Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2а-2455/09 р.
Категорія 66
15 жовтня 2009р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у м.Севастополі про зобов'язання здійснити виплату,
Позивач ОСОБА_1, 24.09.2009р. звернувся до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що він має статус дитини війни, тому має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Пункт 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет країни за 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-6 від 28.12.2007р. було подано в іншій редакції, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено 10% від мінімальної пенсії. Однак рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008р.», у зв'язку з чим розмір соціальної допомоги по статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війні має зрости за 2008 рік. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому недоплачену частину вказаної допомоги за 2008 рік, оскільки його виплату у розмірі лише 10% позивач також вважає неправомірною, посилаючись на незаконне звуження його прав новими нормами, що є неприпустимим.
В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якої просить розглянути справу в його відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Представник Головного Управління Пенсійного фонду України у м.Севастополі в судове засідання не з'явивсь, надав письмові заперечення на позов, згідно яких вважає позов необґрунтованим, просив в його задоволенні відмовити, крім того, просив застосувати до заявлених у позові вимог строк давності на звернення до суду із позовом, передбачений ст.99 КАС України. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Позивач ОСОБА_1 народився у 1938 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія військового пенсіонера, він відносяться до категорії - "діти війни", про що в його пенсійному посвідченні є відповідна відмітка. В зв'язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, суд вбачає, що до прийняття Конституційним Судом України рішення 22.05.2008 р. дії відповідача правомірно ґрунтувалися на положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Відповідач, нараховуючи та сплачуючи підвищення в розмірі лише 10% вже після прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, продовжував керуватися Законами про бюджет, їхніми статтями, яких визнано неконституційними, вони втратили чинність, чим порушив й ст.19 Конституції України, діяв не в спосіб, встановлений Конституцією та законами України.
Оскільки, підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до вимог ст.102 КАС України судом не встановлено, вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню частково, за період з жовтня по грудень 2008 року, тобто в межах річного строку, встановленого ст.. 99 КАС України.
Частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність складав: з 01.10.2008 - 498 грн. Отже всього на користь позивача повинно було бути сплачено за період жовтень-грудень 2008 р. сума у розмірі (1494х30%) 448,20 грн.
Виходячи з того, що відповідач сплачував надбавку позивачці протягом 2008 року у розмірі 10% від мінімальної пенсії, сума недоплати (20%) за період жовтень-грудень 2008 року складає (1494х20%) 298,80 грн., яки підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-І від 18.11.2004 року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік…», керуючись ст.ст. 11,12,71,100,160, 161 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м.Севастополі здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з жовтня по грудень 2008р. у розмірі 298 грн. 80 коп.
В задоволені решти вимог позиву відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.Г.Балюкова