01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 36/74
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача Філонов О.О. - за дов. від 05.01.2009
від відповідача 1) не з'явився
2) не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2007
у справі № 36/74 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-плюс"
до Севастопольської міської ради
Фонду комунальногоАпеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2009 у справі № 36/74 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2009 у справі № 36/74 змінити в частині припинення провадження у справі. Провадження у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50, 40 кв.м. в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75, 50 кв.м в житловому будинку літ. “А”, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 36/74 залишити без змін.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» (вул. Велика Морська,32 м. Севастополь, 99011, рахунок 260073012732 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, код 25149476) з державного бюджету 170 (сто сімдесят) грн. державного мита.
Матеріали справи № 36/74 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
майна Севастопольської міської ради
про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права спільної часткової власності
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» до Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50, 40 кв.м. в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75, 50 кв.м в житловому будинку літ. “А”, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині позовних вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» права спільної часткової власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50, 40 кв.м в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, з розміром часток: 21/100 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс», 79/100 - територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» права спільної часткової власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75, 50 кв.м в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, з розміром часток: 21/100 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс», 79/100 - територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради в позові відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 36/74 мотивовано тим, що власником приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32 є Севастопольська міська рада, тому вимоги про визнання за позивачем права спільної часткової власності на вбудовані житлові приміщення слід визнати необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають. Вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтв про право власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,40 кв.м в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75,50 кв.м в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради не підлягають розгляду господарським судом, оскільки йому непідвідомчі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 36/74 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва оскаржено апелянтом в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а саме: суд помилково не застосував приписи частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України; неправомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного (майнового) права та просив суд відновити становище, яке існувало до порушення його права власності шляхом визнання недійсним правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності на майно).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 було зупинено провадження у справі № 36/74 до набрання законної сили рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 20-4/335 за позовом ТОВ «Гарант-плюс» до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 провадження у справі № 36/74 було поновлено.
Представник відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, у судове засідання не з'явився, згідно листа № 4251 від 05.10.2009 просить розглянути справу за відсутності його представника та відмовити у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 36/74 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача - Севастопольської міської ради, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Колегією суддів відхилено клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з підстав, викладених нижче.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, письмові пояснення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:
11.01.2000 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (відповідач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» (позивач у справі) був укладений Договір оренди № 36-00 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач-2 передає, а позивач приймає у строкове користування нежитлове приміщення (будинок, споруду) чи індивідуально визначене майно, вбудоване за адресою: вул. Велика Морська, 32, загальною площею 145,5 кв.м., що знаходиться на балансі РЖ 17, для використання під магазин, офіс, бар. Вартість майна визначена у відповідності з актом оцінки від 12.02.1998, від 01.01.2000 та складає 131 918,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Орендар користується майном протягом терміну оренди на умовах даного договору.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендар вправі з письмового дозволу орендаря здійснювати переобладнання, перепланування, технічне переоснащення, здійснювати інші поліпшення майна, обумовлені особливостями діяльності орендаря.
Пунктом 9.1. Договору строк дії Договору встановлений з 11.01.2000 до 11.01.2003, три роки.
Згідно підпункту 3 Протоколу узгодження змін до Договору від 20.03.2003, строк дії Договору було продовжено до 28.02.2004.
Згідно Протоколу від 28.04.2004 узгодження змін до договору оренди № 36-00 від 11.01.2000 строк дії договору було продовжено до 27.02.2005.
Відповідно до Звіту про оцінку, станом на 31.12.2002 ринкова вартість вбудованого приміщення у цокольному поверсі житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32 становила 172 643,00 грн.
Згідно статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Згідно наказу керівника Управління з питань майна комунальної власності від 05.09.2002 № 387 узгоджено проведення реконструкції нежилого приміщення за адресою: вул. Велика Морська, 32 за рахунок власних коштів орендаря - ТОВ «Гарант плюс». Після закінчення ремонту орендарю надати акт приймання виконаних робіт.
04.12.2003 Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю Севастопольської міської державної адміністрації позивачу та Управлінню з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано дозвіл № 440/640 на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 32 під бар та дозвіл № 439/640 на реконструкцію нежилого приміщення по вул. Велика Морська, 32 під продовольчий магазин.
17.05.2004 згідно актів державної комісії приймання в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкта, затверджених розпорядженням голови міської держадміністрації 21.05.2004 № 725-р нежиле приміщення під бар загальною площею 75,5 м 2 та нежиле приміщення під продовольчий магазин загальною площею 50,54 м 2 по вул. Велика Морська, 32.
Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації від 21.05.2004 № 725-р було затверджено акти державної комісії про приймання в експлуатацію закінчених реконструкцією нежитлових приміщень по вулиці Велика Морська, 32 під бар та під продовольчий магазин та по вул. Велика Морська, 28 під офіс.
Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міські державної адміністрації від 21.12.2004 № 866 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень у сумі 36 618,80 грн. (у тому числі ПДВ 6 063,07 грн.), здійснених у нежитловому приміщені по вул. Велика Морська, 32 орендарем - ТОВ «Гарант плюс» за рахунок власних коштів.
Наказом начальника Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації від 17.06.2005 № 482 оформлене право комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна на вбудовані в житловий будинок літ. «А» нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,04 кв.м., та вбудовані в житловий будинок літ. «А» нежитлові приміщення бару загальної площею 75,5 кв.м., які розташовані по вул. Велика Морська, 28 в місті Севастополі.
23.06.2005 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано Свідоцтво про право власності на майно, відповідно до якого нежитлові приміщення бару загальною площею 75,5 кв. м., розташовані в місті Севастополі по вул. Велика Морська за № 32 в цілому належать територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на праві комунальної власності.
23.06.2005 Управлінням з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації було видано Свідоцтво про право власності на майно відповідно до якого нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,4 кв. м., розташовані у місті Севастополі по вул. Велика Морська за № 32 в цілому належать територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на праві комунальної власності.
Позивач зазначав, що за згодою Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації він здійснив реконструкцію об'єкта оренди, в результаті якої нежитлові приміщення цокольного поверху житлового будинку № 32 по вул. Велика Морська в м. Севастополі були перетворені в бар, магазин та офіс, тобто в результаті реконструкції були створені нові речі з посиланням на статтю 778 Цивільного кодексу України, а тому він став співвласником новостворених речей з моменту прийняття їх до експлуатації, однак колегією суддів вищезазначене до уваги не приймається з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Норми статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими на час укладення Договору оренди № 36-00 від 11.01.2000 мали керуватись сторони при визначенні їх прав і обов'язків у зв'язку з поліпшенням майна, не передбачали права орендаря стати співвласником орендованого майна внаслідок проведених поліпшень у будь-якому випадку.
Правовідносини із створення нової речі в результаті поліпшення орендованого майна стали врегульованими в результаті внесення 27.04.2007 змін і доповнень до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме доповненням статті 23 новою частиною такого змісту: якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Крім того, спеціальне законодавство, а саме норма статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) не передбачала права набуття орендарем права на нову річ, створену на базі орендованого майна, оскільки зміни до даної норми щодо виникнення у орендаря такого права внесені лише 27.04.2007, втім, на цей час Договір оренди № 36-00 від 11.01.2000 вже припинив свою дію.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не застосовані загальні норми частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин на час їх виникнення. Отже, проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення факту створення нової речи в результаті реконструкції спірного приміщення не може вплинути на висновок суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на вбудовані житлові приміщення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 у справі № 36/74 було зупинено апеляційне провадження у справі № 36/74 до набрання законної сили рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 20-4/335 за позовом ТОВ «Гарант-плюс» до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005.
За результатами розгляду справи № 20-4/335 було прийнято рішення від 07.02.2008 у справі № 20-4/335, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005 «Про оформлення права власності на нерухоме майно» було відмовлено.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 07.02.2008 у справі № 20-4/335 обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних доказів того, що на момент прийняття відповідачем оспорюваного наказу у ТОВ «Гарант плюс» виникло право спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна, зазначені в позові, тобто доказів державної реєстрації такого права, визнання права власності на частку в орендованому майні не є предметом даного спору, доводи позивача щодо виникнення у нього права власності на частку приміщень, у зв'язку із здійсненням ним невід'ємних поліпшень майна, в результаті чого утворилась нова річ, не підтверджується матеріалами справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі № 20-4/335 касаційну скаргу ТОВ «Гарант плюс» залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 у справі № 20-4/335 та рішення господарського суду міста Севастополя від 07.02.2008 залишено без змін.
Позивач у додаткових поясненнях, викладених у клопотанні про призначено судової експертизи, вказує, що у постанові № 20-4/335 від 09.06.2008 Вищим господарським судом України зазначено, що ТОВ «Гарант плюс» не здійснено реєстрацію права власності на спірне майно, позивачем не надано результатів вирішення спорів, предметом яких було б визнання права спільної часткової власності на спірні приміщення, а посилання на частину 4 статті 778 Цивільного кодексу України не виключає застосування до позивача загального порядку виникнення права власності.
Проте, колегія суддів вважає, що в постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі № 20-4/335 не дається оцінка щодо правомірності застосування частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права спільної часткової власності на вбудовані житлові приміщення, позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтв про право власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,40 кв.м. в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання недійсним свідоцтво про право власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75,50 кв.м. в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради слід зазначити наступне:
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Підвідомчість господарського суду відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлена у наступних категоріях спорів: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх ' компетенції.
У розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України актом є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони.
Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення не є правовстановлювальним документом, в ньому лише міститься інформація про право власності, а тому вони не можуть виступати предметом спору, таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видаються свідоцтва, тобто розпорядження відповідної ради або адміністрації.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтв про право власності на нежилі приміщення не підлягають розгляду господарським судом, оскільки є йому непідвідомчі, а тому відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі припиняється, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до статті 8 Декрету України сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді, таким чином державне мито в сумі 170 грн. підлягає поверненню позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що резолютивну частину рішення суду у даній справі слід змінити в частині припинення провадження у справі, а саме припинити провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтв на право власності на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2009 у справі № 36/74 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2009 у справі № 36/74 змінити в частині припинення провадження у справі. Провадження у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50, 40 кв.м. в житловому будинку літ. «А», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення бару загальною площею 75, 50 кв.м в житловому будинку літ. “А”, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32, виданого 23.06.2005 Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 36/74 залишити без змін.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс» (вул. Велика Морська,32 м. Севастополь, 99011, рахунок 260073012732 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, код 25149476) з державного бюджету 170 (сто сімдесят) грн. державного мита.
Матеріали справи № 36/74 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді