29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" жовтня 2009 р. Справа № 12/905
Розглянувши матеріали за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Київ
до Закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький
про стягнення 109419грн. 64коп.
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін
Позивача: ОСОБА_1 -приватний підприємець
Відповідача: Козак О.П. -за довіреністю №4 від 21.05.2008р.
Рішення приймається 28.10.2009р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Київ звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький про стягнення 109419грн. 64коп., з яких 64616грн. заборгованості, 34246грн. 50коп. індексації, 6460грн. пені, 4000грн. моральної шкоди, 19грн. 94коп. за банківське обслуговування, 16грн. за поштові відправлення, 61грн. 20коп. за користування ЄДРПОУ. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в доход державного бюджету 1292грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №12/12 на поставку продуктів харчування від 12.12.2005р.
В судовому засіданні позивачем подано заяву про виправлення помилок в позовній заяві та про долучення до справи документа, а саме договору купівлі-продажу №18 від 08.12.2005р. В даному клопотанні позивач зазначив, що заборгованість у відповідача виникла за договором купівлі-продажу №18 від 08.12.2005р. Також позивач просить суд виключити з позовної заяви видаткові накладні №686, №871.
Із змісту вказаної заяви вбачається, що позивач в дійсності помилково зазначив у позові договір №12/12 на поставку продуктів харчування від 12.12.2005р., оскільки до матеріалів позову ним долучено копію договору №18 від 08.12.2005р.
Приймаючи до уваги, що вказана заява подана відповідно до положень чинного законодавства вона підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву на позов в судовому засіданні не подав. Проти позову заперечив. В судовому засіданні заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення 109419грн. 64коп.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
08.12.2005р. між ПП ОСОБА_1 (продавець) та ЗАТ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18.
Відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.2.1, п.2.2, п.4.1) продавець зобов'язується поставити покупцю на протязі дії даного договору продукти харчування, згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати своєчасну оплату за нього, на умовах викладених в даному договорі. Поставка товару здійснюється на протязі 3-х днів з моменту поступлення заявки від покупця. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару. Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару по безготівкову рахунку, шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання накладної покупцем.
На виконання умов даного договору, згідно видаткових накладних на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 554 216грн. Належним чином завірені копії бухгалтерських документів знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач провів розрахунки за отриманий товар частково в сумі 1 489 600грн., що підтверджується банківськими виписками.
21.08.2008р. ПП ОСОБА_1 звернувся до відповідача з претензією про сплату 64616грн. заборгованості.
Відповідач умов договору належним чином та в повному обсязі не виконав, поставлений товар не оплатив, внаслідок чого станом на 15.05.2009р. у нього виник перед позивачем борг в сумі 64 616грн.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.
Пунктом 6.3 договору від 08.12.2005р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованої партії товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочки платежу.
Відповідно позивачем нараховано 6 460грн. пені за період з 21.06.2006р. по 31.10.2008р. на суму 64 616грн.
З посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 34 246грн. 50коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з червня 2006р. по березень 2009р. на суму 64 616грн.
З посиланням на ст.23 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 4000грн. моральної шкоди.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 19грн. 94коп. за банківське обслуговування, 16грн. за поштові відправлення, 61грн. 20коп. за користування ЄДРПОУ.
З посиланням на ст.9 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету 1292грн. 32коп. штрафу.
У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Як вбачається з акту звірки розрахунків (фактично розрахунок суми позовних вимог), поданого позивачем, борг у відповідача виник по видатковій накладній №РН-1123 від 26.05.2006р., яка частково відповідачем оплачена, та видатковій накладній №РН-1291 від 15.06.2006р., яка відповідачем повністю не оплачена.
Пунктом 4.1 договору №18 від 08.12.2005р. встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену партію товару по безготівкову рахунку, шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання накладної покупцем.
Отже, розрахунок по накладній №РН-1123 від 26.05.2006р. відповідач мав здійснити 12.06.2006р., розрахунок по накладній №1291 від 15.06.2006р. -03.07.2006р.
Як вбачається зі штемпеля на конверті, позивач звернувся з позовом до суду 13.05.2009р.
Отже, позивачем не пропущено 3-х річний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості та різниці від встановленого індексу інфляції.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних, суд прийшов до висновку що правомірним є нарахування інфляційних за період з липня 2006р. по березень 2009р. на заявлену позивачем суму 64616грн. Сума інфляційних буде становити 41 226грн. 68коп. Позивачем заявлено до стягнення меншу суму інфляційних, а саме, 34 246грн. 50коп., тому саме ця сума і підлягає стягненню.
Виходячи із вищенаведеного, позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький в частині стягнення 64 616грн. заборгованості, 34 246грн. 50коп. різниці від встановленого індексу інфляції є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.256, ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності.
Отже, в частині стягнення 6460грн. пені необхідно відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а саме: завдання майнової (матеріальної) шкоди та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
Отже, відшкодування моральної шкоди не поширюється на зобов'язання, які виникають із неналежного виконання господарських договорів. Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки.
Враховуючи викладене, в частині стягнення 4000грн. моральної шкоди належить відмовити.
Позивачем у позовній заяві не зазначено правову природу сум стягнення 19грн. 94коп. за банківське обслуговування, 16грн. за поштові відправлення, 61грн. 20коп. за користування ЄДРПОУ. Однак, із змісту позовної заяви вбачається, що вказані суми позивач включив до суми позовних вимог (вони оплачені державним митом при поданні позову), яку позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено те, що вказані витрати він поніс у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору, в стягненні вказаних сум необхідно відмовити.
В частині стягнення з відповідача 1292грн. 32коп. штрафу в дохід державного бюджету України належить відмовити, оскільки стаття 9 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається позивач, виключена згідно із Законом України від 23.06.2005р. №2705-ІV, тому у суду відсутні правові підстави щодо стягнення даного штрафу.
Судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький про стягнення 109 419грн. 64коп. задоволити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький, вул. Шевченко, 69 (р/р 2600902705726 в ВАТ „Держексімбанк”, МФО 315609; р/р 26002880028172 в ХОФ АКБСР „Укрсоцбанк” у м. Хмельницький, МФО 315018; код ЄДРПОУ 00382289) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ЗАТ „Прокредитбанк”, МФО 320984, і.н. НОМЕР_1) -64 616грн. (шістдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять гривень) заборгованості, -34 246грн. 50коп. (тридцять чотири тисячі двісті сорок шість гривень 50коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 988грн. 63коп. (дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 63коп.) державного мита, 106грн. 55коп. (сто шість гривень 55коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В частині стягнення 6460грн. пені, 4000грн. моральної шкоди, 19грн. 94коп. за банківське обслуговування, 16грн. за поштові відправлення, 61грн. 20коп. за користування ЄДРПОУ у позові відмовити.
В стягненні 1292грн. 32коп. штрафу в дохід держави відмовити.
Суддя
Віддруковано в 3 (трьох) примірниках: 1 - До справи; 2 - Позивачу; 3 - Відповідачу.