01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.10.2009 № 52/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2009
у справі № 52/85 (суддя
за позовом ТОВ "Маквіс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"
про стягнення 13462,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Маквіс” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” про стягнення 7 883, 69 грн. боргу, пені в розмірі 3 450, 33 грн., штрафу 2% в розмірі 157, 67 грн., штрафу 25% в розмірі 1 970, 92 грн., а загалом 13 462, 61 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати товару за договором поставки товару № 52873 від 22.03.2006 року.
Позивач у позовній заяві просив суд першої інстанції вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не вказав на які саме рахунки відповідача він просить накласти арешт та не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких останній просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 883, 69 грн., штраф 25% в розмірі 1 970, 92 грн. та пеню в розмірі 946, 00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2009 року у справі № 52/85 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквіс” задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквіс” 7 883, 69 грн. основного боргу, 1 970, 92 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита, 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 946, 00 грн. пені позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2009 року у справі № 52/85, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенні норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 03.08.2009 року.
Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2009 року змінено склад колегії суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку нез'явленням у судове засідання 03.08.2009 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 03.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 24.09.2009 року.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року змінено склад колегії суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку нез'явленням у судове засідання 24.09.2009 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 24.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2009 року.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 15.10.2009 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом м. Києва встановлено, що 22.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 52873, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідач) продукти харчування (товар), відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець - прийняти продукти харчування та оплатити їх на умовах і в порядку, визначених даним Договором.
Моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна або видаткова накладна, тощо) (п. 2.4 Договору).
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (або товарно-транспортної) накладної.
Умовами Договору (п. 4.3 Договору) було встановлено, що Покупець розраховується з Постачальником за поставлений товар протягом 21 календарного дня з моменту набуття права власності на поставлений товар.
На виконання умов Договору позивач відповідно до накладних: № мДр-000099 від 05.01.2007 року, № мДр-003318 від 28.02.2007 року, № мДр-003661 від 05.03.2007 року, № мДр-004641 від 20.03.2007 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 9 104, 32 грн.
Проте, відповідач отриманий товар на суму 7 883,69 грн. не оплатив.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 7 883,69 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 7 883,69 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п. 6.3 Договору за прострочку платежу понад 30 днів з моменту виникнення зобов'язання по оплаті товару Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 25% від неоплаченої суми отриманого товару.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 1 970, 92 грн. штрафу за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 1 970, 92 грн. штрафу є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 946, 00 грн. пені на підставі п.6.2 Договору у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару.
На підтвердження цих вимог позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку цієї суми з чітким розмежуванням періодів прострочення та зазначенням сум заборгованості з врахуванням часткових проплат за кожною спірною накладною, які вимагались від позивача судовими ухвалами першої інстанції. Докази часткової сплати відповідачем боргу за кожною спірною накладною для встановлення періодів заборгованості з врахуванням строку виконання зобов'язання за кожною спірною накладною та для визначення сум заборгованості в ці періоди відсутні.
Отже, місцевим господарським судом, вимоги в частині стягнення 946, 00 грн. пені вірно залишені без розгляду.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року у справі № 52/85 прийняте при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенні норм матеріального та процесуального права є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року по справі № 52/85 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати вірно покладені судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року у справі № 52/85 залишити без змін.
Матеріали справи № 52/85 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді