01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2009 № 30/94
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Бучацька О.М. - дов. №3/292 від 12.05.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДЗ "Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоров"я України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2008
у справі № 30/94 (суддя
за позовом КП "Оренда"
до ДЗ "Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоров"я України"
про виселення та передачу приміщення
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про виселення відповідача з нежитлового приміщення по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві загальною площею 468,00 кв. м., наданого в користування на підставі Договору оренди №239-1/07 від 01.10.2006р., та передачу зазначеного приміщення по акту прийому-передачі позивачу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, незважаючи на закінчення строку дії Договору оренди, відповідач відмовляється звільняти та продовжує використовувати спірне приміщення.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що він має переважне право на оренду спірного майна перед іншими, оскільки тривалий час використовує орендоване приміщення та вчасно сплачує орендні платежі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 позов було задоволено, відповідача виселено та присуджено до стягнення нього 85,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 та залишити позовну заяву без розгляду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, наявність переважного права відповідача перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії спірного Договору оренди, про що позивач був завчасно повідомлений, а також звернення відповідача до Подільської районної районної у м. Києві ради із заявою про продовження строку оренди, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2008р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали апеляційного суду від 21.05.2008р., від 04.06.2008р., від 25.06.2008р., від 25.02.2009р., від 11.03.2009р.).
12.06.2008р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк розгляду справи №30/94.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. провадження у справі №30/94 було зупинено до набрання чинності Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №8/349.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. провадження у справі №30/94 було поновлено, судове засідання призначено на 25.02.2009р.
В судовому засіданні 11.03.2009р. представники сторін подали суду заяви про продовження строку вирішення спор у справі №30/94, понад терміни, визначені ст. ст. 69, 102 Господарськогопроцесуального кодексу України.
Дані заяви сторін були судом задоволені.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. провадження у справі №30/94 було зупинено до набрання чинності Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №11/89.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р. провадження у справі №30/94 було поновлено, судове засідання призначено на 20.10.2009р.
15.10.2009р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Скрипка І.М., Євдокимова О.В.
В судовому засіданні 20.10.2009р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 та залишити позовну заяву без розгляду.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2009р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив своєї позиції щодо позову та апеляційної скарги не висловив, процесуальними правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в справі матеріалами, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01 жовтня 2006р. між Комунальним підприємством “Оренда” (далі - позивач, Орендодавець) та Державним закладом “Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони України” (далі - відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва №239-1/07 (далі - Договір).
У відповідності до умов договору (п.1.1) Орендодавець передав Орендарю в оренду приміщення площею 548,00 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Констянтинівська, 36, літ. А, для розміщення медичного закладу.
Згідно з п.6.2, п.6.3 Договору термін дії останнього було встановлено з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. Укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання розпорядчих документів (розпорядження Подільської райдержадміністрації).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що листом №213 від 02.10.2007р. повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору та просив у місячний термін після закінчення Договору надати позивачу розпорядчі документи на право користування нежитловим приміщенням. Натомість, дане звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування. В порушення умов Договору та чинного законодавства відповідач, незважаючи на закінчення терміну дії Договору, не надав позивачу необхідних розпорядчих документів, зокрема, розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва, не звільнив спірне майно та не передав його в погодженому сторонами порядку і строки позивачу.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що він належним чином виконував свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим має переважне серед інших право на продовження договору оренди на новий строк. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що до закінчення терміну дії спірного Договору звернувся до Подільської райдержадміністрації із заявою відносно укладення повторного договору оренди на спірне приміщення, однак на час закінчення дії Договору відповідь не надійшла.
Суд першої інстанції позов задовольнив, виходячи з того, що позивач у встановлені діючим законодавством строки повідомив відповідача про припинення дії спірного Договору та необхідність подання нових розпорядчих документів для укладання повторного Договору оренди на приміщення загальною площею 548,00 кв. м., розташованого по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві, тоді як відповідач не надав вищеназвані розпорядчі документи, наявність яких є передумовою для укладання договору оренди на новий строк.
Не погоджуючись із Рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 та залишити позовну заяву без розгляду, мотивуючи, зокрема, тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наявності у відповідача переважного права перед іншими на укладання Договору оренди спірного приміщення, про що позивач був завчасно повідомлений, а також порушення порядку проведення конкурсу на визначення нового орендаря приміщення по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві, що, на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідача із спірного приміщення, з огляду на наступні обставини.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як було встановлено судом, спірне приміщення є комунальним майном, у зв'язку з чим спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992р. (із змінами та доповненнями).
В ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
В ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
При укладанні спірного Договору оренди сторони погодили всі особливі умови, в тому числі термін його дії. Згідно з п.6.2 Договору, термін дії останнього було встановлено до 30.09.2007р.
Однак, при цьому п.6.3 Договору встановлює, що укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання розпорядчих документів (розпорядження Подільської райдержадміністрації).
В ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначав про те, що рішенням конкурсної комісії Подільської районної у місті Києві державної адміністрації №9 від 26.12.2007р. приміщення по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві передано в оренду Управлінню Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність перебування відповідача у вищезгаданому приміщенні та необхідність його виселення.
З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне те, що в матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2009р. у справі №11/89 за позовом Державного закладу “Київська центральна басейнова лікарня” Міністерства охорони здоров'я України до Комунального підприємства “Оренда”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подільська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання Договору оренди №239-1/07 від 01.10.2006р. укладеним (продовженим) та визнання права оренди приміщення. Даним рішенням було визнано укладеним договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва загальною площею 548,00 кв. м., розташованого по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві, між Державним закладом “Київська центральна басейнова лікарня” Міністерства охорони здоров'я України та Комунальним підприємством “Оренда” до 30.09.2010р. на умовах Договору оренди №239-1/07 від 01.10.2006р. (рішення набрало законної сили). При цьому, під час прийняття рішення у справі №11/89 судом, зокрема, було встановлено, що укладення договору оренди на спірне приміщення (площею 548,00 кв. м., розташованого по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві) на новий строк (до 30.09.2010р.) вважається погодженим з Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2008р. у справі №8/349 було скасовано рішення конкурсної комісії Подільської районної у місті Києві державної адміністрації №9 від 26.12.2007р. в частині передачі Управлінню Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва в орендне користування нежилих приміщень загальною площею 548,00 кв. м., розташованих по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві, та зобов'язано Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію розглянути заяву Державного закладу “Київська центральна басейнова лікарня” Міністерства охорони здоров'я України про передачу останньому в орендне користування спірних нежилих приміщень. Дана постанова набрала законної сили, що підтверджується листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2009р. №03-30.1/11 (копія постанови наявна в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, беручи до уваги, що в судовому порядку договір оренди приміщення площею 548,00 кв. м., розташованого по вул. Констянтинівській, 36, літ. А у м. Києві, було визнано укладеним на строк до 30.09.2010р., правові підстави для виселення відповідача із вищевказаного приміщення відсутні.
Належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин позивач суду не надав, тоді як ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні місцевого господарського суду, спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Однак при цьому, апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі просив суд, окрім вимог про скасування рішення місцевого господарського суду, залишити позов без розгляду, натомість жодних підстав, які б зумовлювали залишення позову без розгляду у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України відповідач суду не навів. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимог про скасування Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94. В іншій частині вимог апеляційна скарга є необґрунтованою, непідтвердженою належними доказами та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати за звернення з позовною заявою до суду (85,00 грн. - державне мито, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача. Зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, витрати за її подання покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме на позивача - 21,25 грн. та на відповідача - 21,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 69, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного закладу “Київська центральна басейнова лікарня” Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. у справі №30/94 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Комунального підприємства “Оренда” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2/1, р/р №26002201975001 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401, код ЄДРПОУ 31840749) на користь Державного закладу “Київська центральна басейнова лікарня” Міністерства охорони здоров'я України (04053, м. Київ, вул. Коцюбинського, 9, р/р №35221002000387 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 01981856) 21,25 грн. (двадцять одну гривню 25 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №30/94 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
26.10.09 (відправлено)