22.10.2009 року Справа № 41/214-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників:
позивача: Левицький В.А.- предст., дов. від 21.04.2009 року
відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009р. у справі №41/214-09
за позовом: Східно-Української Компанії "Золотий Лев" Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про: стягнення 15147,80 грн. за договором поставки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2009 року (підписано 04.09.2009р.) по справі №41/214-09 (суддя Орєшкіна Е.В.) частково задоволений позов Східно-Української Компанії "Золотий Лев" Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про стягнення за договором поставки №29/11/08 від 20.10.2008р. 15147,80 грн., з яких 13838,50 грн. заборгованості, 840,80 грн. пені, 107 грн. 3% річних і 361,50 грн. інфляційних витрат. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 13838,50 грн. заборгованості, 152,07 грн. інфляційних збитків, 106,89 грн. 3% річних, 782,07 грн. пені, 148,79 грн. витрат по сплаті держмита і 306,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) -відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009р. року у справі №41/214-09 і прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову. На думку скаржника, господарським судом не було враховано, що відповідно ст. 570 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися у встановлений строк як відповідачем так і позивачем. З огляду на цю норму оплата здійснюється за умовами договору після обов'язкового надання всіх належних документів. Позивачем був порушений порядок передачі товару, визначений Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7 від 25.04.1966р. Відповідач вважає, що укладеним договором не встановлений момент оплати, а тому він повинен визначатись відповідно до умов ст. 530 ЦК України шляхом виставлення вимоги боржникові, у якій зазначається строк протягом якого має бути здійснена оплата. Документів, які б підтверджували факт відправлення грошової вимоги до відповідача позивачем не надано. Відповідач зауважив, що на даний момент виконання рішення у повному обсязі без розстрочення платежу ускладнене, оскільки у ТОВ “Династія Україна” є дебіторська заборгованість у сумі 12923 000 грн, що виникла внаслідок не сплати контрагентами грошових коштів за отриманий товар. Відповідач здійснює свою діяльність шляхом обігу кредитних коштів в торговій мережі, які залучені підприємством шляхом укладання з банком кредитних договорів. Ставки за кредитними договорами постійно збільшуються, тому відповідач не має можливості своєчасно розраховуватися зі своїми постачальниками. Крім того, суд не врахував, що відповідач мав намір укласти з позивачем мирову угоду.
Представник відповідача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №649810). Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи, матеріали справи є достатніми для її розгляду по суті, справа слухалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Позивач -Східно-Українська Компанія "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Дніпропетровськ) -у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні зазначив, що на виконання умов договору №29/11/08 позивач у період з 01.01.2009 року по 19.02.2009 року поставило відповідачу масло рафіноване на загальну суму 20325 грн., але відповідач оплатив продукцію частково в розмірі 6487,50 грн. Заборгованість за поставлену продукцію складає 13837,50 грн. Пункт 3.1 договору встановлював дату оплати за поставлену продукцію, але не конкретизував її. За таких обставин позивач направив відповідачу претензію про оплату за поставлену продукцію. В силу ст.530 ЦК України відповідач повинен був розрахуватися в семиденний строк з дня отримання вимоги, що не було зроблено. Щодо посилання на тяжке фінансове становище, то воно нічим не підтверджене, а одностороння відмова від зобов'язання законодавством не передбачена.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 20.10.2008 року був укладений договір №29/10/08, відповідно до якого позивач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача (покупця) товар в порядку та строки, встановлені договором, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти поставлений товар і сплатити за нього відповідну суму. Сторони домовилися, що кількість, асортимент і ціна за одиницю товару вказується у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, а також у специфікації (прайсі), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно додатку №1 до договору (специфікація) позивач поставляє відповідачу масло рафіноване за ціною 8,51 грн. за один літр.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу масло рафіноване на загальну суму 13837,50 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №№218, 291, 356 від 02.02.2009 року, 09.02.2009 року, 16.02.2009 року. Факт отримання зазначеної продукції не спростовується відповідачем.
Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після спливу 30 календарних днів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, документи, що підтверджують якість товару, у разі своєчасної поставки товару на склад покупця, його приймання за кількістю та якістю та підписання видаткової накладної.
За таких обставин місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що строк оплати за поставлений товар не конкретизований і у даному випадку слід застосовувати положення ст.530 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
08.05.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про оплату поставленої продукції, яка отримання останнім 21.05.2009 року (повідомлення №44333). Зазначена претензія обґрунтовано прийнята місцевим господарським судом як вимога про оплату поставленої продукції і правомірно стягнена заборгованість по поставленій продукції у сумі 18837,50 грн.
Щодо стягнення неустойки, інфляційних збитків та 3% річних, то суд з урахуванням вимоги про оплату правильно визначив строк, з якого зазначені суми повинні обчислюватися (тобто момент, з якого у відповідача виник обов'язок оплати за поставлену продукцію) та стягнув ці суми за період з 01.06.2009 року по 02.09.2009 року.
Доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.644 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, а в силу ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Нормами зазначеної статті також передбачено, що в разі порушення умов договору або поставки покупець має право повернути товар продавцеві та відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк.
Відповідачем не надано жодного доказу того, що він не отримав відповідні рахунки або скористався своїм передбаченим ст. 666 ЦК України правом щодо витребування у продавця необхідних документів. Він не пред'являв до позивача претензій та не виявляв бажання відмовитися від товару або повернути його.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи із наданих сторонами доказів господарський суд обґрунтовано стягнув заборгованість з відповідача на користь позивача.
Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Щодо тяжкого фінансового стану підприємства, то апеляційному господарському суду не надано право вирішувати питання надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення. Ці питання в силу ст.121 ГПК України вирішує суд, який видає відповідний виконавчий документ, тобто місцевий господарський суд. Крім того, фінансовий стан підприємства може бути підставою лише для надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, але не є підставою відмови у позові.
Наміри щодо укладення у майбутньому мирової угоди також не могли бути підставою для відмови у позові.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2009 року у справі №41/214-09 залишити без змін.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 26.10.2009 року)