28.09.2009 року Справа № 6/49-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.- доповідача
суддів: Кузнецової І.Л, Сизько І.А.
при секретарі: Максименко О.В.
представники сторін:
від відповідача: Антипов С.Г., довіреність №б/н від 01.07.09, представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Компанія “Укрлікнафта”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року у справі № 6/49-09
за позовом приватного підприємства “Фенікс-2001”, м. Дніпропетровськ
до приватного підприємства “Компанія “Укрлікнафта”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 44239 грн. 11 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року у справі № 6/49-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги приватного підприємства “Фенікс-2001” до приватного підприємства “Компанія “Укрлікнафта” про стягнення 44 239 грн. 11 коп. задоволені.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 349 грн. 12 коп. - основного боргу, 4 442 грн. 67 коп. - пені, 2 447 грн. 32 коп. - інфляційних, 442 грн. 39 коп. - держмита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
18.05.2009 року по справі № 6/49-09 видано наказ.
Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем, який є правонаступником приватного підприємства “Лікоіл-Сервіс”, вимог договору б/н від 04.01.2007 року щодо оплати отриманого товару, порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України. Пеню та інфляційні збитки суд стягнув відповідно до п.6.5 договору та ст.625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове про відмову в задоволенні позову; задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення надлишково сплачених коштів у розмірі 31 355 грн. 06 коп.
Відзив на апеляційну скаргу представник позивача не надав, у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство “Компанія “Укрлікнафта” є правонаступником усіх прав та обов'язків приватного підприємства “Лікоіл-Сервіс”, що підтверджується статутом відповідача (а.с.75-78).
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки б/н від 04.01.2007 року, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався поставити протягом календарного року паливно-мастильні матеріали в кількості, асортименті та за ціною, погодженою в усному порядку, а відповідач (покупець) прийняти і належним чином оплатити товар на умовах, зазначених в договорі (а.с.11-12).
Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних та рахунків - фактур вбачається, що позивач поставив відповідачу в період серпня-грудня 2007 року паливно-мастильні матеріали на загальну суму 602 513 грн.23 коп.(а.с.13-30).
Відповідно до п. 5.3 вказаного договору оплата продукції здійснюється покупцем згідно виставлених рахунків та в обумовлені в кожному випадку строки.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
25.06.2008 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про оплату виставлених рахунків (а.с.114). На виконання умов договору щодо оплати отриманого товару, відповідач надав суду банківські виписки про перерахування грошових коштів на користь позивача.
З пояснень представників сторін, в тому числі письмових, вбачається, що між сторонами існували інші договірні відносини, що підтверджується також вищезгаданими виписками банку. Саме на виконання умов вищезгаданого договору відповідач перерахував позивачу 565 164 грн.10 коп., заборгованість складає 37 349 грн.12 коп.
Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення передбачено ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідачем умови п.5.3 договору не виконано, доказів сплати заборгованості суду не надано. Тому висновок оскаржуваного рішення про її стягнення є правомірним.
Відповідно до положень ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема обов'язок сплатити неустойку.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Розрахунок пені та інфляційних втрат проведено позивачем правильно, з врахуванням вимог ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», офіційно встановлених індексів інфляції, суми та періоду заборгованості.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Позовні вимоги відповідача про стягнення суми переплати з позивача, про які йдеться в апеляційній скарзі, суду належним чином не заявлялись та не є предметом даного спору.
Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року у справі № 6/49-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.А. Сизько
Постанова виготовлена в повному обсязі 26.10.2009 року.