22.10.2009 року Справа № 22/172-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Чоха Л.В., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Степашкіна Алла Віталіївна, довіреність №2398/12 від 14.04.2009 року, представник;
від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2008р. у справі № 22/172-08
за позовом: відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг
до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 6 933,60 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ про стягнення 6 933,60 грн., як необгрунтовано списану плату за перевезення вантажу по маршруту ст.Терни Придніпровської залізниці -Ізов Львівської залізниці за переліком № 0409 від 04.09.2007 року по залізничним накладним №№ 46734785-46734838.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2008 року по справі № 22/172-08 (суддя Пуппо Л.Д.) провадження у справі припинено. Ухвала суду мотивована відсутністю доказів належного звернення позивача з претензією до Головного комерційного Управління “Укрзалізниці”, що відповідно до параграфу 6 статті 29, статті 30 та додатку № 19 до Угоди про міжнародне залізничне перевезення свідчить про невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.
Не погодившись із ухвалою, відкрите акціонерне товариство “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу скасувати, і позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд виніс ухвалу на підставі редакції “Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення” (далі - Угода), яка надана представником відповідача і текст якої не відповідає офіційному виданню.
Звертає увагу на пункт 2.10 розяснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, в якому зазначено про предявленння претензії та позову по розрахунках за перевезення до відповідної залізниці, а не до органу, зазначеному у Додатку № 19 до Угоди.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник у судове засідання не зявився.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Між сторонами по справі укладено договір № ПР/ДН-2-061555/Нюп/1672 від 22.12.2006 року (далі - Договір), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з пунктом 3.2 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), в тому числі спірні, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін.
У вересні 2007 року позивач за залізничними накладними №№ 46734785-46734838 направив вантаж - концентрат залізорудний агломер на адресу підприємства “MITTAL STEEL POLAND”, Польща. Як вбачається з вказаних залізничних накладних (графа 54) провізна плата нараховується від станції Терни до станції Ізов.
У вересні 2007 року за переліком № 0409 від 04.09.2007 року за наведеними накладними залізниця списала з особового рахунку позивача залізничний тариф у розмірі 196 317, 60 грн.
Вважаючи, що залізницею плата за перевезення вантажу розрахована по маршруту “ст.Терни Придніпровської залізниці -Мостиська Львівської залізниці”, позивач у грудні 2007 року звернувся до відповідача з претензією вих. № 12567/12 від 11.12.2007 року про повернення необґрунтовано списаної суми -6 933, 60 грн. (а.с.6).
У відповіді на претензію вих. № МКРП 03/07-71, залізниця вказала, що остання залишається без розгляду, оскільки до претензійної заяви необхідно додати оригінал накладної (а.с.7).
Параграфом 1 статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода) право предявлення позову, засноване на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявляти претензію до залізниці. Позов може бути подано тільки після предявлення претензії відповідно до статті 29 Угоди.
Параграфами 1, 3, 7 статті 29 Угоди право предявлення претензій, заснованих на договорі перевезення, належить відправнику або отримувачу. Претензії про повернення сум, сплачених за договором перевезення, можуть бути подані тією особою, яка здійснила даний платіж, і тільки до тієї залізниці, яка стягнула ці суми. Предявлення претензій до залізниць проводиться, у т.ч. у випадку перебору провізних платежів, відправником, по тих сумах, які він сплатив за перевезення, за умови надання дублікату накладної (листа 3 накладної) або іншого документа відповідно до внутрішніх правил, діючих на дорозі відправлення (пункт 4 параграфу 7). Зазначені в пунктах 1-4 цього параграфу документи, видані відправнику або отримувачу залізницею, можуть бути подані претендателями до залізниці тільки в оригіналах, але не в копіях.
З наданих до суду претензії та відповіді на неї вбачається, що позивачем оригінали накладних до претензії не надавались. Крім того, залізниця у відповіді на претензію вказала, що при отриманні потрібних документів (оригіналів накладних) претензія буде розглянута по суті. Відповідь на претензію була отримана позивачем 25.12.2007 року (а.с.7). Докази повторного звернення позивача з претензією до залізниці із наданням необхідних документів (оригіналів накладних), в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивачем в порушення вимог параграфу 7 статті 29 Угоди не був дотриманий порядок досудового врегулювання спору. Отже, право на звернення з позовом відповідно до параграфу 1 статті 30 Угоди у нього не виникло.
Щодо доводів скаржника про предявленння претензії та позову по розрахунках за перевезення до відповідної залізниці, а не до органу, зазначеному у Додатку № 19 до Угоди, судова колегія зауважує що, згідно з Додатком 19 до Угоди претензії за не збережені перевезення предявляються до Головного комерційного Управління “Укрзалізниці”.
Отже, судова колегія вважає, що позивач, звертаючись з претензією по розрахунках за перевезення до відповідної залізниці, діяв в межах чинного законодавства.
Враховуючи викладене і те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про припинення провадження у справі, судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2008р. у справі № 22/172-08 - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя Л.В.Чоха
Суддя І.В.Тищик