.2009 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 серпня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» та Державним підприємством «Енергоринок», укладений Договір № 04/23-66ЕР купівлі-продажу електроенергії, згідно умов якого продавець зобов'язується продавати покупцю електричну енергію, а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах Договору. Згідно п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Договором між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ України та цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ України.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що ціна на електроенергію, яку позивач продає відповідачу, визначаються згідно з Правилами ОРЕ та затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка приймається сторонами до виконання та окремим доповненням до Договору не фіксується.
Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: платежі за фактично продану позивачем електроенергію здійснюються кожного банківського дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України, яка є додатком до ДЧОРЕ (п. 4.2 Договору).
При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:
Відповідно до статті 92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються Законом України «Про електроенергетику». А також іншими нормативно-правовими актами, зокрема, положенням „Про Національну комісію регулювання електроенергетики України" затв. Указом Президента України від 21.04.1998р. № 335/98 тощо. Основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах визначених Законом України „Про електроенергетику", врегульовують, зокрема ДЧОРЕ України, Правилами енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про електроенергетику" учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
При цьому, оскільки сторони у справі є членами оптового ринку електричної енергії України, при купівлі електричної енергії відповідно до даного Закону України «Про електроенергетику" застосовується механізм оплати через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 04/23-66ЕР від 30.08.1999р., є господарським, при укладанні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднанні майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.
Статтею 15 Закону України „Про електроенергетику" передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який у свою чергу, створюється на підставі Договору. У Договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін (такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України було укладено 15.11.1996 року).
Приписами статті 151 Закону України „Про електроенергетику" (яка діяла під час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визначено певний порядок для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальними, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки (до внесення змін Законом від 10.01.2002р. №2921-111 - "розподільчі рахунки") із спеціальним режимом використання. Зазначені рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання електроенергії України.
Також, приписами статті 1 Закону України „Про електроенергетику" передбачено, що алгоритм розподілу коштів, встановлений НКРЕ, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі і й до відповідних рахунків ДП «Енергоринок».
Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з цих рахунків оптового постачальника електричної енергії ДП «Енергоринок», є не договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового ринку електроенергії та додатками до нього, а нормою Закону України „Про електроенергетику". І відповідно, приписи алгоритму впливають на домовленість сторін за договором стосовно оплати вартості товару.
Окрім цього, судом першої інстанції було вірно встановлено, що умовами даного Договору купівлі-продажу № 04/23-66ЕР від 30.08.1999р. сторони погодили, що вони, разом із зобов'язаннями, визначеними цим Договором, визнають свої зобов'язання за Договором між членами оптового ринку електроенергії України, якими встановлений порядок розрахунків за куповану ДП „Енергоринок" енергію.
При цьому, слід зауважити наступне: відповідно до пунктів 7.3 та 6.11.7 Інструкції про порядок використання коштів ОРЄ, яка відповідно до п. 4.2 Договору № 04/23-66ЕР від 30.08.1999р., є додатком ДЧОРЕ, розмір платежу за електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання залежить від встановленого НКРЕ України на відповідний день алгоритму та наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання коштів, які надійшли в якості оплати від постачальників електричної енергії.
Приписами пункту 6.8 згаданої Інструкції передбачено, що у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Законом України „Про електроенергетику" не передбачена необхідність дотримання алгоритму оптового ринку електричної енергії при проведенні розрахунків між оптовим постачальником (відповідачем) та енергогенеруючими компаніями (позивачем), є помилковими, оскільки, як встановлено судом, алгоритм розподілу коштів, який встановлюється НКРЕ України застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до таких рахунків з ДП «Енергоринок».
Поряд з цим, апеляційна інстанція визнає безпідставними та недоведеними посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов даного Договору № 04/23-66ЕР від 30.08.1999р. щодо розрахунку за отриману електроенергію в передбачений договором строк, з огляду на те, що відповідач не може впливати на перерахування коштів, їх обсяг та на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не відповідача, а енергогенеруючої компанії.
Доказів порушення з боку ДП «Енергоринок» порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму, позивачем надано не було.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у січні 2009 року електричну енергію.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 7/158 залишити без змін, а скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» без задоволення.
2. Справу № 7/158 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
26.10.09 (відправлено)