01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2009 № 11/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ціпікова О.Ф. - дов. №29/310-304/1 від 16.02.2009р.;
від відповідача - Іванюк В.О. - директор;
від третьої особи: Рог О.В. - дов. №225-КР-890 від 31.08.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2009
у справі № 11/118 (суддя
за позовом КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв"
до ТОВ "Об"єднання Млин"
третя особа позивача Київська міська рада
про зобов"язання звільнити земельну ділянку
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку вздовж Броварського проспекту в м. Києві (Гідропарк) від існуючих будівель і споруд, мотивуючи це тим, що відповідач самовільно, без розробленого та затвердженого проекту, дозволу Державного архітектурно-будівельного контролю, ордеру Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва встановив металеву огорожу та 80 макетів відомих пам'ятників м. Києва.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2009р. позивача, зокрема, зобов'язано використовувати спірну земельну ділянку за призначенням, обумовленим рішенням Київради від 26.06.2007р. №965/1626, та заборонено звільнення цієї ділянки від існуючих експонатів, будівель і споруд тощо, що є невід'ємною частиною культурно-освітнього комплексу "Київ в мініатюрі".
Третя особа відзиву на позов (письмових пояснень по суті спору) не надала, свою позицію у спорі не визначила, у зв'язку з чим місцевий господарський суд розглядав справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі №11/118 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач та третя особа звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі №11/118 скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо наявності законних підстав для використання відповідачем спірної земельної ділянки, не надано належної оцінки поясненням третьої особи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. При цьому, апелянти наголошували на тому, що у відповідності до п.8 ст. 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №457/1867 від 15.07.2004р., рішення Київської міськради про надання в користування спірної земельної ділянки втратило чинність, оскільки протягом 9 місяців з дня його прийняття не було у встановленому порядку укладено договір оренди даної ділянки, а отже правові підстави для її використання відповідачем відсутні.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2009р. апеляційні скарги були прийняті до провадження та призначені до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2009р.
18.09.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційні скарги позивача та третьої особи.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Лосєва А.М.
В судовому засіданні 23.09.2009р. представник відповідача завив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
Заперечень проти клопотання від представників позивача та третьої особи не надійшло.
Суд вирішив задовольнити усне клопотання представника відповідача, у зв'язку з чим в судовому засіданні 23.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.10.2009р.
В судовому засіданні 21.10.2009р. представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили суд скарги задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі №11/118, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2009р. заперечував проти апеляційних скарг з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційні скарги, просив суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10 березня 2004 року між Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Млин" (далі - відповідач) було укладено Договір №77/04 про інвестиційну діяльність по забудові земельної ділянки вздовж Броварського проспекту в м. Києві (Гідропарк), яка складається з земельної ділянки навколо ресторанного комплексу "Млин" (далі - Договір).
Умовами Договору передбачена спільна участь сторін в забудові земельної ділянки вздовж просп. Броварського у м. Києві (Гідропарк), яка складається з земельної ділянки навколо ресторанного комплексу "Млин", з метою будівництва культурно-історико-освітнього паркового комплексу "Мала Україна" та подальшої його експлуатації і отримання прибутків для сторін.
Відповідно до п.4.1.1 - п.4.1.5 Договору позивач зобов'язаний: оформити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій передбачається будівництво об'єкта; отримати містобудівний паспорт; отримати в управлінні Держархбудконтролю по м. Києву дозвіл на виконання підготовчих робіт, на виконання будівельно-монтажних робіт; своєчасно вирішувати (узгоджувати) з органами місцевого самоврядування м. Києва питання, пов'язані з будівництвом, та отримувати від них необхідні дозволи, документи тощо.
Згідно з п.8.1, п.8.2 Договору суперечки, що можуть виникнути у процесі виконання даного Договору, сторони зобов'язуються вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди між сторонами спори передаються на розгляд господарського суду.
Відповідно до п. 10.5 Договору позивач має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у випадках, якщо відповідач не розпочне фінансування розробки проектно-кошторисної документації протягом 2 місяців після підписання цього Договору; якщо протягом 1 місяця після затвердження проектно-кошторисної документації та отримання дозволів, необхідних для проведення будівельно-монтажних робіт відповідач не розпочне фінансування будівництва об'єкта відповідно до умов цього Договору; у ході виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті фінансування буде припинено відповідачем більше, ніж на три місяці.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач порушив вимоги п.10.5 Договору, внаслідок чого позивач в односторонньому порядку розірвав спірний Договір. Окрім того, позивач стверджує, що відповідач самовільно, без розробленого та затвердженого проекту, дозволу Державного архітектурно-будівельного контролю, ордеру Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва встановив металеву огорожу та 80 макетів відомих пам'ятників м. Києва.
Також, позивач зазначає, що Рішення Київської міської ради, яким було передано в користування позивачу спірну земельну ділянку, втратило чинність, оскільки у встановлені законодавством порядку та строки не було укладено договір оренди на дану ділянку.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, мотивуючи це непідтвердженість та необґрунтованістю вимог, а також тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, тоді як діючим законодавством передбачено, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим, з огляду на наступні обставини.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відносно посилання позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, судом було встановлено наступне.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
В ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Листами №29/310-1348 від 03.09.2008р., №29/310-1584 від 15.10.2008р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку у відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України та п.10.5.1, п.10.5.2, п.10.5.3 Договору (копії листів наявні в матеріалах справи).
Підставою для розірвання Договору позивач визначив порушення відповідачем вимог п.10.5.2, п.10.5.3 Договору, зумовлене тим, що відповідач не розпочав фінансування розробки проектно-кошторисної документації протягом 2 місяців після підписання договору.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених норм позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення (невиконання) відповідачем вимог п.10.5 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором № 77/04 від 10.03.2004 в частині будівництва культурно-освітнього комплексу "Київ в мініатюрі" на території Гідропарку біля ресторану "Млин" виконав, що не заперечується позивачем. При цьому позивач не надав суду доказів виконання обов'язків, покладених на нього спірним вказаним Договором.
Окрім того, сторони не дійшли згоди щодо виконання умов та розірвання вказаного Договору, але доказів вирішення даних спірних питань (розбіжностей) в судовому порядку суду надано не було.
Відносно твердження позивача про безпідставне та самовільне встановлення відповідачем металевої огорожі та макетів відомих пам'ятників м. Києва на земельній ділянці вздовж просп. Броварського у м. Києві (Гідропарк), яка складається з земельної ділянки навколо ресторанного комплексу "Млин", суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В ст. ст. 124 - 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно зі ст. ст. 93, 95 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Рішенням Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки Комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" для спорудження, експлуатації та обслуговування культурно-освітнього макетного комплексу "Київ в мініатюрі" на території Гідропарку біля ресторану "Млин" у Дніпровському районі м. Києва" від 26.06.2007р. №965/1626 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" для спорудження, експлуатації та обслуговування культурно-освітнього макетного комплексу "Київ в мініатюрі" на території Гідропарку біля ресторану "Млин" у Дніпровському районі м. Києва.
У відповідності до п.3 даного рішення позивачу передано, за умови виконання п. 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 4 роки земельну ділянку площею 1,80 га для спорудження, експлуатації та обслуговування культурно-освітнього макетного комплексу "Київ в мініатюрі" на території Гідропарку біля ресторану "Млин" у Дніпровському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Згідно з п.4.2 рішення Київської міської ради №965/1626 від 26.06.2007р. позивач був зобов'язаний у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Положення даного пункту рішення Київради кореспондуються з п.4.1.1 Договору №77/04 від 10.03.2004р., яким на позивача було покладено обов'язок оформити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій передбачається будівництво об'єкта.
Позивач стверджує, що він є користувачем спірної земельної ділянки, посилаючись на рішення Київради №965/1626 від 26.06.2007р. та сплату ним земельного податку за дану земельну ділянку, однак документів, які б посвідчували право власності або право користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 126 Земельного кодексу України (державний акт або зареєстрований у встановленому порядку договір оренди), ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивач не оформив право користування земельною ділянкою у встановленому діючим законодавством порядку. При цьому відсутність у позивача правовстановлюючого документу на земельну ділянку підтверджена також Головним управлінням земельних ресурсів в акті обстеження земельної ділянки №165/04 від 15.04.2009р. Належних доказів на спростування викладеного суду надано не було.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
В ст. ст. 152, 212 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Тобто, законодавець чітко визначив, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Беручи до уваги, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, що є передумовою для пред'явлення вимог про усунення будь-яких порушень його прав на землю, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість і непідтвердженість позовних вимог, та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому нормами Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладений саме на позивача.
Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові.
Відносно посилання позивача та третьої особи в апеляційних скаргах про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг позивача та третьої особи, з викладених у них підстав, відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за їх подання і розгляд покладаються позивача та третю особу (апелянтів).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Комунального підприємства „Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв” та Київської міської ради залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі №11/118 - без змін.
2. Матеріали справи №11/118 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
26.10.09 (відправлено)