21.10.2009 року Справа № 18/699-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін:
від стягувача -Калмикова І.В., довіреність № 01/28 від 01.01.09;
від боржника -ОСОБА_2,
ОСОБА_3, довіреність ВКМ № 654372 від 02.09.08;
від виконавчої служби - Гукайло В.В., довіреність № 61 від 30.07.09;
від третьої особи -не з”явився
розглянувши апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009р. по справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області
про усунення перешкод, стягнення 4320гр. та по зустрічному позову про визнання договору неукладеним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. задоволено апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” (далі ДОПАС), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2008р. змінено та викладене в наступній редакції :
“Позов відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” задовольнити.
Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 (53219 АДРЕСА_1, ідент.№НОМЕР_1) звільнити ділянку, площею 300м2, розташовану за адресою : АДРЕСА_2.”
На виконання постанови видано відповідний наказ (т3, а.с.2), який надійшов до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (далі ДВС).
10.06.2009р. до суду надійшла скарга ДОПАС на дії ДВС, в якій стягувач просив визнати постанову ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.05.2009р. неправомірною, скасувати її та зобов'язати ДВС прийняти до виконавчого провадження наказ господарського суду.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009р. (суддя Петрова В.І.) скаргу задоволено.
Не погодившись з ухвалою ДВС звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу. При цьому апелянт зазначив, що судом не враховано, що наказ суду не відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, а тому наказ не може бути прийнято до виконання.
Боржник фактично приєднався до апеляційної скарги.
У своєму відзиві ДОПАС зазначив, що ухвала є законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та ДВС, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість ухвали у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою апеляційного суду зобов'язано ОСОБА_2 звільнити ділянку, площею 300м2, розташовану за адресою : АДРЕСА_2. На виконання рішення суду видано відповідний наказ, який неодноразово направлявся до виконавчої служби і постановою ДВС від 22.05.2009р. в черговий раз було відмовлено в прийнятті до провадження наказу та у відкритті виконавчого провадження (т3 а.с.2,91,136). При цьому державний виконавець послався на те, що виконавчий документ на відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки у ньому відсутнє найменування та місце знаходження стягувача.
Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно зі ст.116,117 ГПК України примусове виконання рішень та постанов господарських судів здійснюється на підставі наказу, який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у виконавчому документі, крім іншого, повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб).
Проте системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що виконавчі документи, які відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, можуть не тільки не мати в собі відомостей про стягувача, а й взагалі не мають містити в собі такої інформації.
Так, відповідно до ст.3 Закону виконавчим документом є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом. Такими документами є ухвали господарського суду про забезпечення позову шляхом : арешту майна або грошових сум відповідача; заборони відповідачеві вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, тощо.
Господарським процесуальним Кодексом України не передбачено включення до тексту вищеназваних ухвал будь-якої інформації про стягувача, оскільки на цій стадії судового процесу такого учасника виконавчого провадження як стягувач взагалі не існує, проте вони підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої служби як виконавчий документ, передбачений ст. 3 Закону.
Оскільки в резолютивній частині постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. не зазначено особу на чию користь боржник повинен здійснити такі дії як звільнення земельної ділянки, тому наказ господарського суду, у повній відповідності до вимог ст.116,117 ГПК України та ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, дослівно відтворив зміст резолютивної частини постанови суду.
З огляду на це, колегія суддів доходить висновку про те, що у виконавчому документі, який не передбачає здійснення особою, на чию користь прийнято судове рішення або ухвала, якихось дій (як-то - прийняття майна або грошових сум, тощо) може не міститися інформація про стягувача, оскільки її відсутність не унеможливлює та не ускладнює виконання судового рішення.
Колегія суддів враховує також, що дії ДВС при прийнятті постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідають п.3.8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій (затв. наказом Мінюсту України N74/5 від 15.12.1999р.), в якій зазначено, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі абзацу 7 цього пункту (тобто через невідповідність виконавчого документу вимогам ст.19 Закону) державний виконавець у відповідній постанові роз'яснює стягувачу право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог, визначених чинним законодавством, оскільки в тексті постанови від 22.05.2009р. відсутнє роз'яснення яким чином у наказі про звільнення земельної ділянки повинно бути зазначено особу стягувача.
Крім того, отримавши в ухвалі господарського суду фактичне роз'яснення про те, на чию користь повинен здійснювати боржник свої дії, що не суперечить приписам ст.28 Закону України “Про виконавче провадження”, ДВС не приступило до виконання своїх обов'язків щодо забезпечення примусового виконання судового рішення, а вдалось до затягування судового процесу, завершальною стадією якого є фактичне виконання рішення суду, шляхом оскарження законної та мотивованої ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що дії ДВС, яке використало формальний привід для відмови виконувати наказ суду, суперечать цілям та задачам державної виконавчої служби, якими, згідно зі ст.1 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.1 Закону України “Про державну виконавчу службу”, є забезпечення безумовного виконання рішень суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст. 101, 103 -106 ГПК України суд, -
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009р. -без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя Р.М. Бахмат
Суддя Т.Г. Стрелець
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 22.10.2009р.