15.10.2009 року Справа № 11/155-09(34/93-07)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання -Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Тимчук О.Ф., протокол від 09 липня 2009 року б/н;
від відповідача -Панджич В.М., довіреність від 25 січня 2008 року № 123;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року у справі № 11/155-09(34/93-07)
за позовом Дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м.Павлоград Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль”, м.Київ
про розірвання кредитного договору,
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль”, м.Київ
до Дочірнього підприємства ресторану “Шахтар” Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м.Павлоград
про стягнення 88681,52 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року у справі № 11/155-09(34/93-07) (суддя Мельниченко І.Ф.) за первісним позовом розірвано кредитний договір від 22 березня 2002 року № 010/03-48, стягнуто з ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” на користь ДП ресторану “Шахтар” ТОВ “Універсал” 85 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в позові до Павлоградської філії АППБ “Аваль” провадження у справі припинено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що кредитні кошти в сумі 416000 грн. за кредитним договором від 22 березня 2002 року № 25/73-08 позивачу не надавалися, відповідачем порушені зобов'язання за кредитним договором, що згідно ст.651 ЦК України є підставою для його розірвання. Припиняючи провадження у справі в частині вимог до Павлоградської філії АППБ “Аваль” суд виходив із того, що філія не є юридичною особою і не може бути стороною у справі. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову судом зазначено про відсутність заборгованості у ДП ресторан “Шахтар” перед банком, оскільки отримані кошти в сумі 54000 грн. повернуті, а кошти в сумі 416000 грн. підприємством не отримувалися.
Не погодившись і вказаним рішенням, відповідач -ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у первісному позові та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів повернення грошових коштів у сумі 54000 грн., проте наявні матеріали справи підтверджують надання позивачу кредитних коштів в загальному розмірі 470000 грн., що встановлено також вироком Павлградського міськрайонного суду від 29 грудня 2006 року у справі за звинуваченням Кудряшова А.М.
Позивач -ДП ресторан “Шахтар”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що вироком Павлоградського міськрайсуду від 29 грудня 2006 року встановлений факт викрадення коштів в сумі 416000 грн. на підробки платіжного доручення від 16 липня 2002 року № 1. Факт неналежного виконання банком своїх зобов'язань за кредитними договором, а також того, що позивач не отримував коштів по кредитній угоді в сумі 416000 грн. встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2007 року у справі № 31/407 і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2008 року у справі № 25/73-08.
В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 01 жовтня 2009 року до 15 жовтня 2009 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
22 березня 2002 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль”, правонаступником якого є відповідач -ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (кредитор), та позивачем -ДП “Ресторан “Шахтар” (позичальник) укладений кредитний договір № 010/03-048, відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 470000 грн., строком з 22 березня 2002 року по 22 березня 2003 року, зі сплатою 40% річних (пункт 1.1 договору).
Згідно п.5.1 договору кредитор зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок (№20627008020290) та надавати з нього в безготівковій формі кредитні кошти у сумі, яка передбачена пунктом 1.1 цього договору.
Як встановлено ч.ч.2, 3 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2008 року у справі № 25/73-08 за позовом ДП “Ресторан “Шахтар” ТОВ “Універсал” до ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що в порушення вимог п.1.1 кредитного договору № 010/03-048 відповідач (ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”) не надав позивачеві (ДП “Ресторан “Шахтар”) кредитні кошти в передбаченому договором розмірі і порядку. Відповідач надав позивачеві кредитні кошти в розмірі 54000 грн., вподальшому позивач повернув відповідачеві отримані кредитні кошти в розмірі 54000 грн. та сплатив проценти за використання цієї суми коштів в розмірі 7219,26 грн. Відповідач не виконав умови кредитного договору та не надав позивачеві кредитні кошти в повному обсязі відповідно до п.1.1 договору, а саме кредитні кошти в розмірі 470000 грн.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року у справі № 1-57/06 (№ кримінальної справі -35039048) за звинуваченням Кудряшова А.М. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 367 ч.2 КК України, встановлено, що останній, займаючи посаду начальника кредитного відділу Павлоградської філії АППБ “Аваль”, без згоди посадових осіб ДП “Ресторан “Шахтар” дав незаконне доручення своєму підлеглому без платіжного доручення перерахувати грошові кошти в сумі 416000 грн. із ссудного рахунку АППБ “Аваль” №20627008020290, який було відкрито позивачеві за умовами кредитного договору № 010/03-048, на рахунок іншого підприємства (МПП “Інвест-торг”) начебто в якості попередньої оплати за обладнання та продукти харчування, після чого грошові кошти були викрадені. Також, вказаним вироком встановлено, платіжне доручення від 16 липня 2002 року № 1 про перерахування 416000 грн. містить ознаки підробки, що підтверджується висновком комплексної експертизи документів від 25 листопада 2003 року № 405.
Отже, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2008 року у справі № 25/73-08 та вироком Павлоградського міськрайонного суду від 29 грудня 2006 року у справі № 1-57/06 встановлені факти невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 22 березня 2002 року № 010/03-048 в частині надання кредитних коштів в сумі 416000 грн. та повернення позивачем суми отриманих кредитних коштів у розмірі 54000 грн. на сплати процентів за користування ними.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема розірвання договору.
Як встановлено ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною або в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вірно зазначено господарським судом, невиконання відповідачем зобов'язань з надання кредитних коштів у повному обсязі є істотним порушенням договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано і правомірно задоволені позовні вимоги ДП “Ресторан “Шахтар” та розірвано кредитний договір від 22 березня 2002 року № 010/03-48.
Також, судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” про стягнення з позивача заборгованості за кредитом, оскільки заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня.
Доводи, в викладені відповідачем в апеляційній скарзі, щодо відсутності в матеріалах справи доказів повернення позивачем грошових коштів в розмірі 54000 грн. та доведеності факту отримання останнім коштів в сумі 416000 грн., судова колегія відхиляє як безпідставні.
Відповідно до положень ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2008 року у справі № 25/73-08 та вироком Павлоградського міськрайонного суду від 29 грудня 2006 року у справі № 1-57/06, мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору. Рішення у справі № 25/73-08 від 27 березня 2008 року залишено в силі постановою Верховного Суду України від 28 квітня 2008 року, вирок від 29 грудня 2006 року скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13 вересня 2007 року лише в частині залишення без розгляду цивільних позовів, а в решті залишено без змін. Вказані рішення і вирок набрали законної сили, визначені ними обставини вважаються встановленими і додатковому доведенню не підлягають.
Також господарським судом правильно припинено провадження у справі в частині вимог до павлоградської філії АППБ “Аваль”, яка не є юридичної особою і не може бути стороною у господарському процесі.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року у справі № 11/155-09(34/93-07) залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
Л.О.Ясир