29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" жовтня 2009 р. Справа № 11/1810
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СТМ -Сучасні т торгівельні мережі” м. Луцьк
до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 14473грн.31коп.
Суддя Радченя Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача Ковалюк В.В. -представник за довіреністю від 02.10.2009р.
від відповідача не з'явився
Позивач - ТОВ „СТМ - Сучасні т торгівельні мережі” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -підприємця ОСОБА_1 14473грн.31коп. заборгованості, з яких 11000грн. - сума основного боргу, 1450,90грн. -збитки від інфляції, 1805,51грн.- пеня та 216,90грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2009 року порушено провадження у справі № 11/1810. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №4824576, з датою вручення 08.10.2009р.
Розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.
В судовому засіданні 20.01.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
В судове засідання 20.10.2009р. повноважний представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив. Однак як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків, підписаного представниками та завіреного печатками обох сторін, за відповідачем станом на 30.04.2009р. рахувався борг в сумі 12282,56грн., який ним визнавався. Крім цього, позивачем надано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 30.06.2009р. (не підписаний відповідачем), з якого вбачається, що в зв'язку із сплатою 29.05.2009р. відповідачем коштів в сумі 1282,56грн, за ним рахується заборгованість в сумі 11000грн.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.
Суд оцінивши подані сторонами по справі докази рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
16 липня 2008 року між ТОВ „СТМ - Сучасні торгівельні мережі” (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір за №11, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язався передавати у власність Покупцю товар згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а Покупець в свою чергу проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
Товар передається покупцю частинами -партіями, які зазначаються в окремих накладних. (п.1.2 договору).
Згідно п.1.3 договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить сума всіх накладних на відпуск товару.
Згідно п.4.1. договору Покупець зобов'язується оплачувати вартість товару шляхом 100% передоплати на підставі виставлених Продавцем рахунків шляхом внесення відповідної суми коштів на банківський рахунок Продавця.
Сторонами в подальшому було обумовлено, що відповідач зобов'язаний оплачувати вартість товару одразу на наступний день після його отримання, про що зазначається на кожній окремо накладній.
Договором обумовлено, що датою поставки партії товару Продавцем та датою отримання партії товару Покупцем є дата підписання сторонами відповідної накладної про приймання-передачу товару.
На виконання умов даного договору позивачем за період з 18.09.2008р. по 02.10.2009р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 12 247,07 грн., підтвердженням чого є накладні №10573 від 18.09.2008р. на суму 697,94 грн., №10575 від 18.09.2008р. на суму 1795,56 грн., №10574 від 18.09.2008р. на суму 412,04грн., №35629 від 24.09.2008 року на суму 515,46 грн., №25608 від 25.09.2008р. на суму 160,31 грн., №25612 від 25.09.2008р. на суму 245,76 грн., №25610 від 25.09.]2008р. на суму 312,68 грн., №25611 від 25.09.2008р. на суму 1601,98 грн., №25609 від 25.09.2008р. на суму 187,64 грн., №25613 від 25.09.2008р. на суму 34,92 грн., №37117 від 30.09.2008р. на суму 252,50 грн., №37116 від 30.09.2008р.на суму 704,33 грн., №20269 від 02.10.2008р. на суму 304,82 грн., №20272 від 02.10.2008р. на суму 250,75 грн., №20270 від 02.10.2008р. на суму 1 349,62 грн., №20271 від 02.10.2008р. на суму 3316,70 грн., №20273 від 02.10.2008р. на суму 1 103,99 грн., а також довіреності на отримання товару серії ЯМА №261209 від 01.09.2008р. та №261211 від 01.10.2008р.
Свої зобов'язання відповідач виконав частково, в результаті чого станом на 26.06.2009р. за ним утворилася заборгованість в сумі 11000грн.
Відповідно до п.7.2. договору у випадку прострочення платежу за товар Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.
На підставі цього позивачем нараховано до стягнення Відповідачу становить 1 805,51 грн. пені.
Згідно п.4.5. договору у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати від Покупця оплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позивачем на підставі цього та ст.. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 1450,90 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 216,90 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.
Свої зобов'язання за договором №11 від 16 липня 2008 року відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 2 282,56грн., підтвердженням чого є платіжні доручення №19 від 18.03.2009р., №- від 01.04.2009р. та №69 від 29.05.2009р. Таким чином станом на 26.06.2009р. за ним утворилася заборгованість в сумі 11000грн.
Згідно ст.. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст.. 614 ЦК України).
Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
На підставі цього позивачем, виходячи з суми боргу по договору купівлі-продажу №11 від 16.07.2008р., що утворився станом 26.06.2009р., нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1450,90грн. -збитків від інфляції, та 216,90грн. - 3% річних.
Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, дослідив, що позивачем нараховано до стягнення суми збитків від інфляції та 3% річних в менших розмірах аніж мало би бути згідно чинного законодавства, оскільки при їх обрахуванню взято за основу кінцеву суму боргу, тобто 11000грн., а не поступове її зменшення в зв'язку з частковими проплатами. Тому суд вважає за можливе стягнути їх з відповідача в повному обсязі.
Стаття 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. (ст..).
Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем, у відповідності до п. 7.2 договору, нараховано до стягнення з відповідача 1805грн.51коп. пені. Вираховуючи дану суму позивачем взято за основу період, починаючи з дня настання терміну розрахунків і станом по 26.06.2009р., тобто за період більший шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як визначено ст.232 ГК України.
Суд, перевіривши правильність нарахування пені, дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1316,38грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю „СТМ -Сучасні т торгівельні мережі” м. Луцьк до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 14473грн.31коп. задоволити частково.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (Ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СТМ -Сучасні т торгівельні мережі” м. Луцьк, вул.. Ковельська, 68а, (код ЄДРПОУ 34649170) заборгованість в розмірі 13984грн.18коп. заборгованості, (з яких 11000грн. - сума основного боргу, 1450,90грн. - збитки від інфляції, 1316,38грн.- пеня та 216,90грн. - 3% річних), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 139,84 грн. та 315, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя