01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2009 № 25/216
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська рада
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009
у справі № 25/216 (суддя
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Київська міська рада
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергосервіс"
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання права, зобов"язання припинити дії, визнання незаконними та скасування в частині рішення, зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2009 року у справі № 34/73 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альба-Регія” (далі - позивач ТОВ „Альба-Регія”) до Підприємства громадської організації „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма”( далі - відповідач1 ПГО „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” (далі - відповідач 2 ТОВ „Русь Інтернешнл”) про визнання недійсним договору поруки, у задоволенні позову відмовлено повністю..
Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду повністю та постановити нове, яким задовольнити позов та визнати недійсним договір поручительства №10/09/06 від 10.09.2006 року.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: „суд визнав законим оспорений договір та прийняв рішення про відмову у позові, чим порушив та неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст..203, 215, 227 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення ст.. 4 та розділу ІІІ Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2009 року справу було передано колегії суддів головуючий-суддя Андрієнко В.В., судді - Вербицька О.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року апеляційну скаргу ТОВ „Альба-Регія” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 15 хв. 01.10.2009 року.
01.10.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник відповідача1. Представники позивача та відповідача2 в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи, учасники судового процесу повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору закінчується, а представники позивача та відповідача2 в судове засідання не з'явилися, а також, враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи без участі представників позивача та відповідача2.
В судовому засіданні представник відповідача1 усно просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з матеріалами справи 10.09.2006 року між ТОВ „Русь Інтернешнл” (Поручитель) ТОВ „Альба-Регія” ( Боржник) та ПГО „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма” (Кредитором) укладений Договір, за умовами якого Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником за договором № вК-070-05 від 13.05.2005 (Основний договір), укладеним між Кредитором та Боржником, у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх повноважень.
Відповідно п. 1.2 Договору сторони погодили, що предметом Основного договору є купівля-продаж цінних паперів.
Згідно п. 2.1 Договору сторони підтверджують, що на момент укладення Договору зобов'язання Поручителя перед Кредитором, передбачені даним Договором складають 9 360 061, 00 грн.
Поручитель також відповідає за сплату процентів, відшкодування збитків та за неустойку (п.2.2 Договору)
Отже за умовами договору, ТОВ „ Русь Інтернешнл”, поручилось перед ПГО „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма”, за виконання ТОВ „Альба-Регія”, його договірного грошового зобов'язання в сумі 9 360 061, 00 грн. та сплату ним штрафних санкцій у випадку порушення цього зобов'язання.
Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.( ст.. 526 ЦК України)
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України ( далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно матеріалам справи позивач вимагає визнати зазначений Договір недійсний на підставі п.1, 2 ст. 203 та ст.. 227 ЦК України як такий, що суперечить приписам ст..4 та Розділу ІІІ „Умови створення та діяльності фінансових установ” Закону, посилаючись на те, що ТОВ „Русь Інтернешнл”, не будучи фінансовою установою в розділі ІІІ „Умови створення та діяльності фінансових установ” зазначеного Закону, не має права надавати послуги поруки, які відносяться до фінансових послуг.
На думку колегії суду, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Так, відповідно ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі відноситься до банківських операцій.
Як банківську операцію поручительство трактує також Господарський кодекс України ч.2 ст. 346 Глави 35 Особливості правового регулювання фінансової діяльності, якою поручительство розглядається як операція, здійснити яку може лише банк.
Виходячи з цього, Договір укладений між сторонами за своєю правовою природою є договір поруки, поза як останній не передбачає його сплатності.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечувати неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обов'язку.(ст..553 ЦК України)
Отже, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно ст.. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Апеляційний господарський суд міста Києва погодився з думкою суду першої інстанції про те, що якщо в договорі поруки не передбачено винагороди, така послуга не може вважатися фінансовою, тому що не виконується вимога прибутковості, яка є однією із ознак фінансової послуги, як це вказано в п. 5 ст. 1 Закону України „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, цивільним законодавством встановлена вимога щодо платності будь якої послуги. А оскільки у спірному Договорі відсутній елемент платності, він не може бути розцінений як договір про надання послуг, зокрема фінансових послуг.
Господарський суд також обґрунтовано не погодився з доводами Відповідача-2 що спірний Договір не відноситься до договорів фінансових послуг через відсутність в ньому умови про оплату здійснення поруки як ознаки фінансової послуги в розумінні норм Закону, адже загальним цивільним законодавством (ст.. 558 ЦК України) передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, і навіть якщо б сторони передбачили у Договорі оплату послуг поручителя, - це не стало б підставою розглядати його як договір про надання фінансових послуг в розумінні норм закону.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином позивачем не було доведено, що послуги надання поруки, за спірним договором, є фінансовими послугами з надання поручительства в розумінні Закону, і що при укладанні спірного Договору мало місце порушення норм зазначеного Закону.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до змін чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року. у справі №34/73 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альба-Регія” до Підприємства громадської організації „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” про визнання недійсним договору поруки. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альба-Регія” - без задоволення.
2. Справу № 34/73 повернути господарському суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили
Головуючий суддя
Судді