01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2009 № 42/227
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Мацегорін А.О - юрист
від відповідача: Комісар С.П. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 24.07.2009
у справі № 42/227 (суддя
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 74506180,46 грн.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.07.2009р. № 42/277 позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України.
АЕК «Київенерго» не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулась я з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва скасувати, оскільки вважає, що судом порушено норми процесуального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.07.2009 року зустрічна позовна заява АЕК «Київенерго» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про визнання договору недійсним була повернута позивачу без розгляду на підставі того, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі, оскільки позивачем сплачено державне мито як за немайнову вимогу, а згідно роз»яснень Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» розмір державного мита визначається від вартості відшукуваного майна або оспорюваної суми, а не за правилами визначення розміру державного мита для вимог немайнового характеру.
Такий висновок господарського суду колегія вважає необґрунтованим, оскільки місцевий суд застосував роз»яснення Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» 28.04.1978р., які стосуються цивільного процесуального законодавства, замість положень господарського процесуального законодавства.
З матеріалів зустрічної позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а саме визнання недійним договору поставки природного газу № 06/08-2046 ТЕ-41 від 16.102008р. укладеного під впливом тяжких обставин.
Відповідно до п.4 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно підпункту „б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство сплачуються у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив державне мито в розмірі 85, 00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 4853 від 21.07.2009р. та повністю відповідає вимогам закону.
Якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, державне мито сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру (інформаційний лист ВГСУ від 14.08.2007 р. N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).
Слід також зазначити, що у випадку заявлення позивачем в процесі розгляду справи застосування наслідків передбачених ч.1 ст. 216 ЦК України, недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову (ст. 46 ГПК України).
За таких обставин, колегія вважає, що висновки господарського суду про те, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку є помилковими, а підстави для повернення позовної заяви без розгляду згідно п.4 ст.63 ГПК України, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 24.07.2009р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга АЕК «Київенерго» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 101, 103, 106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерної енергетичної компанії «Київенерго» на ухвалу Господарського суду м.Києва від 24.07.2009р. задовольнити.
Ухвалу Господарського суду м.Києва від 24.07.2009р. у справі № 42/277 скасувати.
Матеріали справи № 42/277 повернути Господарському суду м.Києва для розгляду по суті.
Головуючий суддя
Судді