14.10.2009 року Справа № 34/214-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П.
суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача : Слободяник В.В., протокол зборів учасників ТОВ "ДНІПРО-Техноцентр" від 03.01.08 р.;
від відповідача : Постоєнко М.М., довіреність № 30/119 від 05.02.09 р.;
від відповідача : Оленченко В.С., довіреність № 30/309 від 01.04.09 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.09 р. по справі № 34/214-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-Техноцентр", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область
про стягнення 7 594.43 грн.
В липні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-Техноцентр", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область про стягнення 7 594.43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.09р. у справі № 34/214-09 (суддя -Примак С.А.) позовні вимоги задоволенні частково.
При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено факту погашення виниклої заборгованості перед позивачем за договором поставки № 696 від 07.08.08р.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Оскаржуване рішення вважає винесеним з неповним з'ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 07.08.09р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 696.
Згідно умов укладеного договору, позивач поставив продукцію в кількості, за ціною, в строки і на умовах цього договору, а саме - на суму 6 002,04 грн..
Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити в зазначений строк поставлену продукцію за договором № 696.
09.09.08р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 696, в якій передбачено поставку продукції за цінами і на визначених умовах, яка постачалась за видатковою накладною № 422 від 02.10.08р. на загальну суму -6002, 04грн.
За умовами п. 1.2.3. договору, п. 1.3.3 додаткової угоди до договору, оплата за поставлену продукцію проводиться протягом 5-ти банківських днів з моменту передачі права власності на продукцію.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, щодо спірних взаємовідносин, передбачено, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Видаткова накладна № 422 від 02.10.2008р. та довіреність №673921/441 від 01.10.2008р. видана на ім'я Егорової Т.Н. (копії в матеріалах справи), підтверджують отримання відповідачем поставленої продукції.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як в суд першої інстанції так і в апеляційну інстанцію відповідач не надав доказів погашення перед позивачем виниклої заборгованості за договором № 696.
Відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 6 002,04 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає вірним стягнення з відповідача інфляційних частково у розмірі 757,58 грн. та 3% річних частково у розмірі 114,83 грн.
До того ж позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 718,28 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає, що умовами договору № 696 стягнення пені не було передбачено, у зв'язку з чим, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність у нього підстав для оплати товару за договором поставки № 696, у зв'язку з тим, що ним не було отримано рахунків -фактур -первинного документу бухгалтерського обліку.
Колегія суддів не може погодитись з твердженнями відповідача, оскільки відповідно до договору та додаткової угоди № 1 , момент набуття права власності на поставлену позивачем продукцію виникає у відповідача з моменту фактичної її передачі останньому.
Оскільки господарським судом доведено фактичне отримання відповідачем продукції за договором № 696, що підтверджується видатковою накладною № 422 від 02.10.08р. та довіреністю № 673921/441 від 01.10.08р., яка видана на представника відповідача -отримувача -Єгорову Т.Н.
Оскільки договором не передбачено виставлення відповідачу рахунків -фактур за поставлену продукцію, колегія суддів приходить висновку, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 696.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, так як даний висновок відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.09 р. по справі № 34/214-09 -залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець