14.10.2009 року Справа № 15/63
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О.(доповідач),
суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.,
секретар судового засідання Савін В.Ю.,
представники сторін:
від позивача: Сержант В.А., довіреність №б/н від 27.07.09, представник;
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Агрохім”, м. Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.09р. у справі № 15/63
за позовом: приватного підприємства “Агрохім”, м. Кіровоград
до фермерського господарства “Каспришина А.В.”, с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області
про стягнення 334777 грн. 73 коп.
У квітні 2009 року приватне підприємство "Агрохім" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення 175655 грн. 85 коп. суми основного боргу, 34560грн.86коп. штрафу,70324,46коп.відсотків за користування товарним кредитом, 23964грн.99коп. відсотків за користування чужими коштами, 30271грн.57коп. пені за прострочення виконання зобов'язань, всього 334777грн.73коп.(з урахуванням уточнень до позовної заяви).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2009р. у справі № 15/63 (суддя- Мохонько К.М.) позов приватного підприємства “Агрохім” (далі- позивач) задоволено частково: стягнуто з фермерського господарства “Каспришина А.В.” (далі- відповідач) на користь позивача - 61408 грн. 21 коп. боргу, 18455 грн. 71 коп. відсотки за користування товарним кредитом, 9259 грн. 70 коп. 19% річних, 18422 грн. 46 коп. штрафу, 7263 грн. 62 коп. пені, 1148 грн. 09 коп. сплаченого державного мита, 40 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду, приватне підприємство "Агрохім" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеність та порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 61408 грн.21коп.-основного боргу, а також в частині суми стягнення пені в розмірі 7263грн.62коп. і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 93632 грн.32коп., а також пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11694грн.29коп. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що сума основного боргу в розмірі 61 408,21 грн. вирахувана судом без врахування коригування у відповідності зі зміною офіційного курсу НБУ гривні до долару США, що передбачено п.п.3.1, 3.2 Договору. Також позивач не погоджується з винесеним рішенням в частині вирахування пені за простроченння виконання зобов”язань, посилаючись на положення ст.232 ГПК України та положення п.6.4 Договору.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послався на законність і обґрунтованість рішення господарського суду, необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, а також просив розглядати справу без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір купівлі продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 01.03.06р. №20ТК/03-06 (далі по тексту-договір), згідно якого сторони зобов'язалися: ПП "Агрохім" (продавець) - передати ФГ " Каспришин А.В." (покупець) у власність товари, згідно із специфікацією та на умовах, визначених у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом. Право власності на товар по договору переходить до покупця з моменту передачі товару, разом із яким продавець зобов'язався надати видаткову накладну на товар, податкові накладні, оформлені у відповідності з Законом України "Про податок на додану вартість", документи на підтвердження якості товару (сертифікат виробника). Сторони домовились, що ціна, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується в специфікаціях. Ціна товару визначається в гривнях і є вільною.Оплата за товар здійснюється покупцем до 01.09.06р. При цьому рахунок-фактура на кінцеву загальну суму договору виставляється продавцем за три дні перед настанням терміну оплати платежу. Датою платежу сторони визначили дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару. Відсотки за користування товарним кредитом обумовлені у розмірі 19 процентів річних, порядок їх розрахунку - у п. 3.4 договору.
На виконання умов договору по видатковим накладним від 03.03.2006 р., від 14.03.2006р., від 01.04.2006р.,від 03.04.2006р, від 06.05.2006р., від 10.05.2006р., від 26.06.2006р., від 29.07.2006р., на підставі довіреностей позивач поставив відповідачу товар на суму 151080грн.21коп. Наявність заборгованості за отриманий товар підтверджується матеріалами справи. Докази виконання зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий товар покупцем до суду надані не були.
В межах провадження у справі позивач збільшив свої позовні вимоги в зв'язку зі зміною курсу гривні до долару США та здійсненням коригування ціни товару у відповідності з п.п. 3.1, 3.2 договору, що призвело до збільшення суми заборгованості та, відповідно, до збільшення штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Таким чином, підставою зміни позовних вимог явилися п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 01.03.2006р. за №20ТК/03-06.
Пунктом 3.1. встановлено, що ціна Товару за цим Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки й маркування. Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін.
Відповідно до пункту 3.2. Договору оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару".
Договір було укладено на основі вільного волевиявлення сторін, що, згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, дозволяє сторонам погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Як встановлено ч. 7 ст. 179 названого Кодексу, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається у ньому у гривнях; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
У спірному договорі порядок оплати вартості товару визначений пунктами 3.7 - оплата узгодженої (кінцевої) ціни до 01.09.2006р. та 3.11 - дата платежу - дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оскільки строком (терміном) виконання грошового зобов'язання є саме 01.09.2006р., то грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, повинний визначатися у договорі за офіційним курсом долару США на вказану дату. Такої редакції щодо грошового зобов'язання покупця договір не містить.
Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, і сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, встановлюючи вільну ціну товару у договорі купівлі-продажу у гривнях, сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, за ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Законодавство України не містить заборони щодо визначення суб'єктами підприємницької діяльності грошового зобов'язання в іноземній валюті, однак, таке зобов'язання має бути визначено як грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Як зазначено у ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Законодавство України, що регулює порядок укладання і зміни умов договору купівлі-продажу, зокрема Цивільний та Господарські кодекси України, не містить норм, на підставі яких здійснюється процедура коригування ціни як істотної умови такого договору, погодженої її сторонами. Тобто, сторони договору купівлі-продажу мають погодити ціну товару, а в разі необхідності - порядок її зміни.
В силу ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 525 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 9.2 сторони узгодили умову про те, що всі зміни або доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками.
Частиною 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу; зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, умова договору щодо коригування ціни викладена без урахування норм законодавства України та протирічить умові п. 9.2 цього ж договору.
Виходячи з умов договору, передбачений у ньому товар продається з відстроченням платежу - до 01.09.2006р., тобто в кредит.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 691, ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Ціна товару сторонами договору узгоджена. Докази наявності підстав зміни ціни відсутні, і ПП "Агрохім" не обґрунтовувалися та не доводилися у позовній заяві такі підстави.
Безпосередньо п. 3.1 договору не встановлено ніяких умов щодо процедури коригування ціни не містить. Передбачене умовами п. 3.2 корегування ціни, не є зміною ціни на товар, і не є перерахунком такої ціни.
В додатковій угоді № 3 від 31.07.08р. сторони визначили кінцевим строком розрахунку за отриману продукцію 15 серпня 2008 року. Тому, строк для нарахування та стягнення як пені так і штрафу господарський суд обгрунтовано вираховував саме з 15 серпня 2008 року і станом на день подачі позову 17 квітня 2009 року (пройшло 8 місяців) позивач не пропустив визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальний строк позовної давності.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 6.3 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також відсотки за користування кредитом.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що пеня нарахована господарським судом не в повному обсязі, апеляційна скарга в частині відмови в задоволенні позову щодо нарахування пені в період з 12.02.2009 року по 31.05.2009 року обгрунтована і підлягає задоволенню.
Пункт 6 статті 232 ГПК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В свою чергу п.6.4 договору обумовлено, що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами здійснюється з дати прострочення умов оплати до дати виконання умов винною стороною зобов'язань в межах позовної давності і встановлюється за згодою сторін. П.7.2 вказує, строк позовної давності є договірним і становить три роки. Перебіг позовної давності починається з моменту вчинення стороною порушення , взятого на себе зобов'язання. Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і становить з 15.08.08р. по 31.05.09р. у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України (24%): 61408,21 грн. х (24%:366 днів х 139 дні)=5597,21 грн.; 61408,21 грн. х (24%:365 днів х 151 дні)=6097,08 грн., а всього: 11694,29 грн.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в даних правовідносинах, передбачений для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності -пеню.
Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.
Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення штрафу підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Агрохім” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2009 року у справі № 15/63 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та в частині задоволення позову про стягнення штрафу. У вказаній частині рішення викласти в наступній редакції: “Стягнути фермерського господарства “Каспришина А.В.” на користь приватного підприємства “Агрохім” пеню в розмірі 11 694, 29 грн. В задоволенні позову приватного підприємства “Агрохім” про стягнення штрафу відмовити.”
В частині стягнення витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення рішення суду змінити і в цій частині викласти в наступній редакції: “Стягнути фермерського господарства “Каспришина А.В.” на користь приватного підприємства “Агрохім” 1008,18 грн. сплаченого державного мита та 35,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення”
В решті рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ згідно постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О.Чимбар
Судді: І.В. Тищик
Л.В. Чоха
Постанова виготовлена в повному обсязі 21.10.2009 року.