01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2009 № 6/434
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від Генеральної прокуратури України: Ходаківський М.П. - прокурор відділу.
Від Кабінету Міністрів України: Опанасенко А.В. - юрист.
Від ПП „Фінансово-виробнича фірма „Промконтракт": Стороняк В.Я. - представник за довіреністю.
Від ФДМУ: Легендзевич О.Ю. - представник за довіреністю.
Від Київської міської ради товариства винахідників і раціоналізаторів України: Хаперський А.С. -представник за довіреністю.
Від Міністерства промислової політики України: Санжак Л.В. - юрист, Калусенко В.В. -представник за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2009
у справі № 6/434 (суддя
за позовом Генеральна прокуратура України
до Приватне підприємство "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт"
третя особа позивача Фонд державного майна України Міністерство промислової політики України
третя особа відповідача Київська міська рада Товариства винахідників і раціоналізаторів України
про визнання права власності та витребування майна
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 6/434 від 01.07.2009р. у позові заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України було відмовлено повністю, позов Міністерства промислової політики України було задоволено, визнано право державної власності за державою Україна на житлову будівлю № 3-ц по провулку Західному в місті Києві, витребувано у приватного підприємства “Фінансово-виробнича фірма “Промконтракт” будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Західний, 3-ц, шляхом повернення її державі в особі Міністерства промислової політики України як органу, уповноваженому управляти державним майном, стягнуто з приватного підприємство “Фінансово-виробнича фірма “Промконтракт» до Державного бюджету України 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. по справі №6/434 відповідно до п. 2 ст. 103 та пунктів 1, 3, 4 частини першої ст. 104 ГПК України, частково, а саме в частині задоволення позову Міністерства промислової політики України, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також суд порушив норми процесуального права - ст.ст. 35, 43, 49 ГПК України та численні норми матеріального права - ст.ст. 75,80,145,225 ЦК УРСР, ст.50 Закону «Про власність», п.п. 4, 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. 267 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Міністерства промислової політики України відмовити.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору- Міністерство промислової політики України у запереченні на апеляційну скаргу просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні Представник прокуратури пояснив суду заперечення щодо вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2009 без змін.
Представник позивача пояснив суду заперечення щодо вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2009 без змін.
Представник третьої особи 1 пояснив суду свою думку щодо вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2009 без змін.
Представник третьої особи 2 пояснив суду свою думку щодо вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2009 без змін.
Представник третьої особи 3 пояснив суду свою думку щодо вимог апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2009 скасувати.
Представник Приватного підприємства „Фінансово-виробнича фірма „Промконтракт" пояснив суду про те, що позов стосується як Міністерства промислової політики України так і Відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:
02.12.1991 р. Державним комітетом України по оборонній промисловості і машинобудуванню та Фондом державного майна України було видано наказ № 76 “Про передачу Київської філії МІПК до складу Київської міської ради ТВР України». Даним наказом було вирішено передати Київську філію МІПК з її матеріальною базою і фінансовими коштами, за виключенням будинку по вул. Котельнікова, 4, до складу Київської міської ради ТВР України, вивівши її з підпорядкування Держоборонпроммашу України.
У складі майна, що передавалось, за актом від 25.10.1993 р., було передано будівлю за адресою: м. Київ, провулок Західний № 3 “ц”.
На підставі даного акту, в подальшому комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” зареєструвало за КМР ТВР України право власності на цю будівлю.
24.04.1998 р. КМР ТВР України продала будинок № 3 “ц” ПП “Промконтракт”, уклавши з останнім відповідний договір купівлі-продажу (далі -Договір).
Суд першої інстанції, при прийнятті оспорюваного рішення, прийшов до висновку, що майно вибуло з володіння держави внаслідок дій осіб (Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню та Фонду державного майна України), які не мали права його відчужувати. Отже, відповідач не набув право власності на підставі Договору, оскільки дане право не належало КМР ТВР -продавцю за Договором.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 4-8.05.94 у справі № 22/9 в задоволенні заяви Генерального прокурора України до Міністерства машинобудування, військово - промислового комплексу і конверсії України (правонаступником якого є третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство промисловості України) та Фонду державного майна України про визнання недійсним спільного наказу Держоборонпроммашу України та ФДМ України від 02.12.91 № 76 «Про передачу Київської філії МІПК до складу Київської міської Ради ТВР України» було відмовлено.
Постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1994 у справі № 22/9 рішення Вищого арбітражного суду України від 4-8.05.94 у справі № 22/9 за позовом Генерального прокурора України до Міністерства машинобудування, військово - промислового комплексу і конверсії України (правонаступником якого є третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство промисловості України) та Фонду державного майна України про визнання недійсним спільного наказу Держоборонпроммашу України та ФДМ України від 02.12.91 № 76 «Про передачу Київської філії МІПК до складу Київської міської Ради ТВР України» було залишено без змін.
В. О. Генерального прокурора України було винесено протест на постанову арбітражної наглядової колегії ВАСУ від 19.09.1994 у справі № 22/9, який було задоволено, рішення Вищого арбітражного суду України від 4-8.05.94 у справі № 22/9 та постанову арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1994 скасовано, провадження у справі припинено, отже наказ є чинним.
Таким чином, судова колегія констатує, що сам наказ, на підставі якого було передано майно, визнано в судовому порядку дійсним, отже, ставити питання про визнання права власності на майно - будівлю за адресою: м. Київ, провулок Західний № 3 “ц”, є безпідставним.
Крім того, у Постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 у справі № 21/424 зазначено, що позовні вимоги Міністерства промислової політики не підлягають задоволенню з огляду на те, що майно - нежитловий будинок № 3-ц про пров. Західний в м. Києві за правилами віндикації (ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України) не може бути витребувано, оскільки вибуло з володіння, оперативного управління позивача (при наявності таких доказів) за його згодою.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що перебіг позовної давності для витребування спірної будівлі почався з 01.01.04, дати набрання чинності ЦК України, оскільки до цього часу діяла ст. 83 ЦК УРСР, яка передбачала, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.
Судова колегія не погоджується з даним висновком господарського суду м. Києва з огляду на наступне.
Колегія суддів констатує, що ст. 83 ЦК УРСР діяла не до 01.01.04, а до 15.04.91, тобто до дати введення в дію Закону України «Про власність», статтею 50 якого була встановлена трирічна позовна давність для подачі позовів, пов'язаних з вимогою власника про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Дана позиція також викладена в Роз'ясненнях ВАСУ від 16.04.93 № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів».
Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.07 у справі № 21/424 за позовом Мінпромполітики України про витребування цієї ж будівлі, котра набрала законної сили, було встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону «Про власність», який діяв на час виникнення правовідносин, на вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлена трирічна позовна давність. Тому, якщо припустити, що саме будівля № 3-й по пров. Західний була передана Київській міській раді Товариства винахідників і раціоналізаторів за наказом № 76 від 02.12.91, а згодом цей наказ було скасовано, то власник будівлі вправі був витребувати її від недобросовісного набувача до 02.12.1994року.
З урахуванням зазначеного судова колегія приходить до висновку про відмову як в задоволені позову Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, так і в задоволені аналогічного позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Мінпромполітики України в зв'язку з закінченням строку позовної давності для пред'явлення позову, незалежно від наявності заяви сторони в спорі про застосування позовної давності.
Саме такої правової позиції в питанні застосування норм законодавства про позовну давність дотримується Верховний Суд України, про що господарським судам України повідомлено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.11.04 № 01-8/3041 «Про практику Верховного Суду України щодо застосування законодавства про позовну давність» і в доповненнях до нього в листах ВГСУ від 14.10.05 № 01-8/1855 та від 23.06.06 № 01-8/1456.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин апеляційна скарга Приватного підприємства “Фінансово-виробнича фірма “Промконтракт” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову Міністерства промислової політики України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фінансово-виробнича фірма “Промконтракт” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. у справі № 6/434 скасувати повністю.
3. Прийняти у справі № 6/434 нове рішення, яким у позовах заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства промислової політики України, відмовити повністю.
4. Справу № 6/434 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді