01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2009 № 14/282
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Льопа О.В., Марченко Н.А., Буленок В.Ю. - представники за довіреностями,
від відповідача: Ахтімірова М.Г., Бараш М.Я. -представники за довіреностями,
від третьої особи: Шабаліна О.О. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Спільне українсько-голандське підприємство "Кребо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2009
у справі № 14/282 (суддя
за позовом ЗАТ "Спільне українсько-голандське підприємство "Кребо"
до Антимонопольного комітету України
про визнання рішення недійсним
В червні 2009 р. позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р по справі №28-26.13/44-09 в частині пунктів 1, 4 - 7, 9, 12, 13, 15, 16.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.08.2009 р. у справі №14/282 в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржуване рішення суду скасувати, у справі прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду щодо наявності порушень з боку позивача конкурентного законодавства та зайняття монопольного (домінуючого) становища на ринку реалізації авіапального, а також на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Натомість позивач стверджує, що ЗАТ СП “КРЕБО” не займало монопольного становища на зазначеному ринку, а відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано різке зростання курсу долара США до української гривні протягом вересня-грудня 2008 року, а також було застосовано необґрунтований підхід до оцінки можливої поведінки ЗАТ СП “КРЕБО” у конкурентних умовах. Позивач вважає, що висновки Комітету щодо цін на послуги із заправки авіапальним у провідних європейських аеропортах побудовані на недостовірній інформації, а тому є недійсними. За таких обставин позивач вважає безпідставними застосування до нього штрафних санкцій.
У відзиві Антимонопольний комітет України заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити без задоволення. Оскаржуване у справі рішення господарського суду вважає законним, тому просить залишити його без змін. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначає, що рішення, яке позивач просить визнати недійсним, було прийнято з дотриманням вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 та при встановлені правопорушень всебічно і повно досліджено обставини справи. А тому відсутні підстави для його скасування та визнання недійсним.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу та подані доповнення до неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано відмовив в позові, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу правомірності прийняття відповідачем рішення від 28.04.2009 № 147-р по справі №28-26.13/44-09, яким були застосовані до позивача штрафні санкції в зв'язку із виявленими порушеннями ним конкурентного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Однак, статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. А тому даний спір підлягає розгляду в господарському суді.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р визнано, що АТ «Укртатнафта», ЗАТ «Спільне українсько-голландське підприємство «КРЕБО», ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» займали у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
В умовах такого становища на зазначеному ринку ЗАТ СП «КРЕБО» встановило у період з вересня по грудень 2008 року завищені ціни на послуги з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Зазначені дії ЗАТ СП «КРЕБО» визнані рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
В зв'язку з допущеним порушенням законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р на ЗАТ СП «КРЕБО» накладено штраф у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень.
Також оскаржуваним рішенням відповідача від 28.04.2009 № 147-р визнано, що ЗАТ СП «КРЕБО» займало у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
В умовах такого становища на зазначеному ринку ЗАТ СП «КРЕБО» встановило у період з вересня по грудень 2008 року завищені ціни на послуги із заправки авіаційним пальним повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Зазначені дії ЗАТ СП «КРЕБО» визнані рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін послуг із заправки авіапальним повітряних суден, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р на ЗАТ СП «КРЕБО» накладено штраф у розмірі 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень.
Крім цього, рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 №147-р визнано, що ЗАТ СП «КРЕБО» у період з 1 січня 2009 року до 1 лютого 2009 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з видачі авіапального із центральної заправочної станції у паливозаправники або баки повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
В умовах такого становища, ЗАТ СП «КРЕБО» встановило завищені ціни на послуги з видачі авіапального із центральної заправочної станції у паливозаправники або баки повітряних суден на територій ДП МА «Бориспіль», що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зазначені дії ЗАТ СП «КРЕБО» визнані рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р порушенням законодавства, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі із центральної заправочної станції авіапального у паливозаправники або баки повітряних суден в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
За вказані порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р на ЗАТ СП «КРЕБО» накладено штраф у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку в нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання якщо стосовно них виконуються такі умови:
- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку перевищує 50 відсотків;
- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Як встановлено матеріалами справи № 28-26.13/44-09 за розрахунками проведеними відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (надалі - Методика), на підставі даних, зокрема одержаних від АТ «Укртатнафта», ЗАТ СП «КРЕБО» і ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» частки суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден (надалі - ПС) у межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у період з вересня по грудень 2008 року становила: АТ «Укртатнафта» - 56,51 відсотка, ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» - 23,1 вісотка, ЗАТ СП «КРЕБО» - 20,38 відсотка, ТОВ «ТНК-Авіа» - 0,01 відсотка. Отже, сукупна частка відповідачів по справі становить 99,99 відсотка обсягу ринку.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач разом з АТ «Укртатнафта», ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» чи окремо зазнає значної конкуренції на ринку реалізації авіапального із заправкою ПС в межах ДП МА «Бориспіль».
Натомість відсутність у відповідний період 2008 року значної конкуренції між АТ «Укртатнафта», ЗАТ СП «КРЕБО» і ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» підтверджується наступними встановленими обставинами справи.
Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що завдяки виконанню умов договору із АТ «Укртатнафта» ЗАТ СП «КРЕБО» отримувало стабільний дохід (380,38 - 385 грн (без ПДВ) на кожній тонні авіапального, реалізованого АТ «Укртатнафта» у ДП МА «Бориспіль» на умовах заправки його у баки ПС) та значною мірою звільнялося від витрат, пов'язаних з придбанням авіапального, необхідного для своєї діяльності. При цьому, чим більші обсяги авіапального реалізовувало АТ «Укртатнафта», тим більше доходу отримувало ЗАТ СП «КРЕБО», що усувало стимули ЗАТ СП «КРЕБО» до значної конкуренції з АТ «Укртатнафта» на ринку реалізації авіапального із заправкою ПС суден на території ДП МА «Бориспіль».
Зазначені обставини свідчать про те, що ЗАТ СП «КРЕБО», уклавши відповідний договір з АТ «Укртатнафта», свідомо відмовилося від повноцінної конкуренції з АТ «Укртатнафта» на ринку реалізації авіаційного пального із заправкою ПС в межах території ДП МА «Бориспіль», погодившись на зниження власних обсягів реалізації авіаційного пального. При цьому, ціни ЗАТ СП «КРЕБО» для тих споживачів, яким воно продовжувало реалізовувати авіаційне пальне були вищими, ніж ціни АТ «Укртатнафта», що також в умовах зниження закупівельних цін авіапального ЗАТ СП «КРЕБО» підтверджує відсутність ознак намагання цього товариства конкурувати за ціновою з АТ «Укртатнафта» та ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ».
ЗАТ СП «КРЕБО» не чинило на ринку реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території ДП МА «Бориспіль» значної конкуренції і для ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ». Зазначене обґрунтовується тим, що ЗАТ СП «КРЕБО» і ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» мали свої стабільні кола споживачів, визначені відповідними договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні умови реалізації авіапального.
Порівняно невеликий розмір частки ТОВ «ТНК-Авіа» свідчить про те, що зазначений суб'єкт господарювання не створював значної конкуренції для АТ «Укртатнафта», ЗАТ СП «КРЕБО» та ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» на ринку реалізації авіапального із заправкою ПС на території ДП МА «Бориспіль». До того ж відсутність значної конкуренції між вказаними вище суб'єктами обумовлена існуванням адміністративного бар'єру доступу на ринок.
Відповідно до Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державіаслужби від 13 червня 2006 року № 407, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 червня 2006 року за № 740/12614, для здійснення діяльності з надання послуг із заправки авіапальним ПС необхідно мати сертифікат на здійснення цього виду діяльності, а також відповідне сертифіковане обладнання, що створює бар'єри для здійснення значною кількістю суб'єктів господарювання діяльності із надання послуг. У свою чергу, суб'єкту господарювання, який має у наявності сертифіковане авіапальне, однак не має сертифікату на здійснення діяльності з надання послуг із заправки авіаційним пальним повітряних суден необхідно отримати від іншого суб'єкта господарювання (фактично свого конкурента), що має відповідний сертифікат, послуги із заправки авіапальним ПС своїх клієнтів - авіакомпаній.
Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольний комітет України під час проведення перевірки в справі № 28-26.13/44-09, встановив, що протягом вересня - грудня 2008 року ЗАТ СП «КРЕБО», з урахуванням обсягів авіапального, заправленого у баки ПС клієнтів АТ «Укртатнафта», здійснило заправку авіапального у обсягах, що перевищують обсяги заправки ПС у попередній чотиримісячний період.
Незважаючи на те, що ціни авіапального на світових та вітчизняних ринках, а також закупівельні ціни розпочали своє зниження з серпня і вересня 2008 року відповідно, середньозважені ціни реалізації ЗАТ СП «КРЕБО» авіапального на умовах його заправки у баки ПС опустилися нижче серпневого рівня лише в листопаді 2008 року .
Зокрема, з вересня по грудень 2008 року ціни придбання ЗАТ СП «КРЕБО» авіапального знизилися на 37,8 відсотка, а ціни, за якими товариство реалізовувало це авіапальне на умовах заправки ПС у ДП МА «Бориспіль», у період вересня-листопада 2008 року були на 3-5 відсотків більшими ніж у серпні і тільки у грудні знизилися на 17,8 відсотка.
При цьому, якщо у період з січня по серпень 2008 року різниця між цінами реалізації та цінами придбання ЗАТ СП «КРЕБО» авіапального не перевищувала 685 грн. на тонні і у середньому становила 520 грн на тонні, то у період з вересня по грудень 2008 року зазначена різниця у середньому складала 1709,92 грн, а її максимальний розмір у листопаді 2008 року сягнув 2470,3 грн на тонні, тобто збільшився майже в 4 рази.
Враховуючи те, що крім доходу від реалізації авіапального із заправкою ПС у ДП МА «Бориспіль», ЗАТ СП «КРЕБО» отримало ще й дохід від надання АТ «Укртатнафта» комплексу послуг з приймання, розміщення, зберігання пального та його заправки у паливний бак ПС клієнтів АТ «Укртатнафта», це мало б позитивно відобразитися на впливі умовно-постійних витрат на собівартість товарів, послуг ЗАТ СП «КРЕБО», а отже і на цінах авіапального, яке ЗАТ СП «КРЕБО» реалізовувало в ДП МА «Бориспіль».
З огляду на встановлені обставини справи, колегія погоджується із доводами відповідача, та вважає, що така цінова поведінка ЗАТ СП «КРЕБО» на ринку реалізації авіапального із заправкою ПС в межах ДП МА «Бориспіль» у період з вересня по грудень 2008 року була б неможливою в умовах існування значної конкуренції на ринку.
Щодо визначення Комітетом товарних меж ринку, то відповідно до пункту 15.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”від 29.10.2008 р. № 04-5/247 господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні, часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. Суд має право перевіряти лише дотримання Комітетом під час визначення товарних меж ринку вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Методики.
За таких обставин колегія приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначені порушення ЗАТ СП «КРЕБО» щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне як порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою ПС у межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
З приводу правопорушень позивача у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін послуг із заправки авіапальним повітряних суден, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Внаслідок укладення договорів про реалізацію авіаційного пального між ЗАТ СП «КРЕБО» та авіаперевізними компаніями (до вересня 2008 року) та між ЗАТ СП «КРЕБО» та постачальником авіаційного пального (АТ «Укртатнафта») про послуги із заправки (після вересня 2008 року), ЗАТ СП «КРЕБО» набуло монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із заправки ПС авіаційним пальним у період з вересня по грудень 2008 року.
Колегія звертає увагу на те, що чинне законодавство про захист економічної конкуренції не покладає на Комітет обов'язку визначати конкретну ціну, яку можливо було б встановити в умовах значної конкуренції.
В даному випадку відповідачем було здійснено оцінку потенційної можливості позивача встановити більш низькі ціни на свої товари, якою він би скористався в умовах значної конкуренції на ринку, оскільки в іншому разі він втратив би своїх споживачів.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, провівши економічний аналіз в ході проведеної перевірки діяльності позивача, прийшов до висновку, що якби ЗАТ СП «КРЕБО» діяло в умовах значної конкуренції на ринку, то воно мало б достатні можливості не нарощувати витрати та збільшувати різницю між ціною закупівлі товару та його реалізації, оскільки інакше його споживачі перейшли б до конкурента, що здатен забезпечити більш низьку ціну на товар.
Колегія не може погодитися із доводами позивача, що ним самостійно не встановлювалася ціна по заправці ПС, та така ціна визначена за взаємною домовленістю між позивачем та АТ «Укртатнафта», та зазначає наступне.
Як встановлено під час розгляду спору судом першої інстанції, позивач, уклавши договір з АТ «Укртатнафта» щодо надання послуг із заправки ПС авіаційним пальним, як продавець відповідного товару (послуги) встановив ціну на цю послугу, і навіть більше того - намагався її нав'язати іншим своїм контрагентам.
Оскільки АТ «Укртатнафта» не зазнавало значної конкуренції на ринку реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден, воно мало можливість укласти договір із ЗАТ СП «КРЕБО», погодившись на завищену ціну послуги із заправки повітряних суден з метою входження на ринок. Зі свого боку ЗАТ СП «КРЕБО», займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із заправки повітряних суден авіаційним пальним на території ДП МА «Бориспіль», встановило відповідну завищену ціну на свій товар.
Твердження позивача щодо того, що висновки відповідача щодо цін на послуги із заправки авіапальним у провідних європейських аеропортах побудовані на недостовірній інформації колегією визнаються безпідставними та до уваги не приймаються, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при визначені порушення на ринку послуг з видачі із центральної заправочної станції авіапального у паливозаправники або баки ПС в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», відповідач застосував спосіб порівняння діяльності суб'єкта господарювання з його ж діяльністю у попередні періоди. При цьому Комітетом було скориговано дані минулих періодів на індекс інфляції.
Запропонована в грудні 2008 року вартість послуги ДП МА «Бориспіль» з приймання, зберігання та транспортування авіапального на склад ЦЗС у розмірі 480 грн або 400 грн (без ПДВ) складається з вартості сервісних послуг позивача на складі ЦЗС [становить 300 грн або 250 грн (без ПДВ)] та вартості послуг власне ДП МА «Бориспіль» [180 грн або 150 грн (без ПДВ)].
Матеріалами справи встановлено, що розмір витрат, включених до ціни на відповідну послугу ЗАТ СП «КРЕБО», був завищений. Такий висновок підтверджується аналізом витратної складової ціни відповідної послуги ЗАТ СП «КРЕБО» та даними, отриманими від Міжнародної асоціації повітряного транспорту, які свідчать про те, що у сукупності відповідні витрати, включені до розміру вартості послуги із заправки повітряних суден авіапальним у європейських аеропортах становили у відповідний період до 180 грн на тонні, а не від 220 до 450 грн на тонні, як у ЗАТ СП «КРЕБО».
Таким чином, наявність ринкової влади на ринках послуг заправки ПС авіапальним дозволила ДП МА «Бориспіль» і ЗАТ СП «КРЕБО» встановлювати вартість своїх послуг, виходячи не з економічно обгрунтованого рівня витрат і прибутку, коли ціна забезпечує з одного боку можливість діяльності компанії на засадах розширеного відтворення, а з іншого боку надає можливість її споживачам отримувати товар відповідної якості за прийнятною ціною. Замість такого підходу, що характерний для конкурентного ринку, ДП МА «Бориспіль» і ЗАТ СП «КРЕБО» без урахування позиції споживачів встановлювали ціну, а потім шляхом застосування затратного методу формували витрати, які були здатні компенсувати встановлену вартість послуг.
У результаті зазначених дій ДП МА «Бориспіль» та ЗАТ «СП «КРЕБО» створено умови для подальшого зростання цін як на послугу по заправці авіапальним ПС, так і на авіапальне, реалізоване на умовах його заправки у баки ПС, що призведе до зниження конкурентоспроможності авіакомпаній, порушення інтересів споживачів, які користуються послугами авіаційного транспорту.
Дослідивши обставини справи та зібрані докази, колегія також вважає обґрунтованим висновок Комітету щодо вчинення Позивачем порушень, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; та у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі із центральної заправочної станції авіапального у паливозаправники або баки ПС в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Колегія вважає необґрунтованими доводи позивача, що комітетом порушено приписи статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при визначенні штрафних санкцій, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
При вчиненні суб'єктом господарювання двох або більше порушень законодавства про захист економічної конкуренції штраф має накладатися за кожне порушення окремо. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить приписів про те, що у разі вчинення кількох порушень сума накладених штрафів встановлюється в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення з числа вчинених.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за результатами діяльності у 2008 році становить 1 167 417 тис. грн. Десять відсотків виручки від реалізації позивачем продукції (товарів, робіт, послуг) за результатами діяльності у 2008 році становить 116 741 700 грн.
Таким чином, за кожне порушення позивача відповідачем правомірно застосовані штрафи відповідно у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень, 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень та 5 000 000 (пять мільйонів) гривень.
Колегія також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Статтею 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами розгляду справи є, зокрема, власна ініціатива органів Антимонопольного комітету України.
Стаття 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зловживання монопольним становищем.
Згідно вимог статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, доведення існування значної конкуренції між суб'єктами господарювання, які визнаються такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, покладається саме на цих суб'єктів господарювання.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог з огляду на те, що позивачем не було доведено, що оскаржуване ним рішення відповідача від 28.04.2009 № 147-р прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.
З приводу заявлених позивачем клопотань про витребування у відповідача додаткових доказів та призначення у справі судово-економічної експертизи, колегія зазначає наступне.
Під час розгляду спору колегією було повно встановлені обставини справи, досліджені наявні у справі матеріали, а тому колегія вважає достатніми зібрані у справі докази для прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, позивач під час розгляду спору не був обмежений в своїх процесуальних правах надати суду необхідні докази на підтвердження заявлених доводів, однак зазначене не зробив, висновків суду не спростував.
Колегія також відмовляє в задоволенні заявленого позивачем клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, з огляду на те, що питання, які позивач просить поставити для дослідження перед експертом, носять правовий характер, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Апелянтом належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, висновків господарського суду не спростовано, а тому апеляційна скарга визнається необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Спільне українсько - голандське підприємство „КРЕБО” на рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2009 року у справі №14/282 залишити без змін.
3. Матеріали справи №14/282 направити до Господарського суду м.Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її винесення.
Головуючий суддя
Судді